Лекція № 4

ТЕМА: ТЕХНОЛОГІЧНІ ОБ'ЄКТИ КЕРУВАННЯ У ТВАРИННИЦТВІ.

4.1. Загальної відомості.

4.2. Склад і особливості розробки АСУ ТП тваринницьких об'єктів.

4.3. Тенденції розвитку АСУ ТП у тваринництві.

4.1. Загальні відомості

У сільському господарстві нашої країни широке поширення в області тваринництва одержали молоко товарні ферми (МТФ), ферми відгодівлі великої рогатої худоби (ВРХ), свиноферми, а також вівцеферми. У окремих регіонах широко розвинені оленярство, конярство та інші галузі.

У технології виробництва тваринницької продукції можна виділити ряд типових технологічних процесів:

- годівля;

- поїння;

- прибирання гною;

- доїння;

- мікроклімат;

- санобробка тварин і помешкань;

- контроль фізіологічного стана;

- контроль поточної маси і продуктивності тварин.

На першому рівні автоматизації кожний із приведених процесів або окремих операцій розглядаються як самостійні об'єкти керування. Основою для розрахунку параметрів таких локальних систем служать зоотехнічні норми і вимоги, а також конструктивні дані помешкань і технологічних установок.

Водночас кінцевий технологічний результат залежить від оптимальної взаємодії всіх процесів. Отже, при проектуванні і введенні в експлуатацію тваринницьких об'єктів варто враховувати, що максимального результату можна досягти лише при взаємозалежному керуванні технологічними процесами, а вирішити цю складну задачу можливо, як показує практика, лише за допомогою АСУ ТП.

Впровадження засобів автоматизації й АСУ ТП у тваринництві дозволяє підвищити продуктивність праці в 1,5...2 рази, знизити енерговитрати - на 30...40 %, текучі витрати - на 15...20 %, збільшити продуктивність тварин до 20 %.

Істотні негативні наслідки виявляються при порушенні встановлених режимів годівлі і доїння, що призводить до зниження продуктивності дійної череди на 15 %.

4.2 Склад і особливості розробки асу тп тваринницьких об'єктів

При розробці АСУ ТП тваринницького об'єкта, наприклад МТФ, необхідно вирішити, як правило, автоматизацію п'ятьох основних процесів, як-от:

1) готування і роздача корму;

2) мікроклімат;

3) доїння;

4) прибирання гною;

5) ідентифікація і контроль стана тваринною, їхній моціон.

Про взаємозв'язок даних процесів можна судити, наприклад, про споживання кормів при зміні температури повітря. Так для корів оптимальною вважається t = 10 C. При цій температурі споживаний тваринними корм витрачається на накопичення молока, приріст ваги м'яса й інші функції організму, що забезпечують його нормальну життєдіяльність. При відхиленні температури убік зниження від номінальної, значна частина корма витрачається на вироблення і виділення енергії, необхідної для зігрівання тварин, а при підвищенні температури, енергія витрачається на підвищене потовиділення. У тому й іншому випадку продуктивність тварин знижується, для її відновлення необхідно збільшити вживання корму.