47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив

Суть їх полягає в тому, що норми добрив визначають за рівнянням множинних регресій, одержаних під час математичної обробки місцевого виробничо-статистичного матеріалу чи результатів багатофакторного польового досліду. При цьому можуть оброблятися показники родючості грунту (вміст пож реч, реакція середовища, запас продуктивної вологи), погодно-кліматичних умов ( надходження ФАР, опади, температура), які є аргументами величини врожайності. Математична обробка початково-вихідної інформації здійснюється за допомогою ЕОМ за такою схемою : обробка початково-вхідної інформації методом машинної регресії, створення концептуальної та функціональних моделей, розробка алгоритму та програми розрахунку. Проте, ці методи є локальними, оскільки вони обмежені в часі і просторі. З часом функції таких моделей слід коригувати, тому що змінюються в кількісному відношенні параметри показників зовнішнього середовища, а отже, і функціональна залежність урожайності. Статистичні виробничі функції придатні для аналізу фактичної ефективності добрив за середнього значення тих факторів, які входять у модель.

48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення

За результатами агрохімічного обстеження грунтів агропідприємствами виготовляються агрохімічні паспорти полів, в яких вказується вміст ел живлення в гррунтах і ступінь забезпеченості ними. Науковими установами розроблені поправочні коеф для встановлення норм мін добрив для грунтів з різним ступенем забезпеченості ел живлення. Застосування поправочних коеф дозволяє більш раціонально використовувати добрива. Поправочні коеф застосовують до норм добрив, встановлених за результатами польових дослідів та нормативним методом.

49. Заходи з реалізації системи застосування добрив

Вирішення основних задач системи застосування добрив передбачається шляхом :

- накопичення і зберігання органічних добрив;

- придбання мін добрив і хімічних меліорантів та їх правильне зберіганн;

- придбання засобів транспортування і внесення добрив;

- розробка системи удобрення у сівозмінах і щорічних планів внесення добрив;

- визначення потреби у добривах;

- розміщення і вирощування сидеральних культур;

- раціональне застосування на удобрення побічної продукції рослин;

- організація вивезення на поля і внесення добрив і меліорнатів;

- навчання кадрів.

50. Удобрення озимої пшениці

У Лісостепу після одно- і багаторічних трав на один укіс рекомендована норма мін добрив становить N60 P45 K45, після гороху – N90 P60 K60, після кукурудзи на силос і непарових попередників – N120 P90 K90. Фосфорні і калійні добрива слід вносити під основний або передпосівний обробіток грунту. Норма азотних добрив залежить від запасу мінерального азоту в грунті. Якщо в орному шарі грунту його міститься менше 30 кг/га, то до сівби слід внести 20% азоту від загальної норми, в перше підживлення під час кущіння – 30%, у друге в період виходу в трубку – 50% від загальної норми. Для підвищення вмісту білка в зерні доцільно зробити позакореневе підживлення під час колосіння в дозі 30-40 кг/га. Якщо в орному шарі азоту міститься більше 30 кг/га, то до сівби азотні добрива не вносять. При першому підживл – 35% від норми, другому – 65%, для літнього підживлення 30-40 кг/га.