2. Світовий фінансовий ринок і його структура

Інтернаціоналізація господарського життя сприяла формуванню в 70-ті роки ХХ століття єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі світового фінансового ринку. Основою його є національні фінансові ринки, однак він має інтернаціональний характер, оскільки суб'єктами фінансових угод виступають юридичні і фізичні особи іноземних держав, а самі угоди передбачають трансформацію грошово-кредитних ресурсів з однієї валюти в іншу. Переплетiння національних і міжнародних активів веде до формування єдиного універсального ринку, доступного, щоправда, у різному ступені, усім країнам. На цьому ринку здійснюється рух позичкового капіталу між державами. Таким чином, міжнародний фінансовий ринок - це система відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками різних країн на основі попиту та пропозиції на капітал.

Основними суб'єктами цього ринку є кредитори, позичальники і посередники. У якостi кредиторів виступають банки, приватні фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, державнi органи, міжнародні валютно-фінансові організації. Позичальники представлені ТHК, урядовими, регіональними і міжнародними організаціями. Професійними посередниками на цьому ринку є транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, інші кредитно-фінансові інститути.

У залежності від економічного змісту операцій на світовому фінансовому ринку його можна поділити на два сектори: світовий грошовий ринок і світовий ринок капіталів.

Світовий грошовий ринок забезпечує рух міжнародних платіжних засобів; кредити на цьому ринку носять короткостроковий характер і обслуговують головним чином світову торгівлю. Цей ринок підрозділяється на обліковий ринок, міжбанківський ринок, ринок валюти і ринок золота.

На обліковому ринку основними інструментами є казначейські і комерційні векселі, а також інші види короткострокових зобов'язань.

На міжбанківському ринку тимчасово вільні грошові ресурси кредитних організацій залучаються і розміщаються банками, переважно у формі міжбанківських депозитів на терміни від декількох днів до 1-2-х років.

Валютні ринки обслуговують міжнародні розрахунки, пов'язані з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Світовий ринок капіталів містить у собі середньо- і довгострокові кредити, а також операції з акціями й облігаціями. Запозичення тут відбуваються на тривалі терміни і використовуються для фінансування капітальних вкладень. Цей ринок підрозділяється на світовий ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів, а також ринок цінних паперів (середньо- і довгострокових).

Крім функціональної структури світовий фінансовий ринок має також географічну локалізацію (структуру). Він вкллючає ряд міжнародних фінансових центрів, що акумулюють і розподіляють по усьому світу фінансові ресурси. У фінансових центрах зосереджені численні фінансово-кредитні організації, що обслуговують міжнародну міграцію капіталу. Найбільшими світовими фінансовими центрами є Hью-Йорк, Лондон, Токіо, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майнi, Люксембург, Гонконг і ін.

Для виникнення міжнародного фінансового центра потрібно досить високий рівень розвитку економіки, вигідне географічне положення, розвиненість банківської системи, ліберальне податкове і валютне законодавство, політична стабільність.

Елементами географічної структури світового фінансового ринку є також регіональні ринки позичкових капіталів. В даний час у світовій економіці функціонують кілька таких регіональних ринків. Найстарiшим і найбiльш розвинутим з них є Євроринок. Він являє собою економічні відносини, що виникають із приводу сукупності коштів у доларах США, німецьких марках, франках, фунтах стерлінгів, ієнах; якi функціонують як позичковий капітал у Європі, за межами національних кордонiв. Ці кошти не підлягають контролю з боку національних державних органів, що у свій час їх емітували. Євроринок виник після другої світової війни і функціонував спочатку як ринок євродоларів.

У 60-ті роки сформувався ринок Латиноамериканських доларів, який головним чином зосереджений у фінансових центрах держав Каpибского моpя (Беpмуди, Багами, Каймановi острови і Панама), а також ринок Азіатських доларів у фінансових центрах Південно-Східної Азії (Сінгапур і Гонконг).

І нарешті в 70-ті роки склався ринок Близькосхідних доларів з центром у Бахpейнi.