- •1.Значення добрив у нарощуванні с-г продукції.
- •2.Хімізація землеробства як провідний фактор його інтенсифікації.
- •3.Система застосування добрив наукова основа їх ефективного використання.
- •4.Завдання системи застосування добрив.
- •5.Потреба рослин в елементах живлення.
- •6.Співідношення пож. Речовин.
- •7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.
- •8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.
- •9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.
- •11. Річний план удобрення культур у сівозміні
- •12. Основне внесення добрив
- •13. Припосівне внесення добрив
- •14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
- •15. Запасне (періодичне) внесення добрив
- •16. Загальні поняття про колообіг і баланс елементів живлення
- •17. Види балансів поживних речовин у грунті
- •18. Статті втрат елементів живлення з грунту
- •19. Статті надходження елементів живлення в грунт
- •20. Показники балансу поживних речовин в грунті
- •21.Значення гумусу в землеробстві
- •22.Статті втрати гумусу
- •23.Роль вапнування у підвищенні родючості грунту
- •24.Баланс кальцію у землеробстві
- •25.Встановлення потреби вапнування
- •26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
- •27. Встановлення норм СаСо3.
- •28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.
- •29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.
- •30. Повторне вапнування.
- •31. Вимоги до якості проведення вапнування
- •32. Розкидний спосіб внесення добрив
- •33. Локальне внесення добрив
- •34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
- •35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
- •36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
- •37. Агротехнічні умови ефективного застосування добрив
- •38. Агрономічна ефективність застосування добрив
- •39. Економічна ефективність застосування добрив
- •40. Особливості застосування добрив на Поліссі
- •41. Особливості застосування добрив у Лісостепу
- •42. Особливості застосування добрив у Степу
- •43. Норма та доза внесення добрив
- •44. Встановлення норм добрив за результатами польових дослідів.
- •45. Визначення норм добрив за нормативами
- •46. Балансово-розрахунковий метод встановлення норм добрив
- •47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив
- •48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення
- •49. Заходи з реалізації системи застосування добрив
- •50. Удобрення озимої пшениці
- •51. Удобрення озимого ячменю.
- •52. Удобрення озимого тритикале
- •53. Удобрення ярої пшениці
- •54. Удобрення ярого ячменю
- •55. Удобрення вівса
- •56. Удобрення проса
- •57. Удобрення кукурудзи
- •58. Удобрення гречки
- •59. Удобрення сої.
- •60. Удобрення гороху.
- •61. Удобрення люпину
- •62. Удобрення картоплі
- •63. Удобрення цукрових буряків
- •64. Удобрення соняшнику
- •65. Удобрення озимого ріпаку.
- •66. Удобрення капусти.
- •67. Удобрення томатів.
- •68. Удобрення огірків.
- •69. Удобрення моркви.
- •71. Удобрення цибулі.
- •72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
- •73. Удобрення молодого саду.
- •74. Удобрення плодового саду.
- •75. Внесення добрив перед закладанням ягідників.
- •81.Удобрення сіножатей і пасовищ.
71. Удобрення цибулі.
Гній рекомендують вносити перепрілий або перегній (30т/га) під зяблеву оранку.Свіжий гній краще вносити під попередник. Норма мінеральних добрив: N 90-120 Р 60-90 К 90-120, в умовах зрошення вона не має перевищувати N 150 Р150 К 150. У зв’язку з високою чутливістю цибулі до конц солей у грунті, високі норми добрив, які вносять в умовах зрошення , важливо розподіляти з урахуванням біологічних потреб культури. Фосфорні і калійні доб вносять під зяблевий обробіток за винятком частини фосфорних 10-15 т/га для рядкового внесення. Якщо в основне удобрення було внесено недостатню кількість доб, то під час першого підживлення вносять N 20 Р 15-20 К 15-20, другого Р 25 К 25.
72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
Під сади і ягідники відводять ділянки, де вони раніше не росли. Якщо грунт не родючий, то за 2-3 роки до задіння необхідно провести його окультурення, яке передбачає вапнування, внесення орг доб, вирощування багаторічних трав і сидератів. Вносять 40-100 т/га орг доб та 90-120 кг/га д.р Р і К, проводять плантажну оранку. Ділянку з родючими грунтами готують за 3-5 міс до посадки. Навесні висівають сидерати, у фазі бутонізації їх заорюють. Перед сівбою сидератів вносять N 60-90 Р 90-120 К 90-120. Під яблуню і грушу в посадкову яму вносять 30-40 кг перегною або компосту, під вишню і сливу 15-25, смородину 8-10, аґрус 10-12. Орг доб рівномірно перемішують з усім грунтом який використовують для засипання ями. 2/3 Р і К висипають на дно ямиі перекопують, решту-перемішують з грунтом, яким засипають нижню половину ями.
73. Удобрення молодого саду.
Достатнє передсадивне застосування добрив гарантує нормальний ріст дереву перші 2-3 роки. Якщо ріст уповільнюється, навесні перед розпушуванням грунту вносять азотні доб в дозі 4-5 г/м2 пристовбурного круга. У саду в перші 4-5 років добрива вносять у пристовбурний круг. Пристовбурні круги утримують під чистим паром, їх краще мульчувати торфом або компотом. Норми азотних добрив коригують за вмістом азоту в молодих листках однорічних пагонів , відібраних у фазу закінчення росту. Якщо вміст в листка менший за оптимальних , то норму азоту збільш на 30%. Розпочинаючи з 3-4 року життя дерев у пристовбурні круги 1 раз на 2-3 роки вносять гній або компост із розрахунку 6-8 кг/м2 або 30-40 кг на дерево.
74. Удобрення плодового саду.
Удобрення плодовго саду під час плодоношення залежить від обсягу очікуваного врожаю, зрошення, системи утримання міжрядь, сортів, щільності насаджень. Удобрення плодових культур залежить також від стану утримання міжрядь, які переважно утримують у стані чорного пару або займають сидератами( фацелія, гірчиця,ріпак). Середні норми добрив для плодоносних садів за парової системи удобрення грунту становлять: для зерняткових- гній 10т/га N 80 Р60 К90-120, для кісточкових гній 10 т/га N 60-90 Р40-60 К60-90. Орг доб у нормі 30-40 т/га вносять 1 раз на 3 роки. Надлишок азоту у другій половині вегетації може затримувати достигання плодів і знижувати морозостійкість. Найкращі результати забезпечує роздрібне внесення азоту: 40% норми навесні, 30% після цвітіння і 30% восени.
