4. Концепція життєвого циклу і модель технологічного розриву

З початком науково-технічної революції західні вчені розпочали спроби пояснити міжнародну спеціалізацію , виходячи з вирішального впливу на міжнародну торгівлю науково-технічного прогресу.

Особливістю виробництва експортних товарів промислово розвинутими країнами в цих умовах стали великі витрати на НДДКР. Ці країни все більше спеціалізуються на виробництві наукомісткої, високотехнологiчної продукції. Незважаючи на високі витрати на устаткування й оплату праці вчених та ІТП подібний експорт дає найвищу ефективність і рентабельність.

У цих умовах відбувається формування так званих теорій неотехнологiчного напрямку. До основних з них можна віднести концепцію життєвого циклу і модель технологічного розриву.

Представники першого напрямку вважають, що сучасні торгові зв'язки, особливо по торгівлі готовими виробами, можуть бути пояснені на основі етапів життєвого циклу товарів.

Створення цієї концепції відноситься до 60-х років і пов'язується з іменами таких американських вчених як Р.Вернон, Л.Уелс, Ч. Киндельбергер. На думку авторів концепції, на етапі впровадження слідом за збутом товару усередині країни починається його експорт. а етапі зростання, крім збільшення продаж усередині країни, розширюється експорт і створюються умови для організації його виробництва за кордоном, спочатку в розвинутих, а потім і в країнах, що розвиваються. На етапі зрілості виробництво цього товару здійснюється в багатьох країнах, а ринок насичується насамперед у країні iновацiї. Складаються умови для масштабного виробництва в державах, що розвиваються, зокрема в нових індустріальних країнах, з наступним експортом товару у країни нововведень. На етапі занепаду ринок у розвинутих державах звужується, а виробництво концентрується в країнах, що розвиваються , звідки розвинуті країни одержують продукцію в міру необхідності.

Хронологічні показники “циклу життя продукту” можуть бути різними і тривати від декількох років до десятиліть. Класичним прикладом проходження товару через етапи може бути історія розвитку електроніки. На протязі перших років після другої світової війни виробники США домінували на світовому ринку радiоапаратури , що діяв на базі вакуумних ламп. Японія, використовуючи дешеву робочу силу, спромоглась забезпечити виробництво більш дешевих і не гiрших по якості радіоприймачів. У свою чергу США налагодили виробництво транзисторних радіодеталей і зробили наступний крок у циклі життя продукту. Через кілька років Японія змогла, організувавши місцеве виробництво, наздогнати США і захопити значну частину світового ринку. Наступний “виток” був пов'язаний з розробкою і виробництвом у США інтегральних схем і інших форм мікроелектроніки, типових для сучасного радiовиробництва.

Теорія життєвого циклу набула поширення, тому що пояснювала закономірності розвитку зовнішньої торгівлі великої групи товарів. Відповідно до неї розглядалось виробництво бавовняних тканин в Індії і Пакистанi, консервів в Аргентині і Бразилії і т.п. Тут тривалість циклу життя , починаючи від виробництва бавовняних тканин в Англії і закінчуючи їхнім виготовленням в Індії, склала десятки років. Наступні події виявили деякі недоліки теорії. Наприклад, виробництво ряду товарів, ориєнтованих на попит елітарних груп населення, таких як дорогі автомобілі, яхти і т.п. зберігалося в вузькоспецiалiзованих районах і не поширювалося на інші країни.

Надалі в концепцію життєвого циклу були включені доповнення, що відбили реальні тенденції розвитку японських і західноєвропейських компаній, якi потіснили американські корпорації на світовому ринку. Зокрема ці нові тенденції були втілені в моделі технологічного розриву. Основи цієї моделі вперше були викладені на початку 60-х рокiв в роботах англійського економіста М.Познера, а потім американських вчених Р.Вернона, Р.Фiндлi, Е.Менсфiлда.

На думку представників цього напрямку, відносні переваги на світовому ринку обумовлені монопольною позицiєю фірми і країни-новатора. Тобто технологічні iновацiї - це і є порівняльні переваги. Звідси і нова оптимальна стратегія для фірм: виробляти й експортувати не те, що дешевше, а те, на що існує попит на міжнародному ринку і те, що більше ніхто виробити не взмозi. На думку авторів концепції, технологічний розрив буде поступово подоланий, тому що інші фірми почнуть копіювати новацiї країни-новатора. Тому фірма повинна постійно вести розробки якихось нових видів продукції і тим самим зберігати технологічну дистанцiю.

Теорії неотехнологiчного напрямку відбивають процес радикальної перебудови системи міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі на основі розвитку електроніки, інформатики, передових засобів зв'язку, нових матеріалів, робототехніки. Крім США, Японії, Західної Європи на багатьох напрямках тут тон задають країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Існують можливості проявити себе в цьому напрямку й в України. Зокрема в таких галузях як ракетобудування і космічна техніка, літакобудування, біотехнології.