- •1.Значення добрив у нарощуванні с-г продукції.
- •2.Хімізація землеробства як провідний фактор його інтенсифікації.
- •3.Система застосування добрив наукова основа їх ефективного використання.
- •4.Завдання системи застосування добрив.
- •5.Потреба рослин в елементах живлення.
- •6.Співідношення пож. Речовин.
- •7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.
- •8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.
- •9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.
- •11. Річний план удобрення культур у сівозміні
- •12. Основне внесення добрив
- •13. Припосівне внесення добрив
- •14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
- •15. Запасне (періодичне) внесення добрив
- •16. Загальні поняття про колообіг і баланс елементів живлення
- •17. Види балансів поживних речовин у грунті
- •18. Статті втрат елементів живлення з грунту
- •19. Статті надходження елементів живлення в грунт
- •20. Показники балансу поживних речовин в грунті
- •21.Значення гумусу в землеробстві
- •22.Статті втрати гумусу
- •23.Роль вапнування у підвищенні родючості грунту
- •24.Баланс кальцію у землеробстві
- •25.Встановлення потреби вапнування
- •26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
- •27. Встановлення норм СаСо3.
- •28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.
- •29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.
- •30. Повторне вапнування.
- •31. Вимоги до якості проведення вапнування
- •32. Розкидний спосіб внесення добрив
- •33. Локальне внесення добрив
- •34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
- •35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
- •36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
- •37. Агротехнічні умови ефективного застосування добрив
- •38. Агрономічна ефективність застосування добрив
- •39. Економічна ефективність застосування добрив
- •40. Особливості застосування добрив на Поліссі
- •41. Особливості застосування добрив у Лісостепу
- •42. Особливості застосування добрив у Степу
- •43. Норма та доза внесення добрив
- •44. Встановлення норм добрив за результатами польових дослідів.
- •45. Визначення норм добрив за нормативами
- •46. Балансово-розрахунковий метод встановлення норм добрив
- •47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив
- •48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення
- •49. Заходи з реалізації системи застосування добрив
- •50. Удобрення озимої пшениці
- •51. Удобрення озимого ячменю.
- •52. Удобрення озимого тритикале
- •53. Удобрення ярої пшениці
- •54. Удобрення ярого ячменю
- •55. Удобрення вівса
- •56. Удобрення проса
- •57. Удобрення кукурудзи
- •58. Удобрення гречки
- •59. Удобрення сої.
- •60. Удобрення гороху.
- •61. Удобрення люпину
- •62. Удобрення картоплі
- •63. Удобрення цукрових буряків
- •64. Удобрення соняшнику
- •65. Удобрення озимого ріпаку.
- •66. Удобрення капусти.
- •67. Удобрення томатів.
- •68. Удобрення огірків.
- •69. Удобрення моркви.
- •71. Удобрення цибулі.
- •72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
- •73. Удобрення молодого саду.
- •74. Удобрення плодового саду.
- •75. Внесення добрив перед закладанням ягідників.
- •81.Удобрення сіножатей і пасовищ.
24.Баланс кальцію у землеробстві
Основною причиною підкислення грунту є відємний баланс кальцію. Під час втрати кальцію є такі статті втрат:
винос з врожаєм;
Вимивання;
нейтралізація кислотності.
Втрати кальцію внаслідок виносу рослинами залежить від того до якої групи за відношенням до вмісту кальцю вони належать, а також від рівня врожайночті культур в сівозміні. Середній щорічний винос рослинами калію становить 60-120 кг/га . Він найменший у сівозмінах, що насичені зерновими культурами, найбйльше — овочевими і кормовими. Головне джерело втрат кальцію в грунті — вимивання його з фільтраційними водами, середньорічні втрати кальцію з орного шару внаслідок вимивання коливається від 50 до 250 кг/га. Більші втрати спостерігаються на дерно-підзолистих грунтах і менші на опідзолених чорноземах. Особливо значні втрати кальцію спостерігаються у разі збільшення норм мінеральних добрив принято такі норми витрати CaCO3:
аміачна слітра — 0,75,
карбоміду — 1,2;
аміачної води — 0,5;
амофосу — 0,05.
У грунти кальцій може надходити з гноєм кальцієвмісними мінеральними добривами і атмосферними опадами, але значний дефицит балансу калію можна усунути вапнуванням, тобто внесенням у грунт кальцію і магнію у вигляді карбонатів, оксидів чи гідрокарбонатів у кількостях необхідних для доведення кислотності грунту до оптимального для культурних рослин рівня , органічні добрива також можуть виконувати цю функцію, але при внесенні їх 23-30т щороку.
25.Встановлення потреби вапнування
Перш ніж почати вапнування потрібно визначити ступінь кислотності грунту і потребу у вапнуванні, встановити норму вапна та підібрати відповідний вапняковий матеріал, визначити місце, стрики та способи його внесення у сівозміні. Визначення потреби у вапнуванні кислих грунтів проводиться різними методами:
за показниками рН сольової витяжки з урахуванням гранулометричного складу грунту та вмісту в ньому гумусу,
за гдролітичною кислотністю грунту,
за ступенем насиченості грунту основами.;
За ступенем потреби грунту у вапнуванні з урахуванням рН сольової витяжки поділяють на 4 групи:
рН <4,5 — потреба дуже висока;
рН 4,6-5 — висока;
рН 5,1-5,5 — помірна на легких грунтах, середня — на суглинкових;
рН 5,6-6 — слабка.
З урахуванням ступеня насиченості грунту основами, потреби їх у вапнуванні визначають за насиченостю:
<50% - грунт потребує вапнування у першу чергу;
50-70% - просто потребує вапнування;
70-90% - вапнування проводиться вибірково з урахуванням системи удобрення і набору культур у сівозміни.
Торфові грунти завдяки високому вмісту в них органічної речовини мають вищу буферну зону ніж мінеральні і відрізняються меншим вмістом рухомого Al та інших скідливих сполук. Тому під час визначення потреби у вапнуванні торфового грунту не завжди застосовують методи, які використовують для визначення потреби у вапнуванні мінеральних грунтів. Потреби у вапнуванні здебільшого визначаються за обміною кислотністю. При рН менше 4,2 потреба у вапнуванні велика, рН 4,2-4,6 — середня, більше 4,6 — слабка.
