1.2 Кон’юнктура світового ринку енергоресурсів

Світова енергетика вступила в 2016 р. в умовах тривалої трансформації структури виробництва і споживання первинної енергії, зміни конфігурації транспортних потоків енергоносіїв, формування нових глобальних торгово-економічних об'єднань Трансатлантичного і Транстихоокеанського партнерств, а також ЄАЕС, ШОС та ін.). Жорсткість політичної ситуації на Близькому і Середньому Сході, Північній Африці та ін., сплеск тероризму, масовий наплив біженців-мігрантів в Європу, а також реалізація політики обмежень щодо Росії з боку окремих держав Заходу, фактично зруйнували гармонію світового ринку, деформуючи його і надаючи депресивний вплив.

В даний час нафта, поступово витісняючи, залишається домінуючим енергоносієм з питомою вагою в 33%. Стабільними залишаються частки газу (24%) і вугілля (30%), конкурентоспроможність якого збільшилася [3, c. 30].

Підводячи підсумки 2014 - 2015 рр., в контексті подій останніх кількох років, можна говорити про збереження таких тенденцій, як: уповільнення попиту на первинну енергію, розрив темпів зростання світового ВВП і темпів розширення споживання енергоносіїв, формування «навісу» пропозиції над споживанням (створення надлишку первинної енергії в глобальному масштабі), маніпулювання ринками енергоносіїв як з боку провідних нетто-імпортерів палива, так і видобувних країн, в першу чергу держав, що входять в ОПЕК. Крім того, в світовій економіці частина нафтового ринку, зважаючи на функціонування каналів нелегальної і напівлегальної торгівлі вуглеводнями, перебувала «в тіні»

Технічний прогрес, з одного боку, дозволив світовій спільноті економніше витрачати паливо на одиницю продукції: поступаючись темпами зростання ВВП, світове споживання енергії зростала в 2004 - 2014 рр. в середньому на 2,2% на рік (а в 2013 - на 1,9%, в 2014 р. - всього на 0,9%). При цьому в розвинених країнах (ОЕСР) в 2007 р був досягнутий пік споживання, після чого воно стало скорочуватися в абсолютному обсязі, знизившись за 7 наступних років на 4,1%. Дані, що характеризують споживання первинної енергії і розвиток світової економіки, наведені у табл. 1.

У поточному десятилітті зростання енергоспоживання стримувався впровадженням нових технологій. Так, країни ЄС продовжили реалізацію плану по досягненню до 2020 р частки ВДЕ до 20% у видатковій частині енергобалансу.

В даний час даний показник в середньому перевищує 7% (у ФРН, Італії, Швеції - близько 10%, Іспанії - 12%, Данії - 24%). Зусиллями, як держав, так і транснаціональних корпорацій, що діють в різних секторах економіки (енергетиці, електроніці, транспорті та ін.), pозвивалася сфера енергоефективності [4, c. 31].

США, що накопичили досвід в бурінні горизонтальних свердловин і застосуванні технологій гідророзриву (що дозволило знизити собівартість видобутку нафти зі сланцевих порід до 50 дол./бар.), за минулі п'ять років продовжили скорочувати залежність від зовнішніх поставок палива. Так, в 2010 - 2014 рр. відповідна частка імпорту у внутрішньому енергоспоживанні знизилася вдвічі - з 23,4% до 12,6%, при цьому в першій половині 2015 р. країна вийшла в світові лідери по добовій нафтовидобутку з урахуванням специфіки методики обробки статистичних даних, що включають видобуток нафти і газового конденсату [9].

Табл. 1.1 – Структура та динаміка споживання первинної енергії за видами енергоресурсів [3, c. 27]

Найменування показника	2004 р.	2009 р.	2013 р.	2014 р.	Середні темпи приросту (%)
					2004-2009 рр.	2009-2014 рр.	2013-2014 рр.
Глобальне енергоспоживання	10557	11548	12807	12928	1,9	2,4	0,9
Нафта, млн. т н.е./ Частка у сумарному споживанні, %	3871/36,7	3923/34,0	4179/32,6	4211/32,6	0,3	1,5	0,8
Газ, млн. т н. е./ %	2436/23,0	2979/23,2	3053/23,8	3066/23,7	2,0	2,9	0,4
Вугілля, млн. т н. е./ %	2914/27,6	3452/29,9	3867/30,2	3882/30,0	3,7	2,9	0,4
Атомна електроенергія, млн. т н. е./ %	625/6,0	614/5,3	564/4,4	574/4,4	-0,4	-1,3	1,8
Гідроелектроенергія, млн. т н. е./ %	635/6,0	737/6,4	862/6,7	879/6,8	3,2	3,9	2,0
Відновлювані джерела енергії, млн. т н. е./ %	76/0,7	142/1,2	283/2,2	317/2,5	17,4	24,6	12,2
Споживання у країнах ОЕСР, млн. т н. е./ %	5638/53,4	5402/46,8	5548/43,3	5499/42,5	-0,8	0,4	-0,9
Споживання у країнах, що не входять у ОЕСР, млн. т н. е./ %	4919/46,6	6146/53,2	7259/56,7	7429/57,5	5,0	4,2	2,3

Звертає на себе увагу гнучкість виробництва сланцевих нафти і газу: в США видобуток цих енергоносіїв може бути розширена (скорочена) в короткі терміни, при цьому виробничі витрати обмежуються операційними витратами на відміну від традиційних родовищ, які потребують дорогих підготовчих робіт з облаштування та розвитку інфраструктури. Іншими словами, в США створений інструмент оперативного реагування на ринкову кон'юнктуру, що може дозволити країні отримувати додатковий прибуток як при зниженні цін на нафту (обсягів видобутку, споживання) шляхом згортання видобутку, так і їх зростанні (при випереджаючому введення в експлуатацію нових потужностей).

За останнє десятиліття в світовому споживанні домінуючого енергоносія - нафти - і торгівлі їм спостерігалася певна аритмія з чергуванням періодів зростання і спаду. Так, в 2004 - 2009 рр. глобальне споживання нафти зросла лише на 1,3%, а в 2008 - 2014 рр. - На 7,3%. Однак зміна обсягів торгівлі нафтою було різноспрямованим: на початку розглянутого періоду - зростання на 9,5%, а в 2009 - 2014 рр. - Уповільнення до 6,9%. Змістилися і центри пропозиції і попиту. Так, в 2009 - 2014 рр. скоротився експорт з близькосхідного регіону (на 3%) і країн Північної Африки (на 33%). Зменшився ввезення в розвинені країни: в США - на 24%, до Євросоюзу і Японії - на 8%. У той же час зросли закупівлі Китаю (на 73%) і Індії (на 35%) [4, c. 33].

Міжнародна торгівля газом розвивалася більш рівномірно. За період з 2004 р по 2009 р світове споживання газу зросло на 10%, а в 2009 - 2014 рр. - На 14,4%, при цьому збут збільшився на 29% і 37% відповідно. Дані, що характеризують міжнародну торгівлю газом, вказані в табл. 8. Відзначимо, що в секторі СПГ провідним експортером є Катар (у 2004 р країна вивезла 24 млрд м3, в 2014 р - 103 млрд м3) [17]. Крім Катару поставки СПГ в значних обсягах здійснювали Малайзія, Австралія, Нігерія, Індонезія, Тринідад і Тобаго, а також Росія. Серед країн-імпортерів СПГ лідирували Японія (11,5% глобальної торгівлі), ФРН (9,3%) і США (близько 8%).

Таким чином, в останні роки глобальне споживання первинної енергії збільшується, однак темпи приросту були нижчими, ніж аналогічний показник для світового ВВП. Розвинені країни нетто-імпортери стабілізували внутрішній попит, скоротивши залежність від зовнішніх поставок, а економіки, що не входять в ОЕСР, продовжили нарощувати енергоспоживання [18].

Забезпеченість глобального господарства основними видами викопного палива залишалася стабільною на тимчасовому обрії, що перевищує 50 років. У структурі видаткової частини світового енергобалансу частка низьковуглецевих джерел енергії, за консервативними оцінками, перебувала на рівні 13%, а домінуючим енергоносієм, як і раніше, є нафта.

У 2014 р. в світовій економіці утворився надлишок пропозиції всіх видів вуглеводневих енергоносіїв - нафти, газу і вугілля (за формальними показниками - виробництво мінус споживання). Одними з основних чинників створення профіциту стали позиція країн ОПЕК, які не прагнуть досягти «справедливої» ціни нафти (як вони вказували в кінці 2000-х - початку 2010-х рр.) шляхом скорочення квот на її видобуток, розвиток нафтогазових технологій та інфраструктури в США, що дозволило країні забезпечити гнучкість виробництва нафти і газу з нетрадиційних джерел, політична нестабільність в нафтовидобувних регіонах світу, політика стримування Росії, що реалізується окремими державами Заходу на чолі з США і ін. в цілому світовий ринок енергоресурсів, починаючи з середини 2014 р. дізнався глибокої депресії - з уповільненням основних показників [3, c. 29].