§ 5. Захист права інтелектуальної власності

У ст. 431 ЦК зазначається, що порушення права інтелектуальної власності,

в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою

відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором. Как

ми бачимо, у названій статті не розкривається, що розуміється під порушенням

права інтелектуальної власності і це є прерогативою законів про інтелектуальну

власність. Так, наприклад, ст. 50 Закону України „Про авторське право і

суміжні права" передбачає, що порушенням авторського права і (або) суміжних

прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою

дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і

(або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові

права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням

передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; б)

піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав— опублікування,

відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної

території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому

числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм

організацій мовлення; в) плагіат— оприлюднення (опублікування), повністю

або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г)

ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське

право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних

програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій,

що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; є)

будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і

(або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою

розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; є) підроблення,

зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління

правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи

особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну

367

територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Ст. 23 Закону України „Про охорону прав на зазначення походження

товарів" вказує, що порушенням прав на використання зазначення походження

товару є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого

зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця

походження товару. Порушенням прав власника свідоцтва про реєстрацію

права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення

походження товару є: а) використання зареєстрованого кваліфікованого

зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію

права на його використання; б) використання зареєстрованого зазначення

географічного походження товару, якщо цей товар не походить із

зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо

справжнє місце походження товару або географічне зазначення його

походження використовується у перекладі або супроводжується словами:

"вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо; в) використання

зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного

до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів,

якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару

та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для

неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації

зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його

репутації; г) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення

походження товару як видової назви.

Норми ж інших Законів України, таких, як „Про охорону прав на промислові зразки" (ст. 26), „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (ст. 20), „Про охорону прав винаходи і корисні моделі " (ст. 34), „Про охорону прав на сорти рослин" (ст. 53), „Про охорону прав на топографії інтегральних

368

мікросхем" (ст. 21), містять тільки вказівку на те, що будь-яке посягання на права власника патенту чи свідоцтва вважається порушенням його прав, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У ст. 432 ЦК вказується, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу, а суд може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права

інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів. Так, наприклад,

до завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести

ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що

він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до

винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення,

продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію

України та інше передбачене цим Законом використання, а також

транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг

примірників творів, у тому числі комп’ютерних програм і баз даних, а також

записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких

припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів

захисту. До прийняття ухвали про застосування цих тимчасових заходів суд має

право вимагати від заявника обґрунтування того, що він є суб’єктом

авторського права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або

невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судову ухвалу щодо

внесення застави або еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб запобігти

зловживанню тимчасовим заходом. Застава полягає у внесенні на депозит суду

заявником чи іншими особами грошей чи передачі інших матеріальних

цінностей. Розмір застави (гарантії) визначається судом з урахуванням

обставин справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленої шкоди.

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності.

369

Митний кодекс України передбачає заходи митних органів щодо контролю за переміщенням через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (ст. 256), можливість призупинення митного оформлення таких товарів (ст. 257) та передбачає відповідальність за переміщення товарів з порушенням права інтелектуальної власності (ст. 345).

3. вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп’ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

4. вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності. Це стосується усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх . відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

5. застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. Так, наприклад, ч.З ст. 52

370

Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачає, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. Публікація про таку інформацію здійснюється за рахунок коштів відповідача.

Питанням захисту та охорони права інтелектуальної власності, окрім зазначених законів, певною мірою стосуються і, наприклад, такі Закони України: „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16. 11. 1992 р.¹, „Про інформацію" від 02. 10. 1992 р.², „Про телебачення і радіомовлення" від 21. 12. 1993 р.³, „Про науково-технічну інформацію" від 25. 06. 1993 р.⁴, „Про захист інформації в автоматичних системах" від 05. 07. 1994 р.⁵, „Про інформаційні агентства" від 28. 02. 1995 р.⁶, „Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07. 06. 1996 р.⁷, „Про кінематографію" від 13. 01. 1998 р.⁸, „Про професійних творчих працівників та творчі спілки" від 07. 10. 1997 р.⁹, а також ціла низька підзаконних нормативних актів.

‘ВВР, 1993, № 1, ст. 1. ² ВВР, 1992, №48, ст. 650. ³ВВР, 1994,№ 10, ст. 44.

⁴ ВВР, 1993, № 33, ст. 345.

⁵ ВВР, 1994,№31,ст. 286.

⁶ ВВР, 1995,№13,ст. 83.

⁷ ВВР, 1996,№36,ст. 164.

⁸ ВВР, 1998, №22, ст. 114.

⁹ ВВР, 1997, №52, ст. 312.

371

Додаткова література:

1. Азимов Ч.Н. Основьі патентного права Украиньї. - X., 1995.

2. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. - М., 1957.

3. Дахно И.И. Патентоведение. - X., 1997.

4. Дозорцев В.А. Законодательство и научно-технический прогресе. - М., 1978.

5. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (исключительньїе права). - М., 2000.

6. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні. - К., 2000.

7. Мусияка В.Л. Авторские договорьі. - К., 1988.

8. Пилипенко А.А. Право изобретателя. - М., 2001.

9. Право інтелектуальної власності: Підручник // За ред. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. - К., 2002.

10. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учеб. - М., 2003.

11. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько- правовий аспект. -X., 2002.