108. Поняття та структура правової культури.

Правова культура суспільства – це різновид загальної культури, що віддзеркалює систему цінностей, які належать до правової дійсності цього суспільства.

Правова культура є невід'ємною складовою культури суспільства, усвідомлення особливостей якої сприяє розумінню характерних рис правової системи. Від правової культури безпосередньо залежать сприйняття правових явищ і процесів, розуміння закономірностей і тенденцій їх розвитку. Вона зумовлена менталітетом народу, а тому може розглядатися як один із критеріїв самобутності національних правових систем. Розвинена правова культура суспільства є однією з передумов правової державності, верховенства права у суспільстві.

Рівень правової культури суспільства визначається такими показниками:

1) станом захисту прав людини, зумовленим якістю законодавства, його відповідністю міжнародним правовим стандартам, ефективністю правових засобів та процедур;

2) ступенем упровадження в практику суспільного життя принципу верховенства права, станом законності та правового порядку;

3) рівнем правосвідомості – ступенем засвоєння членами суспільства цінностей права, правових процедур розв'язання конфліктів, знанням права, повагою до нього, переконаністю в необхідності додержуватися норм права. Він визначається рівнем правового виховання та правової освіченості;

4) досконалістю законодавства, тобто його обгрунтованістю, демократичною та гуманістичною спрямованістю, справедливістю, належним використанням засобів нормотворчої техніки, відсутністю прогалин та колізій тощо;

5) ефективністю судової та правоохоронної систем;

6) станом розвитку юридичної науки і освіти. Юридична наука і освіта здатні істотно впливати на сприйняття та засвоєння правового досвіду, який включає здобутки як національної правової системи, так і правових систем інших країн. Особливого значення при цьому набуває врахування історичного досвіду правового регулювання (правові пам'ятки, правові традиції, доктрини).

Водночас поряд з правовою культурою суспільства в цілому існує певна кількість різноманітних субкультур (регіонів, меншин, релігійних груп, молоді та ін.). Вони не протистоять панівній правовій культурі, а включаючи в себе низку її базових компонентів, додають до них нові притаманні саме їм цінності.

Правова субкультура – це частина правової культури суспільства, яка в певних аспектах (цінностях) відрізняється від неї.

У суспільстві існує також правова контркультура – сукупність цінностей певних груп, що протиставляються домінуючій у суспільстві правовій культурі, суперечить їй. Зокрема, йдеться про культуру злочинних угруповань.

Традиційно прийнято виділяти такі типології правової культури:

1) залежно від типу держави і права виділяють правову культуру відповідних формацій (рабовласницької, феодальної, буржуазної та ін.), цивілізацій (західної, православної, ісламської, китайської та ін.) та суспільств(доіндустріального, індустріального та постіндустріального);

2) залежно від характеру правових систем вирізняють рамано- германську, англо-американську, традиційну та релігійну (християнську, мусульманську, індуську, іудейську та ін.) типи правової культури. Як особливі типи у рамках цієї класифікації можна виокремити також загальнолюдську правову культуру, засновану на універсальних правових цінностях, принципах та стандартах, а також правову культуру Європейського Союзу.

Залежно від носіїв можна виокремити такі види правової культури, як правова культура суспільства в цілому,правова культура соціальних груп (політичних, професійних, етнічних, релігійних та ін.) та правова культура особистості.