Науково- практичний посібник з органічного землеробства

М.П.Косолап

О.П.Кротінов

М.Ф.Іванюк

В.М.Дудченко

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Технологія вирощування пшениці ярої в органічній системі землеробства

1.1. Біологічні особливості пшениці ярої

1.2. Екологія культури

1.3. Місце в сівозміні

1.4. Обробіток ґрунту

1.5. Удобрення 

1.6.Сівба

1.7.Догляд за посівами

1.8.Збирання врожаю

1.9. Характеристика основних сортів пшениці ярої рекомендованих

з 2009 року виробництву України

Розділ 2. Технологія вирощування проса в органічній системі

землеробства

2.1.Поширення

2.2. Екологія культури

2.3. Біологія розвитку проса

2.4. Фази вегетації проса

2.5. Сорти проса

2.6.Технологія вирощування

2.6.1. Вибір сорту

2.6.2. Попередники

2.6.3. Обробіток ґрунту. Основний

2.6.4. Передпосівний обробіток ґрунту

2.6.5. Удобрення

2.6.6. Сівба

2.6.7. Догляд за посівами

2.6.8. Збираня врожаю

Розділ 3. Практичний досвід господарств, які перейшли на органічну систему землеробств

Список використаної літератури

Вступ

Існування і розвиток будь-якого суспільства повністю залежить від рівня забезпечення людей продуктами харчування, які в переважній більшості дає землеробство - єдине, незамінне і унікальне творіння людини і природи по концентрації сонячної енергії в органічній речовині зеленої рослини. Збільшення чисельності населення на планеті потребувало зростання об’ємів виробництва продуктів харчування. Людина для вирішення цієї проблеми віднаходила і нові моделі для збільшення концентрації даремної сонячної енергії за допомогою зеленої рослини, які втілювала на різних етапах розвитку людського суспільства в різні системи, які були названі системами землеробства. У виробництві органічної речовини воєдино зв’язані ґрунт і зелена рослина.

Не вдаючись до детальної історичної хронології щодо зміни однієї системи землеробства іншою, що мало за мету збільшення об’ємів виробництва продуктів харчування, слід наголосити на тих, що існують в реальному виробництві сьогодні.

Інтенсивні системи землеробства на базі хімізації призвели до значної деградації ґрунтів, порушення екологічної рівноваги агроекосистем, погіршення якості сільськогосподарської продукції, забруднення її радіонуклідами, важкими металами, окремі з них є канцерогенами, пестицидами та іншими шкідливими хімічними речовинами

Усвідомлення зростаючої екологічної загрози внаслідок інтенсивного ведення землеробства підштовхує виробників, науковців, політиків і споживачів в усьому світі до розробки альтернативних моделей землеробства, які краще відповідали б життєвим інтересам суспільства.

Ці моделі ґрунтуються на глибокому розумінні процесів, що відбуваються в природі, спрямовані на поліпшення структури ґрунтів, відтворення їх природної родючості, сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів, а найважливіше – одержання екологічно чистої рослинницької та тваринницької продукції. До таких систем агровиробництва належить і органічне землеробство (Organic Farming).

Під цим терміном – “органічне землеробство” – більшість розуміє сільськогосподарське виробництво без використання штучних агрохімікатів.

Найбільш вживаним визначенням органічного землеробства є сільськогосподарський менеджмент Агро екосистем, який ґрунтується на максимальному використанні біологічних факторів підвищення родючості ґрунтів, агротехнологічних заходів захисту рослин, а також на виконанні комплексу інших заходів, які забезпечують екологічно-, соціально- та економічно-доцільне виробництво сільськогосподарської продукції та сировини.

Органічна система землеробства виникла внаслідок науково-технічного прогресу в країнах з високим рівнем хімізації. Основні принципи її такі:

- заміна сучасного землеробства його «екологізацією» і «діалогізацією», тобто створення землеробства, не шкідливого для зовнішнього середовища, яке забезпечувало б людей і тварин біологічно повноцінними продуктами харчування;

- ведення землеробства на основі максимальної реутилізації і рециркуляції всіх відходів господарства;

- підвищення рентабельності господарства.

Вирішити ці завдання можна відмовою від штучних хімічних речовин. Нові системи землеробства повинні бути конкурентна спроможними й забезпечувати задовільні врожаї. Проте це не означає про повернення до старого, екстенсивного землеробства, хоча розумне використання окремих його елементів можливе.