3.2. Визначення дальності (відстані) до цілі

Відстань до цілей визначається за допомогою далекомірної шкали сітки приладу ТКН-3Б, з використанням сітки прицілу БПК-2-42, за формулою “тисячної” або окомірно.

Визначення відстані за допомогою далекомірної шкали сітки приладу ТКН-3Б здійснювати в такий послідовності: підвести далекомірну шкалу на ціль так, щоб ціль вписувалась проміж суцільною горизонтальною лінією та одним з верхніх горизонтальних коротких штрихів; цифра над цім штрихом означає дальність до цілі в гектометрах при висоті цілі 2,7 м.

Якщо висота цілі менше (більше) 2,7 м, то необхідно з відстані , визначеної по шкалі, відняти (прибавити) поправку, яка дорівнює 200 або 300м. На всіх відстанях більш 800 м поправка приймається рівної 200 м, якщо висота цілі відрізняється від 2,7 м не більш ніж на 0,5 м, та 300 м, якщо вона відрізняється від 2,7 м більш ніж на 0,5 м.

Окомірне визначення відстані може застосовуватися в будь-яких умовах бойової обстановки порівнянням з відстанню до орієнтиру або по відрізках місцевості, що добре запам’яталися, або за ступенем видимості та величини цілі, що здається, а також при поєднанні цих способів.

Якщо ціль визначена поблизу орієнтира (місцевого предмету), відстань до якого відома, то, оцінюючи положення цілі відносно орієнтиру, визначають відстань до цілі.

При визначенні відстані за відрізками місцевості необхідно звичну відстань (відрізок місцевості) уявно відкладати від себе до цілі. При цьому слід враховувати, що величина відрізку, що здається, поступово скорочується зі збільшенням відстані.

При визначенні відстані за ступенем видимості та величини, що здається, зрівнюють видимі розміри цілі із запам’ятовуваннями розмірів цілі на різних відстанях.

3.3. Вибір цілі, виду зброї та типу боєприпасів для її ураження

В бою ціль вибирається кожним стріляючим самостійно у вказаному йому секторі стрільби або указується командиром. З декількох одночасно з’явившихся (виявлених) цілей в першу чергу уражаються найбільш небезпечні. При появі під час стрільби нової, більш небезпечної цілі вогонь негайно переноситься по неї.

Броньовані цілі (танки, САУ тощо) вражаються протитанковими керуємими ракетами (ПТКР) та стрільбою з протитанкових ручних гранатометів. При відсутності ПТКР стрільба ведеться з гармати.

Легкоброньовані цілі (БМП, БТР, бойові машини ПТКР тощо) уражаються стрільбою з гармати бронебійними снарядами.

Бойові вертольоти, як правило, вражаються стрільбою з гармати осколково-фугасними снарядами та протитанковими керуємими ракетами.

Жива сила противника та його вогневі засоби, наприклад, переносні протитанкові комплекси, гранатомети та інші, вражаються стрільбою з гармати осколково-фугасними снарядами, зі спареного кулемета, а також десантом БМП із кулемета та автоматів.

3.4. Заряджання зброї

Заряджання зброї здійснюється, як правило, за командами. В команді для заряджання гармати та комплексу ПТКР вказується тип (дія) снаряда (ракети), наприклад: “Бронебійними...”, “Осколковими...”, “Керуємою...” (для установки ПТКР на пускову установку БМП).

Для заряджання гармати необхідно: великим пальцем правої руки натиснути кнопку ”ПЕРЕЗАР.”, що знаходиться на блоці БУ-25.

У випадку використування піропатронів заряджання гармати здійснюється вручну, для чого необхідно:

надати гарматі кут підвищення 30-40^о;

відкрити кришку-вантаж, натискуючи на клавішу стопору великим пальцем правої руки, та установити її у фіксоване положення;

звести затворну раму, для чого правою рукою натиснути рукоятку перезаряджання впродовж її осі до себе та вивести її із зачеплення, потім енергійно 23 рази прокачати рукоятку, при цьому затворна рама стане на шептало;

установити рукоятку перезаряджання у фіксоване положення, зачинити кришку-вантаж, спочатку зняв її з фіксатора.

Для установки контейнеру з ПТКР на ПУ необхідно:

нагадати командиру про повернення приладу ТКН-3Б вправо;

розстопорити ПУ, для чого відтягнути стопор вправо до упору, повернути його на 90^о;

відчинити люк; повернути ПУ вправо до упору, для чого вивести із зачеплення шестерню редуктора механізму повороту установки натисненням правої руки на клин та рукоятку;

розгальмувати люльку та перевести її у вертикальне положення;

зняти кришку з люльки та вилки каретки;

повернути рукоятку гальмування ПТКР на люльці вліво до упору;

відкрити замки кріплення ПТКР в укладці бойового відділення та зняти заглушку з розетки роз’єму;

установити контейнер з ПТКР на люльку так, щоби передні та задні зачепи контейнеру встали у західні пази люльки та просунути його вперед до упору;

перевірити положення рукоятки гальмування ПТКР, яка після досилання має знаходитись у правому положенні; якщо вона не знаходиться в цьому положенні, то її повинно довернути;

установити контейнер з ПТКР в горизонтальне положення, для чого, натиснувши великим пальцем лівої руки на стопор та утримуючи правою рукою контейнер, плавно його опустити;

повернути ПУ в сторону цілі, виконуючи ті ж операції, що й при повороті її вправо до упору;

зачинити люк.

Для другої та послідуючих черг (пострілів) стрільба ведеться раніш вказаним типом снарядів (ракет), доки не надійшла друга команда.

Для заряджання кулемета надається команда “Навіднику з кулемета...”.

Для заряджання кулемету необхідно:

надати кулемету кут підвищення 20-30^о

відкрити кришку ствольної коробки, для чого великим пальцем правої руки натиснути на засувку, а лівою рукою підняти кришку ствольної коробки;

укласти кінець стрічки з патронами, що виходить з тракту живлення кулемета, в прийомник так, щоб перший патрон закромкою гільзи зайшов за зачепи вилучателя;

зачинити кришку ствольної коробки, поставити запобіжник у положення “ОГОНЬ” та енергійно відвести рукоятку перезаряджання назад до відказу, відпустити рукоятку.

Для заряджання стрілецької зброї вказується той, кому стріляти, наприклад: “Кулеметнику правого (лівого) борту...”, “Автоматникам лівого (правого) борту...”, “Відділенню...”.