1. Теоретичні засади функціонування British Petroleum на світовому фондовому ринку

1.1 Структура та інструменти світового фондового ринку

Світовий фондовий ринок бере свої витоки ще у ХІІІ ст., коли почали з’являтися постійні та тимчасові вексельні ярмарки, пращури сучасного ринку цінних паперів. A фондовий ринок у звичному розумінні сформувався у ХVІ ст. з появою перших акціонерних компаній.

Важливу роль у становленні міжнародного фондового ринку має поява Нью-Йоркської фондової біржі, де були розроблені сучасні інвестиційні механізми, a також зародилися найбагатші фінансові гіганти, у тому числі Standard Oil Джона Рокфеллера.

Останні два десятиліття минулого століття були позначені помітним розширенням фінансових ринків в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, а також їх появою, а точніше відтворенням, у країнах з перехідною економікою. Найдинамічнішим сегментом фінансового ринку став ринок цінних паперів. За останні 15 років оборот торгівлі акціями на біржах світу збільшився майже у 80 разів, а показник ліквідності ринку акцій (відношення річного обороту до сумарної капіталізації), на початку 90-х років минулого сторіччя складав менше 1 %, а в останні роки збільшився до 125 % [1, c. 25].

Такий бурхливий розвиток пояснюється розширенням можливостей в аспекті використовуваних інструментів, завдяки чому швидкість здійснення біржових операцій значно прискорилася (до декількох секунд), a разом з нею збільшилися обсяги зворотних активів. Через це відпала необхідність розмежування фондових ринків по регіонам (Європа, Північна Америка, Австралія) та почалося формування глобального фондового ринку.

Міжнародний фондовий ринок - це сукупність економічних відносин між учасниками ринку з приводу емісії, обліку, обігу та погашення цінних паперів та їх похідних за межами національного ринку. Цінні папери (securities) - це фінансові документи, що засвідчують право власності їх власника на активи і приносять дохід у вигляді дивідендів або відсотка (акції, облігації, векселі, ваучери, чеки, заставні і т.п.); а також грошові документи, в які можуть інвестуватися кошти банків, довірчих фондів і ін. (керовані ними за дорученням).

Світовий ринок цінних паперів є наднаціональною структурою, що включає в себе фондові ринки окремих держав. На країни «великої сімки» припадає 80% світового ринку акцій, облігацій та деривативів, половина з цього належить США. Сполучені Штати мають провідну роль у формуванні фондового ринку: уряд США першим почав проводити заходи з лібералізації фінансової системи: у 1974 р. скасували контроль над рухом капіталу, в 1975 р. Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) відмінила фіксовані комісійні. Головним наслідком став так званий Big Bang: реорганізація Лондонської фондової біржі 27 жовтня 1986 р. У результаті кардинальних змін діяльності біржі були усунені суворі розмежування функцій джобберів і брокерів, скасовані фіксовані комісійні збори на цінні папери, дозволений допуск на біржу банків та іноземних установ, введена електронна система укладання угод [2, c. 170].

Структура світового ринку цінних паперів – це сукупність світового ринку середньо- та довгострокових ліквідних цінних паперів, міжнародних ринків капітального дольового фінансування (випуск акцій), міжнародних ринків боргового капітального фінансування та міжнародного ринку фінансових деривативів [2, c. 5]:

• світовий ринок середньо- і довгострокових цінних паперів слід відносити до грошового сегменту фінансового ринку, так як на ньому відбуваються угоди з фінансовими інструментами в ліквідній формі, тобто вони можуть бути швидко проданими на ринку і використовуватися для оплати поточних зобов'язань покупця. Високою ліквідністю володіють казначейські облігації, чеки, векселі, банківські сертифікати, комерційні цінні папери тощо. Але в силу процесів сек'юритизації ці папери шляхом пролонгування стають з короткострокових середньо- і довгостроковими;

• міжнародні ринки капітального часткового фінансування і ринки боргового капітального фінансування є частиною ринку капіталу, де відбуваються щодо довгострокові інвестиційні операції, які забезпечують формування власного (акціонерного) капіталу фірм і корпорацій, залучення інвестицій і перерозподіл корпоративного контролю шляхом злиття і поглинань. Тут обертаються акції і депозитарні розписки, довгострокові корпоративні та державні облігації і т.д.;

• міжнародний ринок фінансових деривативів - це строковий сегмент міжнародного фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля похідними фінансовими інструментами. За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів - це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами. Інвестиційна віддача та обіг деривативів напряму залежить від фінансових інструментів, до яких вони прив’язані.

Умовно фондовий ринок ділиться на ринок облігацій та ринок титулів власності (акцій), яким притаманні певні функції:

• перерозподільна (перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності, фінансування дефіциту державного бюджету, перерозподіл власності);

• інвестиційна (переклад заощаджень, перш за все населення, з непродуктивної форми в інвестиційні ресурси);

• спекулятивна (вкладення коштів в недооцінені цінні папери з метою отримання більшого доходу при їх реалізації).

• функція страхування цінових, фінансових та інвестиційних ризиків (хеджування за допомогою похідних фінансових інструментів).

Інструментами міжнародного фондового ринку є: іноземні та міжнародні облігації, векселі, акції, міжнародні депозитні сертифікати, ф’ючерси, форварди, опціони та ін. На міжнародному ринку цінних паперів розрізняють іноземні та міжнародні облігаційні позики [1, c. 22].

1. Єврооблігація - це облігація, випущена емітентом даної країни за посередництва міжнародного синдикату андеррайтерів (розповсюджувачів) і розміщується одночасно в кількох країнах світу без попередньої державної реєстрації в них.

Зазвичай єврооблігація має номінальну вартість, виражену у вільно конвертованій валюті, яка є іноземною і для її інвестора при її розміщенні. Єврооблігації розміщуються міжнародними синдикатами на фондовому ринку двох або кількох зарубіжних (по відношенню до країни-емітента) країн. Їх покупцями є як приватні особи, так і організації-інвестори. Розміщення проводиться без будь-якої процедури державної реєстрації де-небудь в світі. Найбільшу активність в розміщенні єврооблігацій проявляють банки Німеччини «Дойче банк» і «Дрезднер банк» і американські інвестиційні фірми «Соломон бразерс» і «Морган Стенлі». Дохід за єврооблігаціями не береться оподаткуванню.

2. Зарубіжна облігація - це облігація, валюта номіналу якої є національною для країни, в якій вона розміщується, і іноземної для її емітента. Зарубіжна облігація розміщується у відповідній країні (тобто за кордоном, звідси і їх назва - закордонні облігації) згідно з чинним в ній законодавства. Практика розміщення облігацій даної країни (насамперед державних облігацій) в інших країнах існує на протязі вже майже 500 років. У минулі століття їх випуск був головним зовнішнім джерелом фінансування військових витрат більшості держав. На противагу зарубіжним облігаціях практика масового розміщення єврооблігацій налічує всього близько 30 років.

Спільне між єврооблігаціями і зарубіжними облігаціями полягає в тому, що вони є інструментами перерозподілу капіталів між країнами. Крім того, зазвичай вони випускаються у валюті, відмінній від валюти країни їх емітента.

Відмінності ж полягають у тому, що, по-перше, єврооблігація завжди випускається у вільно конвертованій валюті, а зарубіжна облігація - просто в іноземній для емітента валюті, яка може бути, а може і не бути вільно конвертованою.

По-друге, розміщення зарубіжної облігації (випускається іноземним емітентом) реєструється в країні випуску, валюта її номіналу є національною для країни випуску, і вона звертається тільки на фондовому ринку країни випуску. На противагу їй єврооблігація розміщується без її реєстрації в будь-якій країні, валюта її номіналу часто є іноземною для інвесторів при її первинному розміщенні, і звертатися вона може на фондових ринках відразу декількох країн.

В сучасних умовах емітентами є лише провідні економічно розвинені країни. У кожній з них зберігається специфічну назву випускаються ними облігацій: у Швейцарії - Chocolate Bonds; Японії - Samurai Bonds; США - Yankee Bonds; Великобританії - Bulldog Bonds; Іспанії - Matador Bonds; Австралії - Kangaroo.

3. Глобальна акція - це звичайна акція транснаціональної компанії, яка одночасно і рівноправно звертається на фондових ринках відразу декількох країн.

4. Американська депозитарна акція - це цінний папір США, номінал якої виражений у доларах і яка засвідчує частку в праві власності на певну кількість цінних паперів (акцій або облігацій) іноземної компанії, депонованих в країні перебування цієї компанії.

Безпосередньо американські депозитарні акції не звертаються на фондовому ринку, а замість них в обіг випускаються американські депозитарні розписки.

5. НДР (GDR) - глобальна депозитарна розписка, міжнародна цінний папір, що звертається на міжнародних ринках.

GDR є сертифікат, випущений банком-депозитарієм і засвідчує право його власника користуватися вигодами від депонованих в цьому банку цінних паперів іноземного емітента. Одна GDR може бути еквівалентна одній акції, частини акції, або декільком акціям іноземної компанії-емітента. Серед найбільших емітентів GDR JPMorgan Chase, Citigroup, Deutsche Bank, Bank of New York [2, c. 54].

6. Американська депозитарна розписка - це сертифікат, що засвідчує володіння певною кількістю американських депозитарних акцій. Депозитарні розписки випускаються на основі спеціального законодавства. Таке законодавство існує в США, а тому що випускаються там депозитарні розписки називаються американськими депозитарними розписками, або скорочено АДР.

7. Форвард - термінова операція, обов'язкова для виконання між продавцем і покупцем майбутньої поставки фінансового активу (товару або валюти) за певною фіксованою ціною в певний термін. Особливість форварду: контракт укладається поза біржею, через що гарантії у нього немає.

8. Ф'ючерс - термінова операція, на відміну від форварда, укладається тільки на біржі. Базовими активами для фінансових ф'ючерсів є боргові цінні папери. Продавець і покупець мають відношення тільки з розрахунковою палатою.

9. Опціон - термінова операція між продавцем і покупцем на право покупця купити або продати фінансовий актив за фіксованою ціною. Специфічність угоди полягає в тому, що вона не є обов'язковою до виконання. З цього випливає, що ризик між покупцем і продавцем розділений нерівномірно.