- •1.Значення добрив у нарощуванні с-г продукції.
- •2.Хімізація землеробства як провідний фактор його інтенсифікації.
- •3.Система застосування добрив наукова основа їх ефективного використання.
- •4.Завдання системи застосування добрив.
- •5.Потреба рослин в елементах живлення.
- •6.Співідношення пож. Речовин.
- •7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.
- •8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.
- •9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.
- •11. Річний план удобрення культур у сівозміні
- •12. Основне внесення добрив
- •13. Припосівне внесення добрив
- •14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
- •15. Запасне (періодичне) внесення добрив
- •16. Загальні поняття про колообіг і баланс елементів живлення
- •17. Види балансів поживних речовин у грунті
- •18. Статті втрат елементів живлення з грунту
- •19. Статті надходження елементів живлення в грунт
- •20. Показники балансу поживних речовин в грунті
- •21.Значення гумусу в землеробстві
- •22.Статті втрати гумусу
- •23.Роль вапнування у підвищенні родючості грунту
- •24.Баланс кальцію у землеробстві
- •25.Встановлення потреби вапнування
- •26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
- •27. Встановлення норм СаСо3.
- •28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.
- •29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.
- •30. Повторне вапнування.
- •31. Вимоги до якості проведення вапнування
- •32. Розкидний спосіб внесення добрив
- •33. Локальне внесення добрив
- •34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
- •35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
- •36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
- •37. Агротехнічні умови ефективного застосування добрив
- •38. Агрономічна ефективність застосування добрив
- •39. Економічна ефективність застосування добрив
- •40. Особливості застосування добрив на Поліссі
- •41. Особливості застосування добрив у Лісостепу
- •42. Особливості застосування добрив у Степу
- •43. Норма та доза внесення добрив
- •44. Встановлення норм добрив за результатами польових дослідів.
- •45. Визначення норм добрив за нормативами
- •46. Балансово-розрахунковий метод встановлення норм добрив
- •47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив
- •48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення
- •49. Заходи з реалізації системи застосування добрив
- •50. Удобрення озимої пшениці
- •51. Удобрення озимого ячменю.
- •52. Удобрення озимого тритикале
- •53. Удобрення ярої пшениці
- •54. Удобрення ярого ячменю
- •55. Удобрення вівса
- •56. Удобрення проса
- •57. Удобрення кукурудзи
- •58. Удобрення гречки
- •59. Удобрення сої.
- •60. Удобрення гороху.
- •61. Удобрення люпину
- •62. Удобрення картоплі
- •63. Удобрення цукрових буряків
- •64. Удобрення соняшнику
- •65. Удобрення озимого ріпаку.
- •66. Удобрення капусти.
- •67. Удобрення томатів.
- •68. Удобрення огірків.
- •69. Удобрення моркви.
- •71. Удобрення цибулі.
- •72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
- •73. Удобрення молодого саду.
- •74. Удобрення плодового саду.
- •75. Внесення добрив перед закладанням ягідників.
- •81.Удобрення сіножатей і пасовищ.
26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
За відношенням до кислотності грунтів, а відповідно за реакцією вапнування сільськогосподарські культури поділяють на 5 груп:
1. Найчутливіші до кислотності грунту рослини, які потребують нейтральної або слабо лужної реакції грунтового розчину (люцерна, буркун, буряк часник, капуста, салат,селера,яблуня,вишня,смородина) вони активно реагують на внесення вапна навіть на слабо кислих грунтах.
2. Потребують слабо кислої та близької до нейтральної реакції грунтового розчину,добре реагують на вапнування не лише сильно і середньо-кислих, а й слабо кислих грунтів (пшениця, кукурудза, ячмінь, соя,горох, соняшник, квасоля,боби, вика, огірок, цибуля, груша, аґрус)
3. Слабо чутливі до підвищеної кислотності (жито,овес, просо, гречка, тимофіївка, редиска, помідори, морква). Вони задовільно ростуть у досить широкому діапазоні показника рН (4.5-7.5), але найкращі для їх росту грунти із слабо кислою реакцією, тому ці культури позитивно реагують на вапнування середньо кислих грунтів.
4. Потребують вапнування лише середньо і сильно кислих грунтів, але погано переносять у грунтах надлишок Са, зокрема картопля не реагує на невелику кислотність, льон краще росте за слабо кислої реакції грунтового розчину. На пере вапнованих грунтах, зокрема за недостатнього внесення мінеральних добрив, насамперед К, бульби картоплі пошкоджуються паршею, і в них знижується вміст крохмалю, а льон уражується кальцієвим хлорозом, що погіршує якість волокна, це пов*язано зі зменшенням доступності у грунті бору, цинку і купруму, та затрудженим надходженням у рослини катіонів К і магнію, у сівозмінах з великою часткою картоплі і льону у разі внесення високих норм мінеральних добрив, зокрема К та сполук В, цинку і купруму вапнування можна проводити повною нормою.
5. Досить стійкі до кислого середовища(люпин щавель, рис) ростуть на грунтах з рН 4.0-6.0, опт. є рН 4.0-5.0, погано ростуть на лужних і нейтральних грунтах, наявність катіонів Са у грунтовому розчині знижує схожість насіння цих культур і негативно впливає на їх ріст.
27. Встановлення норм СаСо3.
Норми вапна встановлюють різними методами. Для більш повного витіснення іонів водню з ГВК норми вапна встановлюють за гідролітичною кислотністю. Для цього цифрові показники гідролітичної кислотності, мг-екв на 100 г грунту*коеф.1.5
Нсасо3=Нг*1.5
Для перерахунку ін..вапнякових матеріалів на СаСо3 використовують коефіцієнти МдСо3 -1.2, МдО – 2.5, СаО-1.79, Са(ОН)2- 1,35.Однак не на всіх грунтах і не під усі культури доцільно вносити вапно норма якого розрахована за повною Нг,оскільки треба враховувати реакцію культур на вапнування , слід врховувати, що надлишкове вапнування грунту може бути так само шкідливим , як і недостатнє, особливо шкідливе пере вапнування легких грунтів з низькою ємністю поглинання. Норми вапна встановлюють також за показником рНсол з урахуванням гранулометричного складу.
Норми, які розраховані за рНсол відповідають 0.5-0.75 норми Нг, тому вони більше підходять для легких за гранулометричним складом грунтів.
Під час встановлення норм вапна для торфино-болотних грунтів враховують, що маса їх орного шару нижча ніж у мінеральних, тому внесення на кислих торфяно-болотних грунтах норм вапна може підсилити мінералізацію торфу, та знизити рухомість і засвоєння рослинами купруму, мангану і феруму.