1. Яку роботу слід проводити вчителю, щоб забезпечити виховання свідомої дисципліни і культури поведінки школярів. Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що навіть наймолодший учень-першокласник — це вже громадянин, наділений певними правами й обов'язками. Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може у поведінці через брак життєвого досвіду.  А. Макаренко велику роль у дисциплінуванні учнів відводив шкільному режимові, вважаючи, що він виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний і визначений. Точність передусім повинна бути властива педагогам, тоді вона передається дітям. Загальність режиму — його обов'язковість для всіх членів шкільного колективу.

7.Розкрийте сутність особистості й гуманістичній концепції виховання. Поняття "особистість" є не тільки поняттям, що відбиває фактичний стан соціальних властивостей людини, але і поняттям ціннісним, що виражає ідеал людини. У різноманітних діях і діяльностях особистості виявляються її специфічні оцінні відносини до предметного і соціального світу, а також до самої себе. Завдяки цим відносинам відбувається створення нових цінностей або розповсюдження раніше відкритих і визнаних (наприклад, соціальних норм, точок зору, думок, правил, заповідей і законів спільного життя та ін.) Особистість, діяльність якої визначається тільки потребами, не може бути вільною і творчою Людина має бути вільною від влади потреб, вміти долати своє підпорядкування потребам. Свобода особистості є відхід від влади нижчих потреб, вибір вищих цінностей і прагнення до їх реалізації. У ціннісних орієнтаціях об'єктивується не тільки досвід особистості, але передусім історичний досвід, накопичений людством. Розуміння ціннісних орієнтацій як морального ідеалу призводить до загострення суперечності між соціальним та особистим. З виниклого конфлікту виходять, як правило, жертвуючи одним заради іншого. Однак гуманна людина буде надходити у відповідності з вимогами морального ідеалу. Моральні ідеали, отже, обумовлюють досягнення такого рівня розвитку особистості, який відповідає гуманістичної сутності людини. Моральні ідеали не є раз і назавжди заданими, застиглими. Вони розвиваються, удосконалюються як зразки, що визначають перспективу розвитку особистостіМотиваційно-ціннісне ставлення характеризує гуманістичну спрямованість особистості в тому випадку, якщо вона, будучи суб'єктом діяльності, реалізує в ній свій гуманістичний спосіб життя, готовність приймати на себе відповідальність за інших і за майбутнє суспільства, надходити незалежно від приватних обставин і ситуацій, створених у її життя, творити їх, наповнювати гуманістичним змістом, виробляти гуманістичну стратегію і перетворювати себе як гуманну особистість.

8.Чи всяке об’єднання дітей можна назвати колективом? Які суттєві ознаки колективу і які його функції?

Колектив - це група, об'єднана загальною соціально значимою метою, діяльністю, організацією цієї діяльності, відрізняється морально-психологічною єдністю, поєднанням особистих і колективних інтересів, динамізмом життєдіяльності. Ознаки:  1. Єдність моральних цінностей. 2. Гуманні взаємини між дітьми, повага, турбота. 3. Свобода вибору і відповідальність. 4. Вираження власного Я. 5. Захищеність особистості в колективі. 6. Взаємна залежність та відповідальність у спільній діяльності. Функції колективу: а) організаторська – сам керує своєю суспільно корисною діяльністю; б) виховна – стає носієм моральних переконань; в) стимулювання – сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.

9.В чому полягає специфіка сімейного виховання? Охарактеризуйте

стилі сімейних відносин.

Під сімейним вихованням розуміється взаємодія батьків з дітьми, яка ґрунтується на родинній інтимно-емоційній близькості, любові, турботі, повазі і захищеності дитини і сприяє створенню сприятливих умов для задоволення потреб у повноцінному розвитку і саморозвитку особистості дитини. Сімейне виховання — своєрідний і специфічний процес. Його специфіка полягає в наступних основних характеристиках: 1) сприяння здійсненню нерозривного зв'язку поколінь, їхнього минулого, сучасного і майбутнього, морально-духовній єдності членів сім’ї як близьких людей і як представників суспільства; 2) здатність сімейного виховання на відміну від суспільного непомітно (мимоволі), але дуже дієво за допомогою унікального механізму функціонування сімейних зв'язків і інстинкту формувати в дітей людські почуття до своїх батьків, дідуся, бабусі, членів сім’ї і через них до всіх інших людей, свого народу, усього людства; 3) наявність природної теплоти любові і сердечності в сімейному спілкуванні і відносинах, що служить могутнім фундаментом для морально-емоційного виховання дітей; 4) неперевершеність сімейного виховання за своїм емоційним характером; 5) безперервність, тривалість і різноманіття виховного впливу на дітей людей різної статі і віку, професійних інтересів, життєвого досвіду і людських цінностей; 6) виконання ролі споконвічної (вихідної) ланки в процесі виховання; 7) можливість глибокого і систематичного практичного вивчення й врахування індивідуальності дитини; 8) відкритість виховного процесу в сім’ї на відміну від подібного процесу в навчальних закладах; 9) неформальність процесу виховання в сім’ї, заснованого на позитивних традиціях родоводу, сімейних традиціях, звичаях, звичках, вдачах, укладі життя; 10) можливість сприятливої сім’ї як виховного колективу виконувати роль організуючого "центра", що направляє на дітей усі виховні впливи, засоби і сили; 11) наявність визначеної стихійності і суб'єктивності батьків і інших членів сім’ї стосовно дітей; 12) можливість зменшення негативного впливу несприятливого середовища для виховання дитини, його повноцінного розвитку і виховання. Авторитарний стиль це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків  Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрі-шними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.  Суперечливим. Фактично він спостерігається тоді, коли чоловік і дружина, бабусі і дідусі не можуть знайти між собою спільну мову у питаннях виховання і кожен має за ідеал свій, часто протилежний стиль ви-ховання. Вони висувають різні вимоги до дитини, по-різному карають і винагороджують, часто маніпулюючи дитиною. Постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи підвищену тривожність та невпевненість.