Принципи управління об'єктами права інтелектуальної власності Інтелектуальна власність як об'єкт управління

Об'єкти інтелектуальної власності мають подвійну природу - правову та економічну. З одного боку, це права на результат творчої діяльності, а, з іншого, - власне результат цієї діяльності. Багато фахівців перебільшують правову складову, мотивуючи це тим, що право інтелектуальної власності є інститутом цивільного права, і на цій підставі вважають, що управління інтелектуальною власністю має зводитися до управління правами на результати творчої діяль­ності.

Насправді ж, у технології виробництва інноваційної продукції безпосередньо використовують не права, а результат творчої дія­льності - нові способи, речовини тощо.

Наприклад, предметом винаходу (корисної моделі) є: продукт (пристрій, речовина тощо), процес (спосіб) або нове використання відомого продукту, або способу. Право на цей винахід надає додат­кових переваг продукту або процесу, забезпечуючи правовласникові обмежену монополію на ринку товарів або послуг. Таким чи­ном, об'єкт інтелектуальної власності і право на нього можна роз­глядати, відповідно, як зміст і форму. Тому при управлінні інтелек­туальною власністю слід враховувати як результат творчої діяльнос­ті, так і права на нього.

У той же час права можуть мати і економічне наповнення, на­приклад, при продажу майнових прав на об'єкт права інтелектуаль­ної власності за ліцензійним договором.

Оскільки права інтелектуальної власності мають нематеріальну природу, їх відносять до нематеріальних активів, якими, як і будь- якими іншими активами, необхідно управляти.

Нижче наведено дванадцять принципів управління інтелектуа­льною власністю, які сформульовано на основі досвіду багатьох авторів [65]. Використання цих принципів дозволить встановити зв'язок між інтелектуальною власністю та фінансовим станом підп­риємства, а також зрозуміти, яким чином управління інтелектуаль­ною власністю забезпечує поліпшення фінансового стану підприєм­ства.

Принцип 1 Усвідомте роль інтелектуальної власності

На рутинних відсталих підприємствах керівник, який перебуває під тиском повсякденної роботи, зазвичай, не звертає уваги на об'єкти інтелектуальної власності. Але в таких галузях виробництва, як фармацевтична, радіоелектронна, хімічна, біотехнологічна, теле­комунікаційна тощо, принципово неможливо створити конкурент­ний продукт без використання об'єктів права інтелектуальної влас­ності. Наприклад, у виробництві мобільного телефону фірми "Г\!ОКІА" використовують близько 300 винаходів. Використання ви­находів та інших об'єктів права інтелектуальної власності дозволяє, з одного боку, забезпечити конкурентоспроможність товару або послуги, а з іншого, - обмежити можливості конкурентів.

Це не означає, що чим більше об'єктів права інтелектуальної власності буде на підприємстві, тим вищою буде його конкурентос­проможність. Керівник повинен відрізняти інтелектуальну власність як нематеріальний актив від матеріальних активів; корисні для під­приємства об'єкти інтелектуальної власності від непотрібних.

Катастрофою для керівників є випуск на ринок нового товару, який порушує права інших правовласників. Судові розгляди з при­воду порушення прав інтелектуальної власності здатні призвести до значних, а іноді до незворотних фінансових і моральних втрат.

Дуже важливо, щоб провідну роль інтелектуальної власності ус­відомлював, у першу чергу, керівник організації (підприємства), а не перекладав ці питання на нижні поверхи менеджменту