2.6.Технологія вирощування.

Всі системи землеробства і органічна в тому числі формують певні вимоги до технології вирощування культур. Технологія прийнятна в одній системі землеробства буде неприйнятною в іншій. Крім врахування цих загальних вимог системи землеробства, а вони стосуються практично всіх елементів, розробити оптимальну технологію любої культури можна лише виходячи з ґрунтово-кліматичних умов конкретного регіону.

2.6.1. Вибір сорту. В органічній технології вирощування проса передбачені більш високі вимоги не лише до кожного технологічного заходу, а й до вибору сорту. Це стосується в першу чергу таких його характеристик, які визначають його стійкість до біологічних факторів ризику врожаю. Органічна технологія вирощування проса передбачає використання високоврожайних сортів, які мають високу конкурентну здатність до бур’янів та стійкість до основних хвороб, шкідників. Кращими будуть високорослі сорти, які мають підвищену швидкість проростання, стійкість до хвороб та шкідників і низькі вимоги до концентрації поживних елементів у ґрунті. Підібраний сорт обов’язково повинен бути районований у даному регіоні

Вибір інших елементів технології також підбирається виходячи з відсутності можливості використання мінеральних добрив та пестицидів.

2.6.2. Попередники. Добрими попередниками для проса є культури, під які вносять органічні добрива, і які залишають після себе чисті від бур'янів поля, не мають спільних хвороб та шкідників. Кращими попередниками для вирощування проса вважаються просапні культури — буряки, баштанні. Добре воно росте і після конюшини, люцерни, вики, гороху кормових бобів та ін. Високі врожаї просо формує після піднятої цілини першого року. Непоганим попередником є озима пшениця, а також ярі зернові.

Сьогодні площа таких попередників як багаторічні трави та цукрові буряки суттєво зменшилася, але одночасно у структурі посівних площ значно збільшилась частка кукурудзи, сої та соняшнику. Дослідження вчених України показали, що просо можна успішно вирощувати після сої, особливо, якщо правильно враховувати її вплив на показники родючості ґрунту і розробити відповідну технологію. Чекалін М.М., Тищенко В.М., Білявська Л.Г., рекомендують вирощувати просо і після соняшнику.

Значний вплив попередників на просо проявляється і через запаси продуктивної вологи (основний лімітуючий фактор), які залишаються у ґрунті після них. Дослідами ВНДІ кукурудзи (Ерастівська дослідна станція) встановлено, що в середньому за три роки запас продуктивної вологи в метровому шарі ґрунті після кукурудзи становив 165 мм, після сої – 156мм, ячменю – 132мм.

В свою чергу просо - досить добрий попередник для кукурудзи. Воно також є добрим попередником для вирощування багатьох інших культур, зокрема ярих зернових — пшениці, ячменю, а також є цінною покривною культурою для люцерни.

За належної технології вирощування просо залишає поле чистим від бур’янів з більшим вмістом вологи в ґрунті, ніж інші культури, і за цим показником є прийнятним для багатьох культур попередником. Ранньостиглі сорти проса звільняють поле в липні - на початку серпня, що дає можливість високоякісно і вчасно підготувати ґрунт під сівбу наступної культури, навіть озимої пшениці.

За даними Ерастівської дослідної станції, середній запас продуктивної вологи в шарі 0–150 см весною становив в мм: після проса 159 мм, що більше ніж після соняшнику — 132,5 мм, ячменю — 132 мм, озимої пшениці — 122 мм, баштанних — 149 мм.

Не бажано розміщувати просо після ранніх ярих зернових, так як ґрунт після них звичайно буває виснажений, а головне засмічений бур’янами, до яких просо дуже чутливе.

Після кукурудзи чи перед кукурудзою просо розміщувати проблемно, оскільки обидві культури уражуються кукурудзяним метеликом. Повторні посіви на одному і тому ж полі можуть приводити до масового розмноження паразитуючих грибків (фузаріум, гельмінтосноріум та ін.).

Пізній строк сівби та незначна кількість посівного матеріалу дають можливість використовувати просо як страхову культуру. Крім цього майже в усіх зонах України просо вирощують також як післяжнивну й післяукісну культуру. У посушливих степових районах України на зрошуваних землях урожайність проса вища – 4,0 - 6,0 т/га. Тут у посушливу осінь проводять вологозарядковий полив (800—1000 м3/га води), а також 2—3 вегетаційних поливи — на початку кущіння, перед викиданням волотей і під час наливу зерна. Зрошувальна норма 1500—2000 м3 води на гектар.

2.6.3.Обробіток ґрунту. Основний. Систему обробітку ґрунту встановлюють залежно від рівня культури землеробства, попередника, погодних умов року, рівня і типу забур’яненості поля та наявної у господарстві техніки. Основним завданням підготовки ґрунту під просо є очищення верхнього шару від бур'янів шляхом провокації насіння однорічних бур’янів до проростання в осінній та весняний періоди та його заробки в глибші шари ґрунту, з яких воно не здатне прорости. Зяблевий полицевий обробіток, проведений на глибину 23-25 см, порівняно з безполицевим на таку саму глибину, не лише в 2,7-3 рази зменшує забур'яненість посівів проса, а й значно поліпшує фітосанітарний стан посівів. Першим і найбільш ефективним механічним заходом у контролі фітосанітарного стану поля проса є лущення стерні з подальшою полицевою зяблевою оранкою. Після злакових стерньових культур обробіток ґрунту під просо обов’язково розпочинають із лущення стерні. У разі засміченості однорічними бур'янами використовують дискові гідрофіковані лущильники або дискові борони. При наявності кореневищиних бур’янів перший обробіток поля після збирання попередника краще проводити важкими дисковими боронами БДВ-7, БДВ-3 на глибину 10-12 см. На полях, де залишається велика кількість соломи, стебел, гички, поле лущать у два сліди. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур'янами, його треба обробляти полицевими знаряддями: лемішними лущильниками ППЛ-10-25 або ППЛ-5-25. Зяблеву оранку злущеного поля в усіх випадках проводять після проростання бур'янів плугами з передплужниками на глибину від 22 до 25 см. Залежно від часу та запасів вологи в орному шарі ґрунту, оранку доцільно поєднувати з боронуванням або прикочуванням, щоб провести обробіток по типу напівпару. Необхідно пам’ятати, що рання оранка може привести до масової появи сходів бур’янів і навпаки при пізній оранці навіть при випаданні опадів сходи бур’янів не з’являються, із-за відсутності необхідної кількості тепла.

Добрі результати забезпечує також система поверхневого обробітку ґрунту, що передбачає лущення стерні, а також (у міру потреби) після появи сходів бур'янів - культивації, які здійснюють культиваторами зі стрілчастими робочими органами в агрегаті з боронами. За таких умов відмовляються від зяблевої оранки або проводять її пізно у середині жовтня. Після просапних культур, урожай яких збирають пізно, на поверхні ґрунту може залишатися велика кількість насіння проса курячого, мишію сизого, редьки білої, лободи білої, які є основними проблемними видами у посівах проса. Щоб частково зменшити негативну дію цих бур'янів, оранку слід проводити з передплужниками.

Оскільки просо добре реагує на забезпечення ґрунту вологою, у посушливих районах рекомендується проводити снігозатримання.

2.6.4. Передпосівний обробіток ґрунту. Основними завданнями весняного обробітку ґрунту є провокація і наступне знищення бур’янів, підготовка насіннєвого ложа при мінімальних витратах вологи. Виходячи з цього першим заходом механічного обробітку ґрунту навесні (на початку польових робіт) є закриття вологи. Дане завдання може виконуватись різними знаряддями залежно від проведеної восени системи основного обробітку ґрунту. За відсутності значної кількості рослинних решток на поверхні ґрунту першим заходом є боронування важкими зубовими боронами БЗВС-1. Його проводять при посірінні гребнів по діагоналі чи впоперек поля. Інколи його проводять з шлейфами або шлейфування проводять окремо для вирівнювання поверхні ґрунту. По фону безполицевого основного обробітку, коли на поверхні залишилась значна кількість рослинних решток для першого обробітку використовують інші типи борін - БИГ-3А, БМШ-3А та ін. При запізненні перший обробіток можна проводити не боронами а культиваторами УСМК-5,4, Европак та ін.

Подальша стратегія обробітку ґрунту визначається залежно від типу ґрунту, погодних умов та рівня появи сходів бур’янів. Зазвичай до сівби можна провести 2-3 обробітку ґрунту, основна мета яких знищити сходи бур’янів і підготувати ґрунт до проведення якісної сівби, однією з умов якої є вирівняна поверхня ґрунту. В умовах достатнього зволоження кількість весняних обробітків їх глибину збільшують, а в посушливих умовах навпаки - зменшують. Треба пам’ятати, що кожне рихлення це додаткова втрата вологи. Встановлено, що на кожен сантиметр глибини обробітку втрачається 1 мм вологи з обробленого шару.

Першу культивацію проводять через 10- 15 днів після закриття вологи на глибину 10-12 см, а при посушливій весні глибину обробітку зменшують до 5-6 см, знищуючи пророслі бур’яни. Через два тижні поле культивують вдруге на глибину 8-10 см або 4-5см, знищуючи при цьому другу хвилю бур’янів. При сівбі у другій декаді травня таких поверхневих обробітків для знищення пророслих бур’янів можна провести три.

На глинястих ґрунтах, які за зиму сильно ущільню­ються, доцільніше першу культивацію провести на глибину 12 — 14 см; на легких ґрунтах замість першої культивації здійснюють 2 — 3 боронування для того, щоб не пересушити ґрунт і знищити проростки бур’янів. Суцільну культивацію проводять лише перед сівбою на глибину заробки насіння.

В умовах посушливої весни для активної провокації проростання насіння бур'янів і збереження вологи у посівному шарі ґрунту слідом за першим, другим і третім весняним розпушуванням треба прикочувати ґрунт кільчасто-шпоровими котками. Для вирівнювання глибини заробки насіння на визначену глибину ґрунт перед сівбою обов’язково ущільнюють, застосовуючи коткування.

Для останнього обробітку (передпосівного) краще використовувати комбіновані агрегати (РВК-3,6, ЛК-4, Європак, Компактор). Вони забезпечують високу якість підготовки ґрунту і створюють добрі умови для високої польової схожості проса. Глибина ходу розпушуючих лап при передпосівному обробітку має відповідати глибині заробки насіння проса – 3-4 см.