- •1.Значення добрив у нарощуванні с-г продукції.
- •2.Хімізація землеробства як провідний фактор його інтенсифікації.
- •3.Система застосування добрив наукова основа їх ефективного використання.
- •4.Завдання системи застосування добрив.
- •5.Потреба рослин в елементах живлення.
- •6.Співідношення пож. Речовин.
- •7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.
- •8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.
- •9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.
- •11. Річний план удобрення культур у сівозміні
- •12. Основне внесення добрив
- •13. Припосівне внесення добрив
- •14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
- •15. Запасне (періодичне) внесення добрив
- •16. Загальні поняття про колообіг і баланс елементів живлення
- •17. Види балансів поживних речовин у грунті
- •18. Статті втрат елементів живлення з грунту
- •19. Статті надходження елементів живлення в грунт
- •20. Показники балансу поживних речовин в грунті
- •21.Значення гумусу в землеробстві
- •22.Статті втрати гумусу
- •23.Роль вапнування у підвищенні родючості грунту
- •24.Баланс кальцію у землеробстві
- •25.Встановлення потреби вапнування
- •26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
- •27. Встановлення норм СаСо3.
- •28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.
- •29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.
- •30. Повторне вапнування.
- •31. Вимоги до якості проведення вапнування
- •32. Розкидний спосіб внесення добрив
- •33. Локальне внесення добрив
- •34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
- •35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
- •36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
- •37. Агротехнічні умови ефективного застосування добрив
- •38. Агрономічна ефективність застосування добрив
- •39. Економічна ефективність застосування добрив
- •40. Особливості застосування добрив на Поліссі
- •41. Особливості застосування добрив у Лісостепу
- •42. Особливості застосування добрив у Степу
- •43. Норма та доза внесення добрив
- •44. Встановлення норм добрив за результатами польових дослідів.
- •45. Визначення норм добрив за нормативами
- •46. Балансово-розрахунковий метод встановлення норм добрив
- •47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив
- •48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення
- •49. Заходи з реалізації системи застосування добрив
- •50. Удобрення озимої пшениці
- •51. Удобрення озимого ячменю.
- •52. Удобрення озимого тритикале
- •53. Удобрення ярої пшениці
- •54. Удобрення ярого ячменю
- •55. Удобрення вівса
- •56. Удобрення проса
- •57. Удобрення кукурудзи
- •58. Удобрення гречки
- •59. Удобрення сої.
- •60. Удобрення гороху.
- •61. Удобрення люпину
- •62. Удобрення картоплі
- •63. Удобрення цукрових буряків
- •64. Удобрення соняшнику
- •65. Удобрення озимого ріпаку.
- •66. Удобрення капусти.
- •67. Удобрення томатів.
- •68. Удобрення огірків.
- •69. Удобрення моркви.
- •71. Удобрення цибулі.
- •72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
- •73. Удобрення молодого саду.
- •74. Удобрення плодового саду.
- •75. Внесення добрив перед закладанням ягідників.
- •81.Удобрення сіножатей і пасовищ.
12. Основне внесення добрив
Основне(допосівне) удобрення призначене для забезпечення рослин елементів живл впродовж всього періоду вегетації, поповнювати запаси органіч речовин і поживних реч грунту, покращувати його фізико-хімічні властивості та біологічну активність. Під озимі всі добрива, призначені для основного внесення, застосовують восени; під ярі – основне внесення добрив може проводитись восени або весною. Всю норму добрив, як правило, вносять восени, а співвідношення між кількістю мін добрив, призначених для осіннього і весняного застосування, залежитьивід кліматичних умов, властивостей грунту і форм добрив. Недонесення елементів живл в допосівний період не можна компенсувати підживленнями, навіть якщо при цьому сумарно вноситься рекоменд річна норма добрив,їх ефективність , порівняно з основним внесенням, нижча.
13. Припосівне внесення добрив
Здійснюють одночасно з посівом або садінням польових і овочевих культур в рядки з насінням (рядкове) або стрічковим на певній відстані від нього. Воно призначене для покращення мін живлення молодих рослин. У перші 2 тижні після проростання насіння у рослин спостерігається критичний період до нестачі фосфору, тому у складі припосівного удобрення мають бути фосфорні добрива. За недостатнього вмісту окремих елементів у грунті рекомендується до фосфорного припосівного удобрення доповнити азот , а інколи і калій. Склад дози добрив визначають за біологічними особливостями культур, агрохімічними властивостями грунту та їх гранулометричним складом, рівнем основного удобрення.
14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
Його проводять для покращення живлення у найбільш важливі періоди вегетації рослин для покращення якості продукції та за недостатнього основного удобрення. Дуже ефективним є ранньовесняне підживл азотом озимих зернових, озимого ріпаку та сінокосів і пасовищ. Добрива вносять розкидним або стрічковим способом. Потребу у підживленні встановлюють за даними грунтової та рослинної діагностики. Обов’язковим елементом сучасних технологій є позакореневе підживл (обприскування) рослин, підживл с/г культур розчинами макро- і мікроелементів. Кореневі підживлення у період догляду за культурами міжрядного обробітку проводять розкидачами добрив, дисковими сівалками, культиваторами – рослинопідживлювачами.
15. Запасне (періодичне) внесення добрив
Під запасним розуміють одночасне внесення кількох річних норм добрив. Його широко застосовують при закладанні садів, ягідників та ін. багаторічних насаджень, а також перед висіванням багаторічних трав. На кислих грунтах запасне внесення важкорозчинного фосфоритного борошна забезпечує такий же приріст продуктивності сівозміни як і щорічне внесення легкорозчинних фосфорних добрив, а економічно є більш вигідним. Азотні добрива в запас не вносять через їх вимивання і газоподібні втрати. Калійні добрива також можуть вимиватися на легких грунтах, крім того внесення високих норм хлорвмісних калійних добрив може погіршувати якість картоплі і підвищують вміст калію у кормових культурах, що є шкідливим для тварин. Запасне внесення має такі переваги: знижуються затрати на зберігання добрив, підвищується продуктивність праці, вдосконалюється технологія виконання с/г робіт.