4. Сутність і організаційні форми спільних підприємств

Спільні підприємства (чи так звана інтегрована кооперація) - це підприємства, що створюються шляхом об'єднання капіталів, що належать підприємцям декількох країн для здійснення спільної діяльності. Такі підприємства мають, як правило, статус самостійної юридичної особи вiдповiдно до законодавства приймаючої сторони.

У порівнянні з традиційними формами МПП спільні підприємства являють собою складну форму міжнародного економічного співробітництва, що передбачає більш тісні зв'язки партнерів різних країн.

Особливості СП:

* єдина спільна власність;

* спільне керiвництво;

* спільне несення виробничого і комерційного ризику;

* спільний розподіл доходів пропорційно частці учасників у статутному фонді.

Важливою особливістю СП на відміну від інших форм економічного співробітництва є їхня швидка реакція на змiни політичної ситуації у країнах базування. Політична стабільність у цих країнах створює сприятливі умови для СП. I, навпаки, у країнах з неясними політичними перспективами іноземні підприємці утримуються здійснювати інвестиції.

Способи створення спільних підприємств можуть бути досить різноманітні. Це утворення нового підприємства, обмін акціями між уже діючими фірмами, придбання інофірмою пакета акцій національного підприємства. Останній спосіб має сьогодні велике значення в процесі приватизації державних підприємств у державах з перехідною економікою.

Організувавши СП, кожний з партнерів реалізує власні інтереси. Де б капітал ні діяв, його основним спонукальним мотивом є одержання прибутку. Для іноземного учасника СП дає можливість:

- зменшити витрати виробництва;

- розширити ринок збуту продукції;

- одержати доступ до дефіцитних ресурсів, а також до патентiв і ліцензій партнера;

- скористатися певними пільгами в оподатковуванні.

Для приймаючої сторони (національного капіталу) вигідність створення СП визначається можливістю:

- залучити передову техніку і технологію, управлінський досвід і сучасні методи міжнародного маркетингу;

- одержати додаткові фінансові ресурси;

- усунути пряму конкуренцію між засновниками;

- забезпечити налагодження виробництва нових видів продукції, підвищення її конкурентноздатності;

- використовувати торгові, адміністративні та інші зв'язки закордонних учасників, їхній комерційний досвід, товарну марку для виходу на зовнішні ринки.

Ефективність СП пояснюється тим, що тут поєднуються найсильнішi сторони партнерів (ресурси, кадри, технології, тощо).

Спільні підприємства створюються і діють на території приймаючої країни на умовах і в юридичній формі, що визначаються законодавством цієї країни. На Україні ці форми визначені законами “ Про підприємства на Україні” і “ Про господарчі товариства”. Найбільш розповсюдженими формами СП є акціонерне товариство і товариство з обмеженою відповідальністю. Можливе створення і таких особливих форм СП, як консорціуми й асоціації.

Консорціум - це тимчасове об'єднання на договірній основі обмеженого числа фірм для досягнення кінцевого результату (звичайно створюються для реалізації дорогих великомасштабних проектів). Консорціум не є юридичною особою і після реалізації проекту лiквiдується.

Асоціація створюється фірмами для здійснення певних комерційних операцій. Також не є юридичною особою. Відповідальність по угодах несе не асоціація, а всi її учасники.

Формування СП у значній мірі залежить від інвестиційного клімату в державі. В останні роки вони одержали широке поширення в багатьох регіонах світу, у тому числі й у промислово розвинутих країнах. Цьому сприяє політика більшості держав по залученню іноземного капіталу на свою територію. Однак у кожній із зацікавлених країн, що заохочують приплив іноземних інвестицій, розроблене власне специфічне законодавство. Наприклад, в Іспанії організація СП дозволяється за умови, якщо частка іноземного учасника не перевищить 50% від загального капіталу. Аналогічні вимоги мають мiсце в деяких країнах, що розвиваються. У Норвегії чинне законодавство по створенню СП передбачає пріоритетне використання ними місцевих ресурсів. У таких країнах, як Великобританія, Німеччина, Бельгія, Швейцарія немає системи законодавчого заохочення іноземних капіталовкладень. Там виходять із принципу рівності умов для закордонних інвесторів і національного капіталу. Такий же підхід формується в даний час і на Україні.

У 1999 році на Україні нараховувалося 6,9 тисяч спільних підприємств. Обсяг інвестицій на одне підприємство в середньому складав близько 400 тис.дол.США. Основною формою iнвестувания в СП були грошові внески (48,7%) , а також рухоме i нерухоме майно (47,4%).