- •1.Державна політика у сфері вищої освіти (закон про вищу освіту)
- •2. Вимоги до особистості викладача внз
- •3. Специфіка та основні напрями діяльності викладача внз.
- •4. Рівні,ступені та кваліфікації вищої освіти, їх характеристика (Закон України Про вищу освіту)
- •5.Дидактика вищої школи .Основні категорії дидактики.
- •6. Управління у сфері вищої освіти (Закон……) Стаття 12. Управлiння у сферi вищої освiти
- •8.Основні завдання вищого навчального закладу. Типи вищих навчальних закладів (Закон )
- •9. Зміст освіт у вищій школі. Складові освітньої підготовки .
- •10. Управління вищим навчальним закладом (Закон..) Стаття 32. Керівник вищого навчального закладу
- •11. Національні особливості ,структура вищої освіти в зарубіжних країнах (на прикладі конкретних країн)
- •12.Вченна рада вищого навчального закладу,її ф-ції та принципи закладів(Закон…) Стаття 34. Вчені ради
- •13. Положення про організацію освітнього процесу у хду. Специфіка Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (єктс)
- •14.Органи громадського самоврядування вищих навчальних закладів (Закон…) Стаття 37. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах
- •15. Планування навантаження викладача вищої школи. Навчальний план і навчальні програми як вихідні державні документи планування і організації освітнього процесу у вищій школі.
- •16. Студентське самоврядування : структура ,принципи функціонування,права та обов’язки (Закон…) Стаття 38. Студентське самоврядування
- •17.Характеристика сучасної системи вищої освіти України
- •18. Організація освітнього процесу у внз. Учасники освітнього процесу (Закон…)
- •19.Права та обов’язки науково-педагогічних працівників внз (Закон…) Права і обов’язки педагогічних працівників
- •20.Особливості кредитно – модульної системи організації навчання
- •21. Форми організації навчання у вищій школі.
- •23. Семінарські,практичні та лабораторні заняття у внз
- •24. Наукова та інноваційна діяльність у внз(Закон…)
- •25. Самостійна робота студентів :особливості організації та методичного забезпечення.
- •26. Державна політика щодо міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти (Закон…) Стаття 3. Державна полiтика у сферi вищої освiти
- •27. Сутність поняття «студент» та його основні ознаки .
- •28. Психологічна характеристика студентства . Суперечності та кризи студентського віку.
- •29. Завдання національного виховання студентів у внз.
- •30. Адаптація студента до умов навчання у внз. Роль куратора у цьому процесі.
- •31. Значення педагогічного спілкування як форми контактної педагогічної взаємодії .
- •32.Психолого-педагогічні особливості студентської групи та її структури .
- •33. Проблема лідера та лідерства .
- •34. Розвиток студентської групи ,формування студентського колективу.
- •35. Місце та роль куратора академічної групи у виховному процесі та зміст його діяльності.
- •36. Труднощі та барєри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів.
3. Специфіка та основні напрями діяльності викладача внз.
У формуванні особистості майбутнього фахівця, його світогляду, професійних якостей провідну роль відіграє викладач ВНЗ. Професійна діяльність педагога взагалі та педагога вищої школи зокрема є дуже складною за своїм змістом та формою. Вона має свою специфіку, яка полягає в наступному:
- у сукупності певних фізичних та інтелектуальних сил і здібностей педагога, завдяки яким він успішно здійснює діяльність щодо виховання і навчання студента. Серед них є найважливішими організаторські здібності;
- у своєрідності об’єкта педагогічної праці, який одночасно стає суб’єктом цієї діяльності;
- у своєрідності засобів праці викладача, значна частина яких – духовні.
З психологічної точки зору, як цілісне явище професійно-педагогічна діяльність є особливою життєвою реальністю в її предметному, часовому і просторовому аспекті. При предметному розгляді професійна діяльність педагога характеризується певним об’єктом (те, на що спрямована діяльність) та суб’єктом (той, хто реалізує діяльність), метою (передбачуваний, очікуваний результат, на досягнення якого спрямована діяльність), способами (шляхи досягнення цілі) і засобами (сукупність матеріальних елементів, завдяки яким досягається ціль) досягнення цілей і задач, функціями (зовнішні прояви, значення діяльності) й умовами (елементи оточуючого середовища, без яких діяльність не може існувати).
Предметом педагогічної діяльності є управління процесом навчання, освіти і виховання студентів, доцільна організація їх професійного розвитку (А.М. Алексюк). Ціль професійної діяльності педагога динамічна. Виникаючи як відбиття об’єктивних тенденцій суспільного розвитку, ціль педагогічної діяльності завжди є елементом вищої мети суспільства – сприяння розвитку і формуванню особистості в гармонії із самої собою і соціумом у цілому. Специфікою діяльності педагога є те, що її ціль визначається суспільством. Педагог не вільний у виборі кінцевих результатів своєї праці, але конкретні задачі, що виходять з мети, він повинен висувати сам, співвідносити з умовами реалізації діяльності.
Ціллю професійної діяльності педагога вищої школи є створення умов щодо всебічного гармонійного розвитку майбутніх спеціалістів (А.М. Алексюк); забезпечення успішного оволодіння студентами знань, вмінь і навичок загальнонаукових (фундаментальних), спеціальних (профілюючих) та суспільних наук й формування на цій основі цілісного наукового світогляду (І.І. Кобиляцький).
Засобами професійної діяльності педагога вищої школи є: 1) наукові (теоретичні й емпіричні) знання, за допомогою і на основі яких формуються знання студентів; 2) носіями знання виступають тексти підручників, книг і т.д.; 3) допоміжними засобами виступають технічні, комп’ютерні, графічні й ін. прилади.
Способами реалізації педагогічної діяльності є різні педагогічні технології, форми, види і методи навчання. В багатьох випадках досліджуючи методи професійної діяльності педагога вищої школи, автори неправомірно ототожнюють методи педагогічної діяльності вищої школи із методами діяльності шкільного вчителя, не враховуючи суттєві відмінності вузівського навчання від загальноосвітнього. Так, на відміну від загальноосвітнього навчання, у вищій школі студент повинен оволодіти сучасною наукою, отримати професійну освіту. Тому вузівські методи навчання і для педагога, і для студента, не є способом трансформації та осмислення знання, а методами проникнення в процес розвитку науки, розкриття її методологічних основ, а відтак, – види і методи навчання у вищій школі є видами і методами наукового дослідження (це особливо стосується профілюючих дисциплін, спецкурсів та спецпрактикумів). Викладач ВНЗ виконує такі функції:
1. Організаторська.
2. Інформаційна.
3. Трансформаційна.
4. Орієнтовно-регулятивна.
5. Мобілізуюча.
Виділяють такі основні напрями професійної діяльності педагога вищої школи:
1. Методична робота:
- підготовка конспектів лекцій; методичних матеріалів до семінарських, практичних, лабораторних занять, курсового та дипломного проектування, самостійна робота студентів;
- підготовка, рецензування підручників, навчальних посібників, словників, довідників (для педагогічних працівників);
- розробка навчальних планів; навчальних програм; робочих навчальних планів, робочих навчальних програм;
- розробка і підготовка нових лабораторних робіт;
- підготовка комп’ютерного програмного забезпечення навчальних дисциплін;
- складання екзаменаційних білетів; завдань для проведення модульного та підсумкового контролю; завдань для проведення тестового контролю;
- розробка і впровадження наочних навчальних посібників (схем, діаграм, стендів, слайдів тощо);
- розробка і впровадження нових форм, методів і технологій навчання.
2. Наукова робота:
- виконання планових наукових досліджень (науково-технічний звіт, дисертація, монографія, підручники, наукові статті, тези доповідей, і т.д.);
- рецензування монографій, підручників, навчальних посібників, словників, довідників, дисертацій, авторефератів, наукових статей;
- доопрацювання для перевидання монографій, підручників, навчальних посібників, словників;
- керівництво науковою роботою.
3. Організаційна робота:
- робота в науково-методичних комісіях Міністерства освіти і науки, комісіях інших міністерств;
- робота в Державній акредитаційній комісії, експертних і фахових радах;
- робота в науково-методичних і науково-технічних радах і комісіях вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;
- організація та проведення загальнодержавних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів;
- робота з видання наукових і науково-методичних збірників;
- виконання обов’язків заступника декана факультету (заступника директора інституту), заступника завідувача відділення на громадських засадах;
- участь у виховній роботі студентського колективу, виконання обов’язків куратора (наставника) академічної групи;
- керівництво студентським науковим гуртком, проблемною групою;
- участь у підготовці та проведенні студентських і учнівських олімпіад;
- участь в організації та проведенні поза навчальних культурно-спортивних заходів.
