6. Управління у сфері вищої освіти (Закон……) Стаття 12. Управлiння у сферi вищої освiти

1. Управлiння у сферi вищої освiти у межах своїх повноважень здiйснюється:

1) Кабiнетом Мiнiстрiв України;

2) центральним органом виконавчої влади у сферi освiти i науки;

3) галузевими державними органами, до сфери управлiння яких належать вищi навчальнi заклади;

4) органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, до сфери управлiння яких належать вищi навчальнi заклади;

5) Нацiональною академiєю наук України та нацiональними галузевими академiями наук;

6) засновниками вищих навчальних закладiв;

7) органами громадського самоврядування у сферi вищої освiти i науки;

8) Нацiональним агентством iз забезпечення якостi вищої освiти.

2. Кабiнет Мiнiстрiв України через систему органiв виконавчої влади:

1) забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi вищої освiти;

2) органiзовує розроблення, затверджує та забезпечує виконання загальнодержавних програм розвитку сфери вищої освiти;

3) забезпечує розроблення i здiйснення заходiв щодо створення матерiально-технiчної бази та iнших умов, необхiдних для розвитку вищої освiти;

4) видає у межах своїх повноважень нормативно-правовi акти з питань вищої освiти;

5) безпосередньо або через уповноважений ним орган здiйснює права засновника, передбаченi цим та iншими законами України, стосовно вищих навчальних закладiв державної форми власностi;

6) створює дiєвi механiзми реалiзацiї передбачених цим Законом прав вищих навчальних закладiв, наукових, науково-педагогiчних i педагогiчних працiвникiв та осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах;

7) забезпечує широку участь незалежних експертiв i представникiв громадськостi, роботодавцiв та осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах, у пiдготовцi та прийняттi проектiв нормативно-правових актiв та iнших рiшень, що стосуються регулювання взаємодiї складових системи вищої освiти та її функцiонування в цiлому;

8) встановлює особливi умови пiдготовки фахiвцiв за прiоритетними високотехнологiчними напрямами вiдповiдно до державних цiльових програм;

9) забезпечує здiйснення контролю за дотриманням законодавства про вищу освiту.

7. Основні історичні етапи становлення та розвитку системи вищої освіти в Україні

Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні. До 1918 року існувала система, яка відповідала теоріям формальної і матеріальної освіти. До нижчого рівня освіти належали сільські церковнопарафіяльні школи, де навчали в межах 2–3-х класів Закону Божому та письму. На середньому рівні освіти були гімназії, які готували абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади. Освіта ця вважалася формальною, тому що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення і спиралися на механічне запам’ятовування. Особливо вважалися формальними латинська і грецька мови. До вищого рівня освіти належали університети, які давали переважно гуманітарну освіту.

Матеріальна освіта здійснювалася в реальних (для підготовки спеціалістів виробництва) і в комерційних (для підготовки купців та економістів) училищах, технікумах, політехнічних інститутах. Але освіта царської Росії не була спрямована на забезпечення освітою всього народу. Освіта до 1920 року в Україні пережила бурхливе оновлення і розвиток. Так, у 1920, 1930, 1934–1935 роках вийшли урядові документи щодо освіти, які поступово вдосконалювали її. Отже, з’явилися дошкільні заклади, школи першого ступеня (8–12 років), школи другого ступеня (12–15 років); фабрично-заводські учнівства і технікуми (1920 р.). Запроваджувалося загальне обов’язкове початкове навчання (1930 р.), загальне семирічне навчання (1934–1935 рр.). Удосконалювалася і система управління освітою. Державним органом, який керував усіма типами навчальних закладів, стало Міністерство освіти України. Законом «Про освіту» (1992 р.) [2] ліквідовано систему середньої спеціальної освіти і тим накреслено перспективу розвитку цих закладів у вищі навчальні – коледжі. У грудні 1992 року Кабінетом Міністрів, Президентом України була прийнята Концепція «Освіта» (Україна XXI століття), програма була розрахована до 2000 року і в перспективі на початок XXI століття.