28. Розрахунок норм вапнякових матеріалів.

Вапнякові матеріали , які застосовують у господарствах містять різні домішки і вологу, а також грубі часточки меліоранта, які повільно взаємодіють з грунтом і є балансом. Розрізняють норми вапна та фізичні норми відповідного вапнякового матеріалу. Під час встановлення фізичної норми вапнякового матеріалу роблять поправки на вміст вологи , домішок і недіяльних часток вапна :Нф= Нсасо3 * 10^6 : (100-В)*(100-Б)*Д, т/га, де, Нсасо3 – розрахункова норма вапна, т/га, В – вміст вологи у матеріалі,%, Б – кількість недіяльних часток СаСО3 діаметром більше 3 мм,%, Д – нейтралізуюча здатність меліоранта за даними аналізу або сертифікату. Від норми , форми та якості вапна залежать строки, способи та місце внесення вапна в сівозміні. Необхідну норму вапна вносять у грунт з таким розрахунком, щоб його дія була максимальною на культурах, які добре реагують на вапнування.

29. Місце та строки внесення вапна у сівозміні.

Строки,способи та місце внесення вапна у сівозміні взаємопов’язані і залежать від чергування культур норми вапнякового матеріалу, його форми і якості та реакції культур на вапнування. Необхідну норму вапнякового матеріалу вносять в грунт з таким розрахунком , щоб його дія була максимальною на культурах, які добре реагують на вапнування і мінімальною на культурах які погано (картопля, люпин, льон). У сівозмінах Полісся вапно вносять за 4-5 р до вирощування цих культур, або враховуючи , що максимальна дія вапна проявляється на 203 р після вапнування, вапнування можна проводити безпосередньо під ці культури. При цьому найкраще вносити повільно діючі меліоранти (мелений вапняк, доломітове борошно), збільшуючи в 1.50-2 р норми калійних добрив та застосовуючи борвмісні добрива. У сівозмінах лісостепу вапно насамперед вносять під озиму пшеницю, яка є попередником цукрового буряку, якщо вапно вносять під цукровий буряк, то його спочатку заробляють під час лущення стерні, а потім під час оранки, внаслідок чого воно більш швидко реагує з грунтом. В овочевих сівозмінах добре реагують на вапнування кислих грунтів капуста, цибуля, огірки, тому вапно вносять у повних нормах, за Нг під попередники цих культур

30. Повторне вапнування.

Вапнування є тривалодіючим засобом агрохімічного впливу на грунт. Повна норма вапна, що відповідає величині рН у сівозміні діє протягом 7-8 років. Ця норма вапна зумовлює слабо кислу реакцію грунту, яка є оптимальною для більшості культур. Потім реакція грунту починає підкислюватись і поступово наближається до початкового рівня, внаслідок чого він потребує повторного вапнування. Повторне вапнування доцільно проводити у разі зниження рН більше як 0.5 од порівняно з оптимальним рівнем для даної сівозміни. Норму вапна у разі повторного вапнування встановлюють тими ж методами, що і для основного. Строк повторного вапнування можна визначити за формулою : t= дельта l pH : XC при дельта l pH< дельта рН, де t – період ефективної післядії вапнування, роки, дельта l

рН – допустиме зниження рН грунту перед повторним вапнуванням порівняно з досягнутим, Х – норматив зміщення рН грунту на 1т СаСО3, С – середньорічні втрати СаСО3 з орного шару, т/га.