База даних

Іспитова відомість магістрів правознавства з дисципліни

“Інформаційні технології в управлінській та НПД”

	поле 1	поле 2	поле 3	поле 4
	НОМЕР	ЗВАННЯ	ПІБ	ОЦІНКА
запис 1	1	лейтенант	Бойченко В.А.	4
запис 2	2	капітан	Шевченко С.М.	5
запис 3	3	ст. лейтенант	Петренко О.В.	4

Структура бази даних

“Іспитова відомість магістрів правознавства з дисципліни

“Інформаційні технології в управлінській та НПД”

№ з/п	НАЗВА ПОЛЯ	ТИП ДАНИХ	ДОВЖИНА (в байтах)
1.	НОМЕР	лічильник	2
2.	ЗВАННЯ	текстовий	10
3.	ПІБ	текстовий	15
4.	ОЦІНКА	числовий	1

Інформаційне поле – це частина картки, яка характеризується якимось змістом, місцем у структурі картки, типом і довжиною представлених в ньому даних.

Картка – це обліковий документ, який має певну структуру, де зберігається інформація про який-небудь об’єкт у вигляді інформаційних полів.

Картотека – це сукупність документів (карток), які зв’язані загальним змістом інформації, що зберігається у них, які відносяться до однієї і тої ж теми і характеризують об’єкти одного роду (особи, предмети, явища) і мають одну і ту ж структуру (набір інформаційних полів).

Ключове поле – це поле БД, яке однозначно визначають (ідентифікують) кожний запис БД. Використання ключових полів в БД дозволяє: 1.) прискорити роботу запитів і ряду інших функцій (за допомогою створення індексів); 2.) автоматично сортувати і відображати записи БД у порядку зростання або зменшення ключового поля; 3.) уникнути дублювання даних; 4.) установити зв’язки між таблицями за допомогою загального ключа. Наприклад, ключем може стати ідентифікаційний код особи, шифр виробу або номер кузова і шасі автомашини. Ключ може бути й складовим, тобто містить декілька полів.

Система управління базами даних (СУБД) – це спеціальний пакет програм, що забезпечує створення, ведення і сумісне використання БД багатьма користувачами.

Або: СУБД – це система програмного забезпечення, яка має засоби опрацювання на мові бази даних, що дозволяють опрацьовувати звертання до бази даних, які надходять від прикладних програм і (або) кінцевих користувачів, і підтримувати цілісність бази даних.

Приклади СУБД: dBase plus, FoxBase, FoxPro, Paradox, Clipper, Microsoft Access, Oracle, Informix, Sybase та ін. Ці СУБД відносяться до типу, так званих, dBase - подібних СУБД. Всі вони функціонують на будь-якому ПК типу IBM PC XT/AT. Деякі СУБД працюють в операційній системі DOS, а деякі в ОС Windows.

Більшість сучасних СУБД для персональних комп’ютерів орієнтовані на реляційні моделі.

Основні можливості СУБД при роботі з БД:

1. створення і опис файлу бази даних і його полів;

2. введення документів у БД для накопичення;

3. корегування раніше введених документів;

4. знищення вже не актуальних документів;

5. сортування документів;

6. пошук документів по умові і їх видача (повної і достовірної інформації);

7. видача статистичних форм і звітів (таблиць, діаграм, графіків);

8. проведення арифметичних і логічних операцій з полями БД;

9. створення резервних копій БД;

10. забезпечення цілісності БД (у разі машинних збоїв та у випадку одночасної роботи декількох користувачів);

11. захист БД від несанкціонованого доступу та забезпечення високої надійності зберігання даних.

Зв’язок кінцевих користувачів і прикладних програм з БД відбувається через СУБД, яка виступає інтерфейсом між користувачем і базою даних (рис.).

КОРИСТУВАЧ

ПРИКЛАДНА

ПРОГРАМА

СУБД

БД

Рис. Схема взаємодії користувачів і прикладних програм з БД

Користувачами БД можуть бути окремі фізичні особи чи прикладні програми.

Банк даних – це сукупність бази даних і СУБД.

Або: Банк даних (“databank”) – це система інформаційних масивів, що організовані у бази даних, а також програмних і технічних засобів, які призначені для централізованого накопичення і колективного використання цих БД.

Інформаційна підсистема – це один чи декілька банків даних певних обліків, поєднаних відповідною технологією обміну інформацією.

Інформаційна система (“the information system”) – це організаційно упорядкована сукупність документів, масивів документів і інформаційних технологій із використанням засобів обчислювальної техніки і зв’язку, що реалізують інформаційні процеси. Або: інформаційна система – це система обробки даних засобами накопичення, зберігання, оновлення та їх пошуку і відображення.

Користувачі інформаційної системи (бази даних) – це особи, які працюють з інформаційною системою (ІС) і використовують відомості, що містяться у базах даних (БД). Їх умовно можна розділити на такі групи: 1.) внутрішні (розробляють інформаційну систему і підтримують її функціонування); 2.) кінцеві (спеціалісти, які, як правило, не мають хорошої підготовки в області програмування, але які користуються БД у своїй повсякденній роботі; для цих користувачів і розробляються БД). У свою чергу внутрішні користувачі поділяються на: 1.) адміністратора бази даних (на стадії проектування – це ідеолог і головний конструктор системи; на стадії експлуатації – це відповідальна особа за функціонування ІС, керує режимом використання даних, відповідає за збереження даних, розробляє заходи щодо захисту даних від руйнування, забезпеченню їх достовірності і ефективному використанню); 2.) системних програмістів (забезпечують контроль за функціонуванням банку даних, розробляють програми, що розширюють можливості СУБД); 3.) прикладні програмісти (розробляють програми обробки даних, що містяться в БД, відповідно до потреб кінцевих користувачів). При експлуатації простих БД функції трьох категорій внутрішніх фахівців реалізуються однією людиною.

Структура даних – це сукупність правил й обмежень, які відображають зв’язки, що існують між окремими частинами даних (визначаються користувачем і залежать від конкретного завдання).

Тип даних (“DataType”) – це сукупність правил, що визначають деяку категорію даних як множину припустимих для неї значень і операцій, які можна виконати над такими значеннями.

Архітектура інформаційної системи – це підтримка системою декількох рівнів подання даних: 1.) зовнішній (погляд на предметну область з боку кінцевих користувачів і відображає вимоги до даних з боку прикладних програм); 2.) концептуальний або даталогічний (відповідає уявленню про логічну організацію даних адміністратора бази даних і формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної системи управління базами даних); 3.) внутрішній (відповідає уявленню і збереженню даних в пам’яті ЕОМ). Іноді для зручності вводять допоміжний рівень – інфологічний (може бути самостійним або бути складовою частиною зовнішнього рівня) – це погляд адміністратора бази даних на предметну область без урахування особливостей і специфіки конкретної системи управління базами даних.