24.Баланс кальцію у землеробстві

Основною причиною підкислення грунту є відємний баланс кальцію. Під час втрати кальцію є такі статті втрат:

• винос з врожаєм;

• Вимивання;

• нейтралізація кислотності.

Втрати кальцію внаслідок виносу рослинами залежить від того до якої групи за відношенням до вмісту кальцю вони належать, а також від рівня врожайночті культур в сівозміні. Середній щорічний винос рослинами калію становить 60-120 кг/га . Він найменший у сівозмінах, що насичені зерновими культурами, найбйльше — овочевими і кормовими. Головне джерело втрат кальцію в грунті — вимивання його з фільтраційними водами, середньорічні втрати кальцію з орного шару внаслідок вимивання коливається від 50 до 250 кг/га. Більші втрати спостерігаються на дерно-підзолистих грунтах і менші на опідзолених чорноземах. Особливо значні втрати кальцію спостерігаються у разі збільшення норм мінеральних добрив принято такі норми витрати CaCO3:

• аміачна слітра — 0,75,

• карбоміду — 1,2;

• аміачної води — 0,5;

• амофосу — 0,05.

У грунти кальцій може надходити з гноєм кальцієвмісними мінеральними добривами і атмосферними опадами, але значний дефицит балансу калію можна усунути вапнуванням, тобто внесенням у грунт кальцію і магнію у вигляді карбонатів, оксидів чи гідрокарбонатів у кількостях необхідних для доведення кислотності грунту до оптимального для культурних рослин рівня , органічні добрива також можуть виконувати цю функцію, але при внесенні їх 23-30т щороку.

25.Встановлення потреби вапнування

Перш ніж почати вапнування потрібно визначити ступінь кислотності грунту і потребу у вапнуванні, встановити норму вапна та підібрати відповідний вапняковий матеріал, визначити місце, стрики та способи його внесення у сівозміні. Визначення потреби у вапнуванні кислих грунтів проводиться різними методами:

• за показниками рН сольової витяжки з урахуванням гранулометричного складу грунту та вмісту в ньому гумусу,

• за гдролітичною кислотністю грунту,

• за ступенем насиченості грунту основами.;

• За ступенем потреби грунту у вапнуванні з урахуванням рН сольової витяжки поділяють на 4 групи:

• рН <4,5 — потреба дуже висока;

• рН 4,6-5 — висока;

• рН 5,1-5,5 — помірна на легких грунтах, середня — на суглинкових;

• рН 5,6-6 — слабка.

З урахуванням ступеня насиченості грунту основами, потреби їх у вапнуванні визначають за насиченостю:

• <50% - грунт потребує вапнування у першу чергу;

• 50-70% - просто потребує вапнування;

• 70-90% - вапнування проводиться вибірково з урахуванням системи удобрення і набору культур у сівозміни.

Торфові грунти завдяки високому вмісту в них органічної речовини мають вищу буферну зону ніж мінеральні і відрізняються меншим вмістом рухомого Al та інших скідливих сполук. Тому під час визначення потреби у вапнуванні торфового грунту не завжди застосовують методи, які використовують для визначення потреби у вапнуванні мінеральних грунтів. Потреби у вапнуванні здебільшого визначаються за обміною кислотністю. При рН менше 4,2 потреба у вапнуванні велика, рН 4,2-4,6 — середня, більше 4,6 — слабка.