- •Методика навчання управління вогнем підрозділів
- •Барабаш о.М., Ковч в.Ю., Скрипник с.В.
- •Перелік основних умовних скорочень
- •Частина і основи управління вогнем
- •Розділ 1 організація вогню
- •1.1.1. Вивчення й оцінка місцевості
- •1.1.2. Вибір і призначення орієнтирів
- •1.1.3. Організація спостереження за полем бою
- •1.1.4. Вибір вогневих|вогневий,вогньовий| позицій
- •1.1.5. Постановка вогневих|вогневий,вогньовий| завдань|задача|
- •1.1.6. Підготовка вихідних|вихідний| даних для стрільби.
- •Контрольні питання
- •Розділ 2 управління вогнем у бою
- •1.2.1. Розвідка, оцінка цілей і визначення черговості їх ураження
- •1.2.2. Вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразки цілей
- •1.2.3. Цілевказання
- •1.2.4. Момент відкриття вогню
- •1.2.5. Подача команд на відкриття вогню та постановка вогневих завдань
- •1.2.6. Спостереження за результатами вогню і його корегування
- •1.2.7. Маневр вогнем. Контроль за витратою боєприпасів
- •Контрольні питання
- •Частина іі. Управління вогнем у різних видах бою
- •Розділ 3. Управління вогнем у наступі
- •2.3.1. Організація вогню при наступі на противника, що обороняється
- •2.3.2. Управління вогнем під час наступу
- •Контрольні питання
- •Розділ 4. Управління вогнем у зустрічному бою
- •2.4.1. Робота командирів підрозділів з організації вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою
- •2.4.2. Робота командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою
- •Контрольні питання
- •Розділ 5. Управління вогнем в обороні
- •2.5.1. Організація системи вогню в обороні
- •2.5.2. Управління вогнем під час оборонного бою
- •Управління вогнем при відбитті розвідки противника
- •Контрольні питання
- •Частина ііі організація і методика проведення занять з управління вогнем
- •Розділ 6 заняття з управління вогнем на макеті місцевості
- •Контрольні питання
- •Розділ 8 вправи з управління вогнем
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури.
- •Барабаш Олександр Миколайович Ковч Владислав Юрійович Скринник Сергій Вікторович
- •79012 М. Львів, вул. Гвардійська 32
1.2.6. Спостереження за результатами вогню і його корегування
Управління вогнем не закінчується подачею команди на відкриття вогню. Неминучість помилок у підготовці вихідних даних часто приводить до необхідності корегування вогню, тобто внесення поправок у вихідні установки для забезпечення ефективної стрільби на поразку цілі. Ті хто стріляє, командири і розрахунки вогневих засобів (екіпажі танків, бойових машин піхоти) повинні вести спостереження за результатами стрільби для корегування вогню і визначення ступеня ураження цілі.
Поразка цілі оцінюється за видимими результатами: ціль засвічена, припинила рух або вогонь; ДЗОС зруйнований; гармати знищені тощо.
У тих випадках, коли з першого пострілу (черги) не досягнуто поразки цілі, проводиться корегування вогню. Воно полягає у виявленні безпосередньо стрільбою помилок, допущених у підготовці стрільби, і внесенні необхідних поправок у вихідні установки для якнайшвидшої поразки цілі.
Правила корегування вогню надані у відповідних посібниках, вивчаються і закріплюються на спеціальних заняттях і тренуваннях.
З метою покращення умов спостереження за результатами вогню і його корегування застосовуються трасуючі кулі і снаряди. Для корегування вогню стрілецької зброї по трасах звичайно на три патрони із звичайними кулями застосовується один патрон із трасуючою кулею.
1.2.7. Маневр вогнем. Контроль за витратою боєприпасів
Різноманітність цілей, постійні зміни в обстановці вимагають від командира умілого маневру вогнем у ході бою.
Маневр вогнем є найважливішою складовою управління вогнем; за допомогою маневру вогнем досягається вогнева перевага над вибраною ціллю у даний момент бою.
Розрізняють три форми маневру вогнем: зосередження, розподілення і перенесення вогню.
Зосередженим називається вогонь декількох кулеметів (гармат, гранатометів, танків або бойових машин піхоти) або підрозділів, що ведеться по одній цілі або групі цілей, розташованих на обмеженій ділянці місцевості.
Зосереджений вогонь (ЗВ) застосовується по найважливішій цілі (групі цілей) для поразки її вогнем високої щільності в короткий проміжок часу; він готується на важливих ділянках місцевості на шляху вірогідного руху противника. До найвищої щільності вогонь слід доводити при відбивані атак і контратак, по небезпечних і важливих цілях, що раптово з'являються, невеликих відстанях .
У обороні зосереджений вогонь підрозділів готується по наперед намічених ділянках. ЗВ може вестися по цілях, що знаходяться на відстанях, що перевищують дальність дійсного вогню одного окремого вогневого засобу.
Розподіленням вогню називається така форма маневру вогнем, при якій стрільба одного підрозділу ведеться одночасно по декількох окремих цілях. Такий маневр вогнем може знайти місце у всіх видах бою. Доцільно наперед передбачати розподілення вогню при різних варіантах дій противника у всіх видах бою.
Перенесення вогню застосовується в тих випадках, коли ціль уражена і необхідно уразити іншу ціль, коли ціль, по якій ведеться вогонь, не уражена, а в цей час з'явилася нова, важливіша ціль, яку необхідно негайно уразити.
Умілим застосуванням маневру вогнем, нанесенням одночасних або послідовних вогневих ударів можна забезпечити виконання бойового завдання навіть за відсутності загальної вогневої переваги над противником. У цьому мета, сенс і сила маневру вогнем.
Одним із обов'язків усіх командирів підрозділів із забезпечення організованого і дійсного вогню в бою є контроль за витратою боєприпасів. Командири повинні постійно стежити за наявністю боєприпасів у підрозділах, при постановці вогневих завдань враховувати можливу витрату боєприпасів, у командах на відкриття вогню при необхідності указувати витрату патронів, не допускаючи зайвої їх витрати.
Командири зобов'язані вживати заходів щодо поповнення боєприпасів до норми, а за відсутності такої можливості – перерозподіляти їх між підрозділами; в обороні створюється запас боєприпасів.
Про витрачення половини носимого (возимого) боєкомплекту доповідають своєму командиру; недоторканний запас боєприпасів витрачають тільки з дозволу командира батальйону або для самооборони.
