Тема 3. Особисті немайнові права фізичної особи

1. Поняття, види та здійснення особистих немайнових прав фізичної особи

2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

3. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

1. Поняття, види та здійснення особистих немайнових прав фізичної особи

Предметом цивільно-правового регулювання є особисті немайнові та майнові відносини. Необхідність окремого самостійного розгляду особистих немайнових прав обумовлена переходом до побудови правового цивілізованого суспільства, у якому значно підвищується значення цих прав. Особисті немайнові права визначають соціально-правове становище людини в суспільстві і закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. та Конституцією України. До них належать права: на життя, свободу та особисту недоторканість; на здоров'я і здорове довкілля; на недоторканість особистості, житла, особистого і сімейного життя; на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на ім'я і найменування; на вільний вибір місця проживання та свободу пересування; на вступ у шлюб; на свободу думки, совісті, релігії і слова; на свободу об'єднання; свободу мирних зборів; свободу інформації; на труд; на відпочинок; на честь, гідність і ділову репутацію; на користування досягненнями культури і результатами науково-технічного прогресу тощо.

Безумовно, що не всі з перелічених немайнових прав складають предмет цивільно-правового регулювання. Так, політичні права (право обирати і бути обраним) регламентуються нормами конституційного права, право на труд і відпочинок - нормами трудового законодавства, право на вступ до шлюбу і виховання дітей - сімейного законодавства тощо.

Особисті немайнові права, які складають предмет цивільного права, в деяких випадках вже були розглянуті в попередніх темах курсу (право на вибір місця проживання, право на об'єднання громадян у громадські і релігійні організації тощо), інші ще будуть детально розглядатися у наступних темах (право на здоров'я та його охорону - в деліктних зобов'язаннях, право на авторство - в темі про інтелектуальну власність тощо). Тому в даній темі буде дана загальна характеристика окремих немайнових прав осіб фізичних, а також і юридичних осіб.

У цивільно-правовий науці немає єдності поглядів щодо поняття особистих немайнових прав та їх місця в системі цивільного права. Точки зору, що існують, можна звести до трьох концепцій, які умовно можуть бути названі радикальною, негативною і позитивною.

Прихильники радикальної концепції вважають, що особисті немайнові права складають самостійний предмет правового регулювання, але їх незначна питома вага не дозволяє виділити їх у самостійну галузь права. Разом з тим ці відносини оригінальні, автономні, відокремлені від інших відносин, а для їх захисту використовують не тільки цивільно-правові способи захисту.

Прибічники негативної концепції, доходять до висновку, що ці відносини не регулюються цивільним правом, а тільки ним охороняються у випадку їх порушення, оскільки закон не визначає активних дій, які могла б вчинити управнена особа, а вказує лише на недоторканість відповідних особистих прав і на способи захисту.

Представники позитивної концепції вважають, що особисті права не тільки охороняються нормами цивільного законодавства, але і регулюються ними, оскільки особисті немайнові права мають ознаки, подібні майновим - вони виражають приналежність певних благ конкретним особам, що є юридично рівними і автономними, а при порушенні подібних прав, вони відновлюються у позовному порядку. Крім того, ЦК присвячує їм окрему книгу.

Разом з тим, особисті немайнові права мають свої специфічні, характерні особливості. По-перше, пов'язані з ними цивільні правовідносини є особистими, що вказує на їх приналежність конкретному суб'єкту правовідносин, існування подібних нематеріальних благ поза зв'язку з їх носієм є неможливим. Вони невідчужувані, і всі розпорядчі правочини з ними недійсні. Так, право на ім'я або на найменування належить конкретній фізичній або юридичній особі. По-друге, ці правовідносини не мають майнового (матеріального) змісту, що виражає особливості їх існування - у нематеріальній, духовній сфері життя. І, по-третє, особисті немайнові права належать до абсолютних прав, оскільки їх носієві (управненій особі) протистоїть невизначене коло зобов'язаних осіб, кожна з яких повинна утримуватися від порушення цих прав.

Особисті немайнові права є суб'єктивними правами, тобто мірою можливої поведінки управненої особи (їх носія) в цілях володіння відповідним соціальним благом духовного (нематеріального) характеру. В силу цього особисті немайнові права мають і позитивний зміст, що достатньо ясно видно з реалізації права фізичних осіб на об'єднання в громадські або релігійні організації. У випадку порушення цих прав, домагання управненої особи на їх захист є важливим елементом суб'єктивного права.

Таким чином, особисті немайнові права - це суб'єктивні права, що складаються з приводу особистих немайнових благ, які не мають економічного змісту, належать фізичній або юридичній особі і не можуть бути відчужені від них.

В ЦК України особистим немайновим правам присвячена книга друга, яка складається з глави 20 "Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи", глави 21 "Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи" та глави 22 "Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи". Така структура цілком виправдана, оскільки ст. З Конституції України проголосила: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Це зовсім не означає, що особисті немайнові права юридичних осіб ігноруються, оскільки вони врегульовані відповідними нормами ЦК, але пріоритет надано немайновим благам фізичної особи як носію ( в силу свого природного і соціального єства) більшості зазначених в Конституції України прав.

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом довічно. Їх зміст означає, що фізична особа має можливість вільно, на свій власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Фізична особа здійснює їх особисто, а в інтересах малолітніх, неповнолітніх, або повнолітніх, які за станом здоров'я або за віком не можуть самостійно здійснювати своїх особистих немайнових прав, їхні права здійснюють батьки, опікуни, піклувальники (ст. 272 ЦК) чи помічники. Обмеження особистих немайнових прав можливо тільки у випадках, прямо зазначених Конституцією України або іншими законами. Захист особистих немайнових прав відбувається так само як і захист інших цивільних суб'єктивних прав, за винятком випадків, прямо зазначених законом.