40. Особливості застосування добрив на Поліссі

Найпоширенішими грунтами є піщані і супіщані дерново-підзолисті грунти. Приблизно 17% займають дерново-підзолисті оглеєні грунти. 21% займають сірі лісові і чорноземи опідзолені. Грунти Полісся мають низьку природну родючість, низький вміст пожив ел і гумусу та кислу реакцію грунтового розчину. Тому на цих грунтах потрібно в першу чергу провести вапнування(проводять за 1-2 роки до висівання культур, які найкраще реагують на зниження кислотності, доломітовим борошном) та досягти достатнього насичення органічними добривами. Органічні добрива вносять 1 раз на 2-3 роки. Орієнтовні норми підстилкового гною і компостів під зернові суцільного сіву 20-30 т/га, під просапні – 40-60 т/га. Фосфорні, а на суглинкових грунтах і калійні, вносять під основний обробіток грунту. Частину азотних добрив восени використовують лише при основному удобренні озимих, під усі ярі азотні добрива (на піщаних і калійні) вносять навесні під передпосівну культивацію. Для припосівного удобрення використовують суперфосфат чи нітроамофоску. Підживлення просапних NPK проводять тоді, коли при основному удобренні не внесли всю рекомендовану дозу поживних ел. Переважно це роблять під час 1-го міжрядного обробітку грунту. Під оранку на кислих грунтах доцільно використовувати важкорозчинні форми фосфорних добрив (фосфоритне борошно), а на близьких до нейтральної – легкорозчинні( амофос, суперфосфат). В рядки під час сівби вносять суперфосфат або комплексні добрива. З калійних восени використ каїніт і калійну сіль, навесні – хлорид і сульфат калію. Під культури, чутливі до хлору, вносять без хлорні калійні добрива ( сульфат калію).

41. Особливості застосування добрив у Лісостепу

Грунти Лісостепу сформувалися на лесах і лесоподіб сугл і х – ся високою потенційною родючістю, чорноземи типові займають 55% орних земель, чорноземи опід і темно – сірі прибл 22%, прибл 10% - сірі лісові. На площах, де тривалий час вносили високі норми мін добрив, особл азотних, в першу чергу визначають потребу і місце проведення вапнування. Вапно вносять у повній нормі за гідролітич кислот. Найчастіше використ дефекат. Вапнування проводять 1 раз на 7-8 років. Насиченість орних земель орг добривами становить 10-12 т/га у перерахунку на підстил гній. В польових сівозмінах гній вносять переважно під кукурудзу, цукрові буряки і картоплю по 30-50 т/га, під зернові 25-30 т/га. Під час внесення безпідстил гною, норму збільш у 1,5-2 рази. Під основний обробіток вносять повну норму орг добрив і не менше 70-80% загал кількості мін добрив. У Зх. Лісостепу нітратні та нітратно – амонійні добрива під зяблеву оранку не слід вносити, бо можливе вимивання азоту у нижні шари. Високоефективне є ранньовесняне підживлення озимих зернових азотними добривами. Підживл ярі рекомендовано лише за недостатнього внесення або у разі порушення оптимал співвідношень пожив реч у складі основного удобрення.

42. Особливості застосування добрив у Степу

У грунтовому профілі орних земель переважають чорноземи звич (59.1%), чорноземи південні ( 20.5%) і каштанові грунти (8%). За генезисом , морфологічними, агрохімічними властив грунти Степу менш родючі, порівняно з грунтами Лісостепу. Основним лімітуючим фактором урожайності є дефіцит вологи, солонцюватість та важкий гранулометрич склад. Гіпс вносять при зяблевій оранці поля, відведеного під чорний пар чи під просапні культури. Одночасно з гіпсом вносять гній і мін добрива – азотні і фосфорні. Калійні добрива малоефективні на грунтах Степу, тому їх вносять лише тоді , коли за тривалого внесення азотно – фосфорних добрив калій стає лімітуючим фактором. Найкращим місцем внесення гною є чорний пар і кукурудза. Оптимал насиченість ріллі орг добривами становить 8-9 т/га. Мінеральні добрива застосовують лише у концентрованих водорозчинних формах. Дози мінеральних добрив під основне удобрення становлять N 40-90 Р 45-110 К 30-60 в залежності від культури і забезпеченості грунту пожив реч. Підживлення проводять азотними добривами.