- •Методика навчання управління вогнем підрозділів
- •Барабаш о.М., Ковч в.Ю., Скрипник с.В.
- •Перелік основних умовних скорочень
- •Частина і основи управління вогнем
- •Розділ 1 організація вогню
- •1.1.1. Вивчення й оцінка місцевості
- •1.1.2. Вибір і призначення орієнтирів
- •1.1.3. Організація спостереження за полем бою
- •1.1.4. Вибір вогневих|вогневий,вогньовий| позицій
- •1.1.5. Постановка вогневих|вогневий,вогньовий| завдань|задача|
- •1.1.6. Підготовка вихідних|вихідний| даних для стрільби.
- •Контрольні питання
- •Розділ 2 управління вогнем у бою
- •1.2.1. Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження
- •1.2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразки цілей
- •1.2.3. Цілевказання
- •1.2.4. Момент відкриття вогню
- •1.2.5. Подача команд на відкриття вогню та постановка вогневих завдань
- •1.2.6. Спостереження за результатами вогню і його корегування
- •1.2.7. Маневр вогнем. Контроль за витратою боєприпасів
- •Контрольні питання
- •Частина іі. Управління вогнем у різних видах бою
- •Розділ 3. Управління вогнем у наступі
- •2.3.1. Організація вогню при наступі на противника, що обороняється
- •2.3.2. Управління вогнем під час наступу
- •Контрольні питання
- •Розділ 4. Управління вогнем у зустрічному бою
- •2.4.1. Робота командирів підрозділів з організації вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою
- •2.4.2. Робота командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою
- •Контрольні питання
- •Розділ 5. Управління вогнем в обороні
- •2.5.1. Організація системи вогню в обороні
- •2.5.2. Управління вогнем під час оборонного бою
- •Управління вогнем при відбитті розвідки противника
- •Контрольні питання
- •Частина ііі організація і методика проведення занять з управління вогнем
- •Розділ 6 заняття з управління вогнем на макеті місцевості
- •Контрольні питання
- •Розділ 8 вправи з управління вогнем
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури.
- •Барабаш Олександр Миколайович Ковч Владислав Юрійович Скринник Сергій Вікторович
- •79012 М. Львів, вул. Гвардійська 32
2.5.2. Управління вогнем під час оборонного бою
До наступу противника в підрозділах встановлюється твердий режим бойової діяльності: ведеться безперервне спостереження за противником; чергові засоби, знаходячись на запасних або тимчасових вогневих позиціях, своїм вогнем увесь час впливають на нього, забезпечуючи решті особового складу проведення робіт з обладнання позицій.
Перед наступом противник може окремими групами проводити розвідку наших загороджень, переднього краю і намагатися проникати у глибину оборони. Особливо вірогідні такі дії противника вночі, в негоду. У цих умовах командири підрозділів повинні вжити заходів до підвищення пильності: мати велику частину вогневих засобів на позиціях у готовності до ведення вогню, підсилити спостереження й організувати пости підслуховування; у нічну пору доби періодично проводити освітлення місцевості і перегляд її приладами нічного бачення.
Поразка дрібних груп розвідки противника проводиться за командою (сигналом) командирів підрозділів черговими вогневими засобами з подальшою зміною вогневих позицій, як це указувалося у попередньому розділі глави.
Розвідка боєм, що проводиться противником великими силами – до посиленого батальйону, – може вимагати від наших підрозділів застосування всіх або більшості наявних вогневих засобів, що обороняються. У цих випадках командири зобов'язані так побудувати вогонь при відбитті розвідки, щоб не розкрити противнику всієї підготовленої системи вогню перед фронтом батальйону; після відбиття розвідки вжити необхідних заходів для швидкої зміни позицій основними вогневими засобами.
Наступу танків і піхоти противника передує, як правило, вогнева підготовка. Командири підрозділів повинні у цей період організувати спостереження за противником із тим, щоби своєчасно виявити висунення його в атаку. Спостереження під час вогневої підготовки ведуть командири і спостерігачі; чергові засоби в цей час займають основні вогневі позиції і знаходяться в готовності до негайного відбиття раптових атак противника.
Командир батальйону в ході вогневої підготовки ставить завдання підтримуючій артилерії і танкам на знищення виявлених цілей, придушення артилерії і поразку танків, і піхоти противника що висуваються для атаки.
Командири рот у ході вогневої підготовки можуть ставити завдання на поразку наступаючого противника приданим танкам і бронетранспортерам.
Основний обов'язок командирів у ході відбиття атаки противника полягає в умілому управлінні вогнем, оскільки ця частина оборонного бою, за своєю сутністю є вогневим боєм. Командири зобов'язані спостерігати за полем бою й оцінювати обстановку, вибираючи для поразки найнебезпечніші і важливі цілі, зосереджуючи вогонь усіх засобів по вражаємій частині бойового порядку наступаючого противника. Уражаючи найважливіші цілі, наші підрозділи, що обороняються, досягають і моральної переваги, створюючи той психологічний надрив у свідомості противника, який призводить до замішання і паніки в його рядах, а іноді і до зриву атаки.
Важливим завданням управління вогнем є постійний контроль із боку всіх командирів за ефективністю системи вогню, своєчасна заміна вибулих вогневих засобів на найуразливіших ділянках оборони іншими, з менш небезпечних напрямів, а також маневр вогнем засобів, що збереглися.
Одним із вирішальних чинників, що забезпечують успіх оборони, є висока особиста морально-психологічна стійкість командирів усіх підрозділів, а також навідників, гранатометників, кулеметників, автоматників. Висока психологічна підготовка в поєднанні з відмінною бойовою виучкою повинна забезпечити ініціативне рішення вогневих завдань кожним воїном. Не можна представляти управління вогнем як процес безперервних команд і вогневих завдань із боку командирів підрозділів. Кожен навідник, гранатометник, кулеметник, автоматник, кожен командир танка, бойової машини піхоти, гармати повинен самостійно вибирати й уміло вражати найбільш небезпечні цілі противника відповідно до одержаного завдання, не чекаючи додаткових команд і вказівок.
Командири підрозділів у перервах між атаками зобов'язані вживати заходів для поповнення боєприпасів, направляючи підношувачів для доставки на позиції необхідних пострілів і патронів.
У разі вклинювання противника у проміжки між опорними пунктами або при виході його на фланг і в тил командири підрозділів, продовжуючи утримувати займані позиції, здійснюють маневр вогнем і частиною вогневих засобів для поразки противника, що прорвався; вогонь ведеться у фланг противнику, що прорвався, із завданням в першу чергу зупинити його просування.
