10. Сольовий стік річок

Основними характеристиками хімічних властивостей річкових вод є хімічний склад і ступінь мінералізації. Хімічний склад і мінералізація є результатом взаємодії поверхневих і підземних вод (рис. 10).

Рис. 10 Типові графіки зміни мінералізації (1) і витрати води (2) протягом року (а) і зв'язку мінералізації з витратою води (б)

Усі природні води поділяють на три класи: гідрокарбонатні (з переважанням аніона НСО₃, +СО₃}), сульфатні (з переважанням аніона SO₄, ) і хлоридні (: переважанням аніона СІ'). Більшість річок земної кулі належить де гідрокарбонатного класу.

За мірою мінералізації води поділяють на чотири ступеня: малої (до 200 мг/л), середньої (200...500 мг/л), підвищеної (500... 1000 мг/л) і високої мінералізації. Річкові води мають переважно малу та середню мінералізацію.

Кількість розчинених речовин, що переносить річка через живий переріз за певний час, називається стоком розчинених речовин за цей час.

11.Гирлові процеси

Нa річках, які впадають в озера або в головні річки з більшим рівнем,виникає підпір, найбільший у період повеней і паводків. У результаті швидкості течії зменшуються, відкладаються наноси, що в ряді випадків веде до утворення перекатів, а іноді - рукавів у гирлових ділянках приток. Якщо рівні води приток вище, ніж на головній річці або в озері, виникає спад рівнів, швидкість і руйнівна здатність потоку, відповідно, збільшуються, тому може спостерігатися розмив русла приток і виникають перепоглиблені ділянки русла

І'ис.9. Схема руху і зміни форми меандру: 1 - ділянка розмиву берега, 2 - стариця

Річки, які впадають у мілководну частину моря або океану і приносять значну кількість наносів, утворюють дельту. Деякі річки впадають у вузькі й глибокі затоки і утворюють естуарії (лимани). Дельти являють собою наносні утворення, часто заболочені, вкриті рослинністю, порізані рукавами і протоками, озерами, старицями

Водний режим гирлових частин річок, які впадають в море, формується під впливом згонів і нагонів, припливів і відпливів.

Розділ іі. Гідрологія озер і водосховищ

Тема 2.1. Загальні відомості про гідрологію озер.

1.Загальні відомості про озера

Озером називається природна водойма, що являє собою заповнену водою заглибину у земній корі з характерним профілем берегової зони та уповільненим водообміном.

Штучно створене озеро називається водосховищем. Водосховища невеликих розмірів, з ємністю при нормальному підпірному рівні (НПР) менше 1 млн.м³, називають ставками.

При свому утворенні, озера проходять різні періоди розвитку: юності, зрілості та старості. В період юності котловина утвореного озера ще зберігає первинну форму рельєфу, озерні відклади ще не справляють помітного впливу на його ложе. В період зрілості в озері утворюється берегова обмілина і розвивається водна рослин­ність. В період старості рельєф котловини вирівнюється наносами, водна рослинність займає майже всю площу озера. Подальше замулення котловини і розвиток рослинності може призвести до перетворення озера в болото.

В Україні нараховується біля 20 тисяч озер, із них з площею дзеркала 0,1 км² і більше - 7 тисяч. Кількість озер з площею дзеркала більше 5,0 км² становить 63. Найглибшим є озеро Світязь (58,4 м), в басейні р. Західний Буг та Сомине (56,9 м) в басейні р. Вижівка.

Водосховища створюються для комплексного використання стоку. Розрізняють такі їхні типи: 1) наливні, що утворюються обвалуванням якоїсь ділянки заплави і заповнюються водою під час повеней та паводків; 2) водосховища, що створюються в річкових долинах перекриттям русла греблею.

В Україні нараховується 944 водосховища з загальним корисним об'ємом 26,3 км³ і біля 26250 ставків з повним об'ємом біля 3 км³. На території України створений Дніпровський каскад із шести крупних водосховищ сумарною площею водного дзеркала 7 тис. км², загальним об'ємом 44 км³ (корисний об'єм складає 18 км ).