1. Сутність I причини створення вільних економічних зон

Вільні економічні зони (ВЕЗ) швидко ввійшли у світову практику і сьогодні представлені в багатьох країнах. Вони стали помітним явищем у розвитку світового господарства особливо в другій половині ХХ століття. ВЕЗ функціонують і в розвинутих і в країнах, що розвиваються, хоча цiлi їхнього створення помітно відрізняються в цих групах держав.

ВЕЗ мають досить давню історію. Їхніми попередниками можна вважати вільні порти, що виникли ще в XVI-ХIХ ст. - Генуя(1595 р.), Венеція(1665 р.), Марсель (1669 р.), Одеса (1817 р.), Владивосток (1862 р.), Батумі (1878 р.).

ВЕЗ - це звичайно географічна частина території країни з особливим режимом оподатковування, пільг і стимулів, що не застосовуються в інших частинах країни. При всім різноманітті діючих на сьогодні у світі ВЕЗ, можна виділити характеристики загальні для усіх. По-перше, це відособленість території. Тому, виходячи з умов екстериторіальності, їх іноді називають ще спеціальні економічні зони. По-друге, на цих територіях діє особливий, більш пільговий, юридичний і фінансово-економічний режим, вони більш автономні вiд державного втручання. Часто адміністрації зони надається право прийняття рішень по широкому колу економічних питань. Одночасно діяльність суб'єктів ВЕЗ спирається на різнобічну урядову підтримку і гарантії. По-третє, для зон характерна певна спеціалізація господарсько-економічної діяльності.

Функціонування ВЕЗ у більшості країн регулюється спеціальним законодавством, що включає наступні питання:

* митне регулювання;

* оподатковування;

* особливості банківської діяльності;

* майнові і заставні відносини, включаючи право власності на землю;

* особливості трудового і соціального законодавства;

* надання концесій (прав на оренду родовищ корисних копалин);

* Управлiння ВЕЗ.

Функціонування ВЕЗ звичайно пов'язується з лібералізацією й активізацією зовнішньоекономічної діяльності, оскільки економіка цих зон характеризується високим ступенем відкритості. Цiлi, якi переслідуються країнами, що створюють ВЕЗ дуже різні і залежать від рівня соціально-економічного розвитку. Серед них:

- більш глибоке входження держави в міжнародний обмін для прискорення соціально-економічного розвитку;

- прагнення залучити іноземні інвестиції для активізації економічних процесів усередині країни;

- розвиток експортних галузей і одержання на цій основі валютних коштів;

- створення нових робочих місць і забезпечення зростання зайнятості;

- залучення високих технологій і розвиток галузей, якi замiщують iмпорт;

- створення сприятливих умов для розвитку відсталих регіонів, заохочення розвитку окремих галузей, пожвавлення дрібного і середнього бізнесу;

- проведення експериментів по впровадженню нових методів господарювання.

Виділяють чотири групи пільг, характерних для ВЕЗ:

1. зовнішньоторговельні пільги (зниження чи скасування митних зборiв, спрощений порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності);

2. податкові пільги (зниження чи скасування податків, застосування прискореної амортизації);

3. фінансові пільги (надання різного роду субсидій у вигляді низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати за приміщення і плати за землю, надання пільгових кредитів);

4. адміністративні пільги (стосуються процедури реєстрації підприємств, інвестицій, в'їзду і виїзду іноземних громадян).

При створенні ВЕЗ можуть використовуватися два різних концептуальних підходи - територіальний і функціональний. У першому випадку зона - це територія, де всі суб'єкти господарської діяльності користаються різними пільгами. В iншому - зона - це не територія, а пільговий режим, що застосовується до певного виду підприємницької діяльності, незалежно від місцезнаходження підприємства.

Сьогодні у світі, за різними оцінками, функціонує від 700 до 4 тисяч ВЕЗ більш ніж у 80 країнах. Така розбіжність у їхній кількості обумовлена тим, що далеко не у всіх країнах спроби їхні створення виявилися вдалими. Необхідно мати на увазi, що створення ВЕЗ є капіталомістким процесом. У середньому, виходячи з наявного досвіду, обсяг початкових інвестицій при створенні зони дорiвнює 5 тис.дол. на одне робоче місце. Потрібні витрати на водо- і енергопостачання, транспортну мережу, телекомунікаційну інфраструктуру, житло для іноземного і місцевого персоналу, рекламно-пропагандистську діяльність тощо.

Як свiдчить наявний досвiд, основними причинами невдач при створенні ВЕЗ є:

* невдалий вибір місця для зони;

* відсутність необхідних попередніх інвестицій у зону з боку держави-засновника;

* слабке управлiння зоною, недостатні правові гарантії діяльності іноземних інвесторів;

* політична нестабільність у країнах.

Тому, створюючи ВЕЗ, держава повинна дотримуватись ряду умов. У першу чергу необхідно враховувати географiчне розташування регіону, його соціальну і транспортну інфраструктуру. Варто проводити зважену політику добору інвестиційних проектів, на державному рівні систематизувати галузеві і регіональні пріоритети розвитку економіки, запровадити спрощену і прискорену процедуру вирішення всіх організаційних питань, гарантувати стабільність законодавства.