- •1.Значення добрив у нарощуванні с-г продукції.
- •2.Хімізація землеробства як провідний фактор його інтенсифікації.
- •3.Система застосування добрив наукова основа їх ефективного використання.
- •4.Завдання системи застосування добрив.
- •5.Потреба рослин в елементах живлення.
- •6.Співідношення пож. Речовин.
- •7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.
- •8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.
- •9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.
- •11. Річний план удобрення культур у сівозміні
- •12. Основне внесення добрив
- •13. Припосівне внесення добрив
- •14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
- •15. Запасне (періодичне) внесення добрив
- •16. Загальні поняття про колообіг і баланс елементів живлення
- •17. Види балансів поживних речовин у грунті
- •18. Статті втрат елементів живлення з грунту
- •19. Статті надходження елементів живлення в грунт
- •20. Показники балансу поживних речовин в грунті
- •21.Значення гумусу в землеробстві
- •22.Статті втрати гумусу
- •23.Роль вапнування у підвищенні родючості грунту
- •24.Баланс кальцію у землеробстві
- •25.Встановлення потреби вапнування
- •26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
- •27. Встановлення норм СаСо3.
- •28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.
- •29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.
- •30. Повторне вапнування.
- •31. Вимоги до якості проведення вапнування
- •32. Розкидний спосіб внесення добрив
- •33. Локальне внесення добрив
- •34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
- •35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
- •36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
- •37. Агротехнічні умови ефективного застосування добрив
- •38. Агрономічна ефективність застосування добрив
- •39. Економічна ефективність застосування добрив
- •40. Особливості застосування добрив на Поліссі
- •41. Особливості застосування добрив у Лісостепу
- •42. Особливості застосування добрив у Степу
- •43. Норма та доза внесення добрив
- •44. Встановлення норм добрив за результатами польових дослідів.
- •45. Визначення норм добрив за нормативами
- •46. Балансово-розрахунковий метод встановлення норм добрив
- •47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив
- •48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення
- •49. Заходи з реалізації системи застосування добрив
- •50. Удобрення озимої пшениці
- •51. Удобрення озимого ячменю.
- •52. Удобрення озимого тритикале
- •53. Удобрення ярої пшениці
- •54. Удобрення ярого ячменю
- •55. Удобрення вівса
- •56. Удобрення проса
- •57. Удобрення кукурудзи
- •58. Удобрення гречки
- •59. Удобрення сої.
- •60. Удобрення гороху.
- •61. Удобрення люпину
- •62. Удобрення картоплі
- •63. Удобрення цукрових буряків
- •64. Удобрення соняшнику
- •65. Удобрення озимого ріпаку.
- •66. Удобрення капусти.
- •67. Удобрення томатів.
- •68. Удобрення огірків.
- •69. Удобрення моркви.
- •71. Удобрення цибулі.
- •72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
- •73. Удобрення молодого саду.
- •74. Удобрення плодового саду.
- •75. Внесення добрив перед закладанням ягідників.
- •81.Удобрення сіножатей і пасовищ.
51. Удобрення озимого ячменю.
Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Безпосередньо під нього органічні добрива не вносять. Ячмінь розміщують після угноєного попередника. Особливе значення в живленні ячменю має внесення азотних добрив. При вирощуванні ячменю після добре удобрених гноєм і мін добривами просапних культур обмежуються внесення 40-50 кг/га азоту, слабо удобрених – 60-80 кг/га азоту, після багаторічних трав – 30-40 кг/га азоту. Внесення підвищених доз азоту в допосівний період зумовлює вилягання посівів. Найбільш раціональні норми фосфорно-калійних добрив під ячмінь – по 40-50 кг/га РК. Найефективніше мін добрива вносити восени під основний обробіток грунту. Ефективне також припосівне внесення добрив : на дерново-підзолистих, сірих лісових і чорноземах опідзол вносять по 10 кг/га NPK, на чорноземах глибоких,звичайних і південних – по 10 кг/га РК.
52. Удобрення озимого тритикале
Ефективні як органічні, так і мінеральні добрива, але удобрюють переважно мін добривами. На родючих грунтах і після кращих попередників рекомендовано вносити по 60 кг/га NPK. Після гірших попередників і на менш родючих грунтах вносять по 90 кг/га NPK. Фосфор і калій вносять під основний обробіток, а азотні добрива в підживлення на ІІ-ІІІ та ІV етапах органогенезу – по 30 кг/га азоту. На малородючих грунтах частину азотних добрив (до 30 кг/га) вносять під основний обробіток. У рядки під час сівби вносять 10 кг/га фосфору.
53. Удобрення ярої пшениці
У сівозмінах яру пшеницю розміщують після добре удобрених попередників – цукрових буряків, кукурудзи на зерно та картоплі. Фосфорно-калійні добрива вносять під зяблеву оранку. Азотні добрива використовують для підживлення. Під посіви твердої ярої пшениці на чорноземах рекомендовано вносити N 45-60 P 45-60 K 45, а на сірих лісових та дерново-підзолистих грунтах – N 60-90 P 45 K 45-60. Під м*яку яру пшеницю у західних районах Лісостепу на сірих лісових та дерново-підзолистих грунтах N 45-60 P 35-45 K 45-60. Під час сівби в рядки необхідно вносити гранульований суперфосфат у дозі 10-15 кг/га фосфору або повне мінеральне добриво у вигляді нітроамофоски 10-15 кг/га NPK.
54. Удобрення ярого ячменю
Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Безпосередньо під нього органічні добрива не вносять. Ячмінь розміщують після угноєного попередника. Особливе значення в живленні ячменю має внесення азотних добрив. При вирощуванні ячменю після добре удобрених гноєм і мін добривами просапних культур обмежуються внесення 40-50 кг/га азоту, слабо удобрених – 60-80 кг/га азоту, після багаторічних трав – 30-40 кг/га азоту. Внесення підвищених доз азоту в допосівний період зумовлює вилягання посівів. Найбільш раціональні норми фосфорно-калійних добрив під ячмінь – по 40-50 кг/га РК. Найефективніше мін добрива вносити восени під основний обробіток грунту. Ефективне також припосівне внесення добрив : на дерново-підзолистих, сірих лісових і чорноземах опідзол вносять по 10 кг/га NPK, на чорноземах глибоких,звичайних і південних – по 10 кг/га РК. Підживлення проводять азотом тільки в умовах зрошення.