1.2. Інформаційні агентства у працях українських та зарубіжних дослідників

Наукові розвідки українських та зарубіжних вчених, в яких досліджуються аспекти становлення, розвитку й діяльності інформаційних агентств, науковці поділяють на чотири групи [4].

До першої групи належать роботи, які безпосередньо стосуються діяльності інформаційних агентств. Цю групу складають переважно праці закордонних дослідників, оскільки питання про належність інформагентств до системи засобів масової інформації не мало однозначного трактування у радянському журналістикознавстві, і більшість радянських учених вважали інформаційні агентства частиною інфраструктури ЗМІ. Тому про висвітлення їхньої діяльності йшлося тільки в загальнотеоретичних працях, присвячених журналістиці, системі засобів масової інформації чи її окремим традиційним складовим (пресі, радіо, ТБ). Українська наукова школа журналістики тривалий час обходила увагою інформаційні агентства й інтереси дослідників безпосередньо не торкалися зазначеної теми.

У той самий час діяльність інформаційних агентств активно вивчалася у середовищі зарубіжних науковців. Ці питання досліджували такі вчені як професор Університету імені Р. Шумана (Страсбург) Мішель Матьєн (M. Matien), доцент Гельсінського університету, доктор Тері Рантанен (Т. Rantanen), декан коледжу Каліфорнійського політехнічного університету, доктор Олівер Бойд-Барретт (O. Boyd-Barret), американський дослідник Джонатан Фенбі (D. Fenвy).

Друга група джерел представлена дослідженнями, що присвячені системі засобів масової інформації в цілому чи окремим її складовим, а також загальнотеоретичними працями, окремі частини яких стосуються інформаційних агентств. У межах зазначеної групи серед літературних джерел радянського та пострадянського періодів хронологічно виділяються дві підгрупи: 1) література, опублікована до 1992 року; 2) література, видання якої починається з 1992 року. Такий поділ історично зумовлений і пов’язаний зі зміною суспільно-політичної ситуації: розпадом Радянського союзу та трансформацією пануючої ідеології.

Автори досліджень, здійснених до 1991 року, розглядали інформаційні агентства переважно в контексті радянської та буржуазної пропагандистської діяльності. Цілком зрозуміло, що зарубіжні інформаційні агентства трактувалися ними не як виробники й поширювачі новин, а як засоби пропаганди, що використовуються буржуазними країнами з метою компрометації комуністичного ладу й захисту сумнівних буржуазних цінностей.

Натомість інформаційні агентства країн соціалістичного табору бачилися інструментами поширення правдивої інформації про соціалістичні перетворення і здобутки. Література, присвячена безпосередньо механізму діяльності інформаційних агентств, випускалася самими інформаційними агентствами чи їх кореспондентами переважно з нагоди ювілеїв.

Третя група джерел представлена сучасними дослідженнями засобів масової інформації в контексті глобалізації інформаційних процесів.

У зв’язку з невпинним зростанням значення й ролі інформаційних агентств на інформаційних ринках світу спостерігається збільшення наукового інтересу до розгляду питань діяльності інформаційних агентств. Свідченням цього є поява упродовж останніх років багатьох наукових досліджень, присвячених інформаційним агентствам.

Серед праць українських учених окреме місце посідає доробок таких дослідників як В. М. Владимиров, О. В. Зернецька, В. Й. Здоровега, В. Ф. Іванов, С. М. Квіт, О. Ф. Коновець, Н.В. Костенко, О. Д. Кузнецова, О.В. Литвиненко, Є.А. Макаренко, О. К. Мелещенко, В. Я. Миронченко, І. Л. Михайлин, А. З. Москаленко, Ю. В. Нестеряк, Г.Г. Почепцов, В. В. Різун, М. І. Скуленко, А. А. Чічановський, В. В. Шкляр, дослідження яких охоплюють широке коло питань, пов’язаних із загальними тенденціями функціонування світового комунікаційного простору і місцем інформаційних агентств у цьому процесі.

О.Є. Пантелеймонов у науковому дослідженні «Діяльність інформаційних агентств світу в умовах формування глобального комунікаційного простору» розглянув зміни у функціонуванні найбільших світових інформаційних агентств на сучасному етапі. Зважаючи на різноплановість таких змін, дослідження проводилося за такими напрямками: а) аналіз історичного підґрунтя теперішніх змін в діяльності агентств «Великої трійки» і дослідження організаційних змін у глобальній системі інформаційних агентств, б) аналіз економічних показників діяльності найбільших агентств світу, в) аналіз переваг і негативних рис, зумовлених формою власності агентств, г) аналіз впливу нових інформаційних технологій на поточну діяльність та еволюцію найбільших агентств світу, д) аналіз змін, спричинених виходом інформаційних агентств на фінансові ринки і ринки телевізійних новин світу. Назване дослідження є однією з перших спроб аналізу сучасних тенденцій в діяльності найбільших інформаційних агентств світу в умовах глобалізації комунікацій і формування світового комунікаційного простору.

Вивченню різноманітних аспектів діяльності інформаційних агентств присвячені праці Ю.В. Нестеряка. Автор досліджував традиції агенційної журналістики Великобританії, розглядав інформаційні агентства України в контексті масовоінформаційної діяльності, визначив етапи становлення інформаційних агентств в Україні, вивчав інформаційні агентства як об’єкт наукових розвідок, досліджував інформаційні агентства в контексті інформаційного забезпечення громадян.

Слід відзначити комплексне наукове дослідження Ю.В. Нестеряка на тему: «Інформаційно-технологічний і творчий потенціал агенційної журналістики (вітчизняний і світовий досвід)». Робота присвячена розгляду інформаційно-технологічних та творчих особливостей діяльності вітчизняних та зарубіжних інформаційних агентств. Аналізуючи етапи становлення провідних агентств світу, автор акцентує увагу на особливостях зародження вітчизняної агенційної журналістики та перспективах її розвитку в сучасному інформаційному просторі. У роботі розглядаються історико-типологічна картина становлення і розвитку інформаційних агентств України і світу, місце інформагентств у структурі світових інформаційних потоків, головні тенденції розвитку інформаційних агентств (незалежно від їх територіального розташування) та їхні національні особливості, правово-професійні регулятори діяльності інформаційних агентств, творчі аспекти агенційної журналістики, а також архітектонічні та жанрові особливості матеріалів світових та українських інформаційних агентств.

У навчальному посібнику «Інформаційне агентство: стиль оперативних повідомлень», російський автор Ю.А. Погорєлий розглядає такий аспект діяльності інформаційних агентств як процес створення й редагування інформаційних повідомлень. На реальних прикладах з практичної журналістської діяльності описуються вимоги до повідомлень інформагентств, викладаються механізми виникнення, модифікації та зникнення певних жанрів оперативних інформаційних повідомлень, з’ясовуються ключові чинники, що впливають на зміну вимог інформагентств до своїх новин.

У 2010 році в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка вийшов у світ посібник для студентів факультетів та відділень журналістики «Сучасна агенційна журналістика». Це перше навчальне видання з агенційної журналістики в Україні. Авторський колектив посібника – керівники і провідні журналісти українських інформаційних агентств: М. Батіг, С. Воропаєв, В. Ільченко, Т. Майданович, О. Мартиненко, В. Миронченко, М. Сингаївська, О. Харченко, В. Чамара, А. Яковлєв, загальна редакція – В. В. Різуна. У навчальному посібнику викладено правові засади діяльності інформаційних агентств, описано історію та діяльність трьох провідних інформагентств України – Укрінформу, УНІАНу та Інтерфакс-Україна. Особлива увага звернена на опис інформаційної продукції агентств, а також на головні аспекти підготовки матеріалів для вказаних агентств за прийнятими в них вимогами і стандартами.

Стандарти агенційної журналістики поряд з практичним досвідом сучасного телебачення та газетно-журнального виробництва висвітлено у посібнику авторства М. І. Недопитанського, М. А. Карася, В. І. Ільченка «Уроки з журналістської практики». У цьому посібнику розглядаються техніка написання агенційної замітки, композиція повідомлення, вимоги до заголовків, покликань на джерела, зазначення способу передачі інформації, місця і часу. Автори з’ясували особливості й різновиди цитування, також різновиди і правила подачі бекґраунду, особливості викладу інформаційними агентствами основного повідомлення.

Книга знаменитого редактора інформаційного агентства Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппона (Rene J. Cappon) «Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс: Професійний порадник», що використовується як практичні настанови для співробітників названого інформагентства у США, – порадник і підручник з підготовки матеріалів усіх видів для сьогоднішніх і майбутніх журналістів інформаційних агентств. Головний редактор новин Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппон викладає основи журналістської майстерності, подає реальні приклади, знайомить з корисними професійними прийомами, завдяки яким журналістські матеріали стають зрозумілими, точними, зручними для читання.

Принципи і прийоми редагування матеріалів інформаційних агентств стали предметом наукового зацікавлення російської дослідниці О.Р. Лащук. Вона проаналізувала логічні, композиційні, фактичні, стилістичні недоліки, які часто виникають при редагуванні повідомлень, розглянула основні схеми побудови інформаційних матеріалів. Автор представила алгоритм дій редактора при опрацюванні повідомлень інформагентств, з’ясувала роль цитат і покликань на джерела інформації в новинах, а також навела статистичні відомості, що відображають якість опрацювання інформації в агентствах.

Четверта група джерел – це документи та матеріали, що регламентують діяльність інформаційних агентств, а також інформація самих інформагентств: їхні офіційні сайти, інформаційні продукти, методичні рекомендації для журналістів тощо. Однак з огляду на те, що інформагентства працюють в умовах жорсткої конкуренції, вони не дуже охоче надають відомості про свою структуру і принципи роботи. Як правило, на всіх внутрішніх документах в інформаційних агентствах стоїть позначка «для службового користування».

Розглянута джерельна база засвідчує, що питання розвитку й функціонування інформаційних агентств України та світу вивчаються багатьма українськими та зарубіжними дослідниками, особливо активно останніми роками, однак і надалі потребують комплексного та різнопланового опрацювання.