- •1.Значення добрив у нарощуванні с-г продукції.
- •2.Хімізація землеробства як провідний фактор його інтенсифікації.
- •3.Система застосування добрив наукова основа їх ефективного використання.
- •4.Завдання системи застосування добрив.
- •5.Потреба рослин в елементах живлення.
- •6.Співідношення пож. Речовин.
- •7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.
- •8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.
- •9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.
- •11. Річний план удобрення культур у сівозміні
- •12. Основне внесення добрив
- •13. Припосівне внесення добрив
- •14. Післяпосівне внесення добрив (підживлення)
- •15. Запасне (періодичне) внесення добрив
- •16. Загальні поняття про колообіг і баланс елементів живлення
- •17. Види балансів поживних речовин у грунті
- •18. Статті втрат елементів живлення з грунту
- •19. Статті надходження елементів живлення в грунт
- •20. Показники балансу поживних речовин в грунті
- •21.Значення гумусу в землеробстві
- •22.Статті втрати гумусу
- •23.Роль вапнування у підвищенні родючості грунту
- •24.Баланс кальцію у землеробстві
- •25.Встановлення потреби вапнування
- •26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.
- •27. Встановлення норм СаСо3.
- •28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.
- •29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.
- •30. Повторне вапнування.
- •31. Вимоги до якості проведення вапнування
- •32. Розкидний спосіб внесення добрив
- •33. Локальне внесення добрив
- •34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
- •35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
- •36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
- •37. Агротехнічні умови ефективного застосування добрив
- •38. Агрономічна ефективність застосування добрив
- •39. Економічна ефективність застосування добрив
- •40. Особливості застосування добрив на Поліссі
- •41. Особливості застосування добрив у Лісостепу
- •42. Особливості застосування добрив у Степу
- •43. Норма та доза внесення добрив
- •44. Встановлення норм добрив за результатами польових дослідів.
- •45. Визначення норм добрив за нормативами
- •46. Балансово-розрахунковий метод встановлення норм добрив
- •47. Економіко-математичні методи встановлення норм добрив
- •48. Коригування норм добрив залежно від забезпеченості грунту ел живлення
- •49. Заходи з реалізації системи застосування добрив
- •50. Удобрення озимої пшениці
- •51. Удобрення озимого ячменю.
- •52. Удобрення озимого тритикале
- •53. Удобрення ярої пшениці
- •54. Удобрення ярого ячменю
- •55. Удобрення вівса
- •56. Удобрення проса
- •57. Удобрення кукурудзи
- •58. Удобрення гречки
- •59. Удобрення сої.
- •60. Удобрення гороху.
- •61. Удобрення люпину
- •62. Удобрення картоплі
- •63. Удобрення цукрових буряків
- •64. Удобрення соняшнику
- •65. Удобрення озимого ріпаку.
- •66. Удобрення капусти.
- •67. Удобрення томатів.
- •68. Удобрення огірків.
- •69. Удобрення моркви.
- •71. Удобрення цибулі.
- •72. Підготовка грунту і внесення добрив під час садіння саду.
- •73. Удобрення молодого саду.
- •74. Удобрення плодового саду.
- •75. Внесення добрив перед закладанням ягідників.
- •81.Удобрення сіножатей і пасовищ.
34.Позакореневе (листкове) підживлення культур
Цей спосіб полягає у оприскуванні вегетуючих рослин розчином макро- і мікродобрив. Ефективне позакореневе підживлення обумовлюється здатністю елементів живлення проникати через листкову поверхню і швидко включатись в обмін речовин. Найкраще засвоюється через листки N,K,Mg,S та мікроелементи у хелатній формі. На практиці найбільш широко застосовується позакореневе підживлення оз. пшениці в фазі молочної стиглості розчином карбаміду для підвищення врожайності зерна та вмісту у ньому білка і клейковини. Проте з появою на ринку добрив великого асортименту,комплексних препаратів для внесення через листки з набором найбільш необхідним для різних культур макро-, мезо та мікроелементів, амінокислот, вітамінів, полісахаридів та інших речовин, позакореневі підживлення стали високоефективним прийомом оптимізації живлення рослин не лише азотом, а й іншими елементами.
35. Грунтові умови ефективного застосування добрив
Прирости врожайності с/г культур залежать від гранулометричного складу грунту, реакції грунтового середовища, вмісту елементів живлення. Гранулометричний склад визначає вміст і рухливість ел живлення та їх поглинання грунтом. Важкі глинисті грунти міцно поглинають і закріплюють поживні реч. Легкі грунти слабо утримують ел живлення, особливо азот. В регіонах з надмірним зволоженням мін добрива рекомендовано вносити малими дозами в декілька строків, щоб попередити їх вимивання. Від агрохімічних і фізико-хімічних властивостей грунту, вмісту гумусу, ел живлення також залежить значення певних видів добриву формуванні врожаю. Азотні добрива найвищі прирости врожаю забезпечують на дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах та чорноземах опідзол і вилугуваних. Фосфорні добрива ефективні на всіх типах грунтів, особливо в умовах недостатнього зволоження на чорноземах звич та південних та на каштанових грунтах, дія калійних добрив – на торф’яних,дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах, а на чорноземах звич та південних і каштанових – мінімальна або відсутня. В умовах високого вмісту в грунтахрухомих ел живлення, добрива можуть не підвищувати врожайності,але їх необхідно вносити в нормах,які компенсують відчуження поживних реч з урожаєм.
36. Кліматичні умови ефективного застосування добрив
Такі чинники як вологість, температура грунту та повітря і рівень освітлення можуть істотно впливати на ефективність добрив. Підвищення вологості грунту сприяє підвищенню окупності добрив на всіх типах грунту і навпаки. Проте, надлишок вологи в піщаних і легкосуглинкових грунтах може призводити до вимивання в підґрунтові води N, Ca, Mg, K, S та ін. ел. В посушливих умовах добрива сприяють більш ефективному використанню рослинами вологи. Ефективність добрив залежить не тільки від загальної кількості опадів, але й від рівномірності їх випадання впродовж вегетації рослин. За недостатньої кількості опадів у весняний період на початку літа відбувається пересихання верхнього шару грунту, і , як наслідок, низької доступності для рослин добрив. Тому ранньовесняні підживлення с/г культур азотними добривами поверхневим способом є неефективним. Їх доцільно вносити в більш ранній період, коли верхній шар ще зволожений.
