2.5.2. Управління вогнем під час оборонного бою

До наступу противника в підрозділах встановлюється твердий режим бойової діяльності: ведеться безперервне спостереження за противником; чергові засоби, знаходячись на запасних або тимчасових вогневих позиціях, своїм вогнем увесь час впливають на нього, забезпечуючи решті особового складу проведення робіт з обладнання позицій.

Перед наступом противник може окремими групами проводити розвідку наших загороджень, переднього краю і намагатися проникати у глибину оборони. Особливо вірогідні такі дії противника вночі, в негоду. У цих умовах командири підрозділів повинні вжити заходів до підвищення пильності: мати велику частину вогневих засобів на позиціях у готовності до ведення вогню, підсилити спостереження й організувати пости підслуховування; у нічну пору доби періодично проводити освітлення місцевості і перегляд її приладами нічного бачення.

Поразка дрібних груп розвідки противника проводиться за командою (сигналом) командирів підрозділів черговими вогневими засобами з подальшою зміною вогневих позицій, як це указувалося у попередньому розділі глави.

Розвідка боєм, що проводиться противником великими силами – до посиленого батальйону, – може вимагати від наших підрозділів застосування всіх або більшості наявних вогневих засобів, що обороняються. У цих випадках командири зобов'язані так побудувати вогонь при відбитті розвідки, щоб не розкрити противнику всієї підготовленої системи вогню перед фронтом батальйону; після відбиття розвідки вжити необхідних заходів для швидкої зміни позицій основними вогневими засобами.

Наступу танків і піхоти противника передує, як правило, вогнева підготовка. Командири підрозділів повинні у цей період організувати спостереження за противником із тим, щоби своєчасно виявити висунення його в атаку. Спостереження під час вогневої підготовки ведуть командири і спостерігачі; чергові засоби в цей час займають основні вогневі позиції і знаходяться в готовності до негайного відбиття раптових атак противника.

Командир батальйону в ході вогневої підготовки ставить завдання підтримуючій артилерії і танкам на знищення виявлених цілей, придушення артилерії і поразку танків, і піхоти противника що висуваються для атаки.

Командири рот у ході вогневої підготовки можуть ставити завдання на поразку наступаючого противника приданим танкам і бронетранспортерам.

Основний обов'язок командирів у ході відбиття атаки противника полягає в умілому управлінні вогнем, оскільки ця частина оборонного бою, за своєю сутністю є вогневим боєм. Командири зобов'язані спостерігати за полем бою й оцінювати обстановку, вибираючи для поразки найнебезпечніші і важливі цілі, зосереджуючи вогонь усіх засобів по вражаємій частині бойового порядку наступаючого противника. Уражаючи найважливіші цілі, наші підрозділи, що обороняються, досягають і моральної переваги, створюючи той психологічний надрив у свідомості противника, який призводить до замішання і паніки в його рядах, а іноді і до зриву атаки.

Важливим завданням управління вогнем є постійний контроль із боку всіх командирів за ефективністю системи вогню, своєчасна заміна вибулих вогневих засобів на найуразливіших ділянках оборони іншими, з менш небезпечних напрямів, а також маневр вогнем засобів, що збереглися.

Одним із вирішальних чинників, що забезпечують успіх оборони, є висока особиста морально-психологічна стійкість командирів усіх підрозділів, а також навідників, гранатометників, кулеметників, автоматників. Висока психологічна підготовка в поєднанні з відмінною бойовою виучкою повинна забезпечити ініціативне рішення вогневих завдань кожним воїном. Не можна представляти управління вогнем як процес безперервних команд і вогневих завдань із боку командирів підрозділів. Кожен навідник, гранатометник, кулеметник, автоматник, кожен командир танка, бойової машини піхоти, гармати повинен самостійно вибирати й уміло вражати найбільш небезпечні цілі противника відповідно до одержаного завдання, не чекаючи додаткових команд і вказівок.

Командири підрозділів у перервах між атаками зобов'язані вживати заходів для поповнення боєприпасів, направляючи підношувачів для доставки на позиції необхідних пострілів і патронів.

У разі вклинювання противника у проміжки між опорними пунктами або при виході його на фланг і в тил командири підрозділів, продовжуючи утримувати займані позиції, здійснюють маневр вогнем і частиною вогневих засобів для поразки противника, що прорвався; вогонь ведеться у фланг противнику, що прорвався, із завданням в першу чергу зупинити його просування.