Лекція 4. Життєвий цикл ОПІВ. Принципи управління ОПІВ.

Життєвий цикл опів

Життєвий цикл ОПІВ складається з п'яти стадій (рис. 1).

Створення ОПІВ починається з ідеї. У підприємницькій діяль­ності ідеї, як правило, спрямовані на створення конкурентоспро­можної продукції (товарів, послуг). Далі йде розробка ідеї, у процесі якої підтверджується її здійсненність, наприклад, шляхом виконан­ня науково-дослідних (НДР) і дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Завершується створення ОПІВ його на матеріальному носії (папері, в цифровому форматі тощо) таким чином, щоб він став яв­ним для інших людей (по суті - створенням інформаційного проду­кту).

Набуття прав на ОПІВ, як правило, завершується одержан­ням від держави охоронного документа - патенту або свідоцтва.

Закон передбачає й інші форми правової охорони, зокрема, ліцен­зійні договори на передачу прав. Наявність такої охорони, напри­клад, патенту на винахід, забезпечує товару, в якому використано винахід, монопольне становище на ринку, а також захищає власни­ка прав від несумлінних конкурентів.

Використання ОПІВ є найбільш продуктивним етапом його життєвого циклу. Власне це те, заради чого його створили. До цього моменту ОПІВ мав негативну вартість, оскільки на його створення і правову охорону витрачалися ресурси. І лише на етапі використан­ня (комерціалізації) компенсують попередні витрати, а також оде­ржують прибуток.

Захист прав здійснюють тоді, коли недобросовісні конкуренти порушують права інтелектуальної власності. Національне законо­давство надає широкі можливості для захисту прав інтелектуальної власності. Цей етап життєвого циклу ОПІВ не обов'язковий і з'явля­ється лише у разі порушення прав.

Утилізація ОПІВ полягає в їх повторному використанні після то­го, як припинено використання за прямим призначенням. Напри­клад, винахід, юридичний термін дії якого не закінчився, може бути використаний в іншій технології. Після закінчення юридично визна­ченого законом терміну дії прав на ОПІВ цей об'єкт зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне користування, тобто кожний мо­же використовувати цей об'єкт без дозволу колишнього власника. Тому ОПІВ становлять цінність при їх використанні тільки в межах часу існування прав на них.

Роль опів на різних стадіях життєвого циклу інноваційної продукції (товарів, послуг)

Життєвий цикл нового товару включає п'ять стадій: розробка товару, виведення на ринок, зростання, зрілість, занепад (рис. 2)

Рис. 2. Життєвий цикл інноваційної продукції (за Ф. Котлером)

На стадії розробки товару (1) створюють і готують новий товар до виходу його на ринок. Новий товар - це виріб, який у порівнян­ні з аналогами має змогу виконувати нову або додаткову функцію, або мати кращу якість. Розробка нового товару включає синтез і відбір ідей, підтвердження ідеї, виготовлення дослідного зразка товару, аналіз можливостей виробництва і збуту, виготовлення то­вару. Після успішного проходження всіх цих стадій товар може бути включено до виробничої програми.

Стадія виведення товару на ринок (2) починається з моменту закінчення його розробки і надходження у продаж. Збут товару зростає повільно, підприємство зазнає збитків у зв'язку з незначни­ми продажами і високими витратами на організацію розповсю­дження товару і стимулювання його збуту. Стадія зростання (3) пов'язана зі швидким сприйняттям товару ринком і розширенням обсягу продажів. Приклади перших покуп­ців впливають на решту споживачів, особливо, якщо поширюються схвальні відгуки про товар. У той же час зростає кількість конкурен­тів, які пропонують товар з новими властивостями. Це стимулює зусилля, спрямовані на продовження періоду зростання продажів товару. На цій стадії виробники прагнуть підвищити якість новинки, випустити її нові моделі, проникнути в нові сегменти ринку, розши­рити канали збуту товарів, вчасно знизити ціни для залучення дода­ткових покупців. Прибутки на цій стадії зростають, оскільки витрати виробництва і стимулювання збуту припадають на більший обсяг продажів.

Стадія зрілості (4) характеризується уповільненням темпів збуту, оскільки товар уже затребуваний більшістю потенційних покупців і темпи його подальшого зростання скорочуються. Прибутки стабілі­зуються або знижуються у зв'язку зі зростанням витрат на захист товару від конкурентів. На стадії зрілості підприємству слід вживати найбільш енергійних заходів щодо модернізації як власне товару, так і ринку товару. Удосконалення товару здійснюють шляхом по­ліпшення якості і властивостей товару, а також його зовнішнього оформлення (промисловий зразок).

Стадія занепаду (5) характеризується різким падінням збуту й зниженням прибутку. Падіння збуту викликане низкою причин, у тому числі, появою нових товарів і технологій, зміною моди та сма­ків споживачів, загостренням конкуренції з боку вітчизняних та за­кордонних виробників. Підтримка на ринку застарілого товару стає нерентабельною, відволікає підприємство від вживання енергійних заходів із пошуку заміни для нього.

Роль ОПІВ найяскравіше проявляється на стадії розробки інно­ваційного товару, тривалість в часі якої значно більша ніж розробка традиційних товарів. Ця стадія складається з кількох етапів. Робота на першому етапі починається із пошуку ідей для новинки. Джере­лами ідей, зазвичай, є винахідники, патентні повірені, лабораторії університетів, науково-дослідних і академічних інститутів та ін. Ще одним джерелом новинок можуть бути результати патентних дос­ліджень, у процесі яких виявляють як прототипи майбутніх винахо­дів, так і встановлюють їхню новизну.

Якою б привабливою не була ідея, вона є лише гіпотезою, яку необхідно довести до реалізації. Технічну й технологічну здійснен­ність ідеї підтверджують або спростовують на другому етапі за ре­зультатами науково-дослідних робіт (НДР), дослідно-конструкторських (ДКР) і дослідно-технологічних робіт (ДТР). Такі дослідження полягають не лише у фізичних експериментах, але й у маркетингових дослідженнях, у тому числі патентно-кон'юнктурні, оскільки статистика свідчить, що на ринку товарів широкого вжитку зазнає невдачі до 40% усіх пропонованих новинок, на ринку товарів промислового призначення - 20%, а на ринку послуг -18%.

Етап створення прототипу означає фізичне втілення задуму то­вару й одержання одного або кількох зразків товару, які:

• задовольняють потреби споживачів, виявлені в результаті маркетингових досліджень;

• безпечні та надійні при використанні у звичайних умовах;

• за собівартістю перебувають у рамках розрахункових кош­торисних виробничих витрат.

Створений прототип підлягає перевірці та функціональним ви­пробуванням, проведеним у лабораторіях та експлуатаційних умо­вах. Після їхнього завершення проводяться випробування прототи­пу в ринкових умовах на основі розробленої з цією метою маркети­нгової програми. За результатами функціональних і ринкових ви­пробувань здійснюють доробку прототипу.

Етап промислового освоєння товару означає підготовку вироб­ництва та процесу комерційної реалізації нового товару. Ця стадія пов'язана зі значними витратами на будівництво чи оренду примі­щень, придбання обладнання, проведення монтажних і пусконала­годжувальних робіт, впровадження нових технологічних процесів, організації рекламної кампанії тощо.

Етап патентного захисту завершує першу стадію життєвого цик­лу товару - стадію розробки. Цю стадію здійснюють у тих випадках, коли в новому товарі передбачено реалізацію ОПІВ, що відповіда­ють умовам патентоздатності. Для винаходу - це новизна, винахід­ницький рівень і промислова застосовність. Патентування - це ком­плекс заходів щодо забезпечення правової охорони об'єктів інтеле­ктуальної власності в різних країнах, який включає відбір винаходів для патентування, вибір країн і процедур патентування, а також здійснення необхідних дій з оформлення заявок і одержання пате­нтів у патентних відомствах відповідних країн. Здійснення цих захо­дів має ґрунтуватися на маркетингових дослідженнях, виконаних як на перших двох стадіях етапу розробки нового товару, так і при ви­значенні цілей патентування.

Основними цілями патентування є одержання виключних прав на об'єкти промислової власності та їх захист від конкурентів на території країн, що становлять для патентовласника інтерес з пог­ляду поставки до цих країни нових товарів і продажу ліцензій. При відборі винаходів для патентування враховують результати прогно­зування потреб потенційних покупців і можливості патентовласника задовольнити ці потреби шляхом пропозиції відповідних промис­лових виробів або технологій.

Пропонований для патентного захисту об'єкт повинен мати, як правило, більш високі техніко-економічні показники порівняно з кращими вітчизняними та закордонними зразками. При вирішенні питання про патентування необхідно визначити технічний рівень об'єктів, у яких винахід буде використаний з урахуванням наявних запатентованих розробок фірм-конкурентів і прогнозу перспективи їх досліджень. При відборі винаходів для патентування з метою продажу ліцензій необхідно врахувати ступінь готовності об'єкта техніки до найшвидшого освоєння його у промисловості. При всіх умовах відбору винаходів необхідно враховувати можливість за­безпечення надійної і достатньо широкої патентної охорони, коли винахід характеризується принципово новими особливостями, має перспективу і можливість подальшого удосконалення.

Доцільність патентування винаходів у конкретних країнах зале­жить від багатьох чинників: політичного та економічного становища в країні, стану торгово-економічних зв'язків, можливості продажу нових товарів і ліцензій, особливості патентної системи тощо. Най­важливішим критерієм для вибору країни патентування є рівень економічного розвитку та кон'юнктура, що склалася у промисловос­ті. Необхідно враховувати дані щодо перспективи розвитку відпові­дних галузей промисловості й техніки в тій або іншій країні, важли­вість й актуальність здійснених технічних розробок для розвитку цієї галузі. У деяких випадках можливість або доцільність патентування в конкретній країні визначається особливостями її патентного зако­нодавства та існуючою практикою.

У залежності від вибраної країни, де передбачають збут об'єкта техніки, чинних у ній правових і нормативних актів щодо строків оформлення й подачі заявки на патенти, умов одержання патентів, вимог патентного законодавства, її участі у міжнародних і регіона­льних договорах щодо охорони промислової власності, витрат кош­тів на патентування та інших чинників, вибирають відповідні проце­дури патентування. Традиційна процедура передбачає патентуван­ня винаходів відповідно до вимог національних законодавств. її здійснюють, як правило, при виявленій перспективі реалізації цих винаходів у країнах, які не є учасницями міжнародних або регіона­льних угод із охорони промислової власності, і з урахуванням кіль­кості країн патентування.

Патентування винаходів за кордоном за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ) пов'язане з додатковими витратами, пов'язаними зі сплатою міжнародного мита, однак, використання даної процедури дає низку переваг:

• можливість одержання конвенційного пріоритету за умови подачі однієї заявки до патентного відомства своєї країни з зазначенням декількох країн патентування - учасниць РСТ;

• можливість одержання більш раннього пріоритету у випад­ку неможливості використання конвенційного пріоритету;

• 175

  можливість проведення заявником додаткових досліджень щодо перспективних винаходів, включаючи випробування, визначення працездатності, техніко-економічні характерис­тики, з'ясування перспектив їх комерційної реалізації з ме­тою уточнення країн патентування в період дії конвенційно­го пріоритету. Процедура одержання європейського патенту дає певні переваги заявникові порівняно з традиційною процедурою патентування: підготовка й подача однієї заяв­ки однією мовою до Європейського патентного відомства через одного патентного повіреного з одержанням охорон­ного документа на винахід одночасно в декількох країнах - учасницях Європейської патентної конвенції.

Стратегія патентування повинна бути такою, щоб одержання охоронного документа - патенту у часі збігалося з виходом товару на ринок (друга стадія життєвого циклу товару за Ф.Котлером). При занадто ранньому патентуванні, наприклад, на стадії розробки ідеї, інформація про зміст винаходу стане доступною для конкурентів і в них буде запас часу для випередження.

На наступних стадіях життєвого циклу інноваційного товару роль ОПІВ полягає в:

• захисті монопольного становища товару на ринку;

• продовженні строку життя товару на ринку;

• розробці нових ОПІВ для випуску нових товарів, що при­йдуть на зміну товару, який залишає ринок (рис. 3).

Захист монопольного становища товару на ринку - одне з голо­вних призначень ОПІВ. Наявність права на ОПІВ у виробника товару означає, що ніхто іншій не має права без дозволу правовласника виробляти такий товар. Обсяг правої охорони визначає правовстановлюючий документ. Так, для винаходу обсяг охорони чітко окре­слюється формулою винаходу.

Продовження строку життя товару А на ринку може бути забез­печене шляхом створення ОПІВ, що поліпшують даний товар. На­приклад, можна запатентувати новий промисловий зразок (показа­но стрілкою на рис. 3), який поліпшить ергономічні якості та ди­зайн товару і забезпечить продовження життя товару на ринку (крива Б).

Проте, радикальним засобом для збереження і навіть збіль­шення обсягу продажів є розробка нового товару на основі нових

ОПІВ Розробка такого товару повинна починатися не в момент спа­ду обсягу продажів, а значно раніше, наприклад, на початку 2-ї ста­дії життєвого циклу попереднього товару (крива В). У цьому випад­ку, спад обсягу продажів товару А буде компенсовано збільшенням

обсягу Продажів товару В.

Рис. 3. Вплив ОПІВ на обсяг продажів (А - вихідний товар; Б - поліпшений товар; В - принципово новий товар)