5. Основи техніки метань

До групи метань у легкій атлетиці відносять класичні види: штовхання ядра, метання диска, молота, списа, а також прикладні види: метання малого м’яча і гранати.

Рухове завдання у всіх видах метань спрямоване на створення умов для максимальної дальності польоту приладу. Дальність польоту приладу визначається за формулою:

v² sin 2 а ,

L =-------------+ h

8

де L - дальність польоту приладу, V - початкова швидкість вильоту приладу, а - кут вильоту приладу, g - прискорення вільного падіння, h - висота вильоту приладу з руки метальника.

Початкова швидкість вильоту має найбільший вплив на дальність польоту приладу.

Кут вильоту має оптимальні параметри для кожного виду метань. Для метання гранати він складає 44°, штовхання ядра - 40°, списа - 37°.

Висота вильоту приладу має значний вплив на результат при штовханні ядра (особливо при низьких результатах) та практично не позначається при довгих метаннях. Висота вильоту приладу залежить від зросту метальника і довжини його рук.

Опір повітря зменшує дальність польоту балістичних приладів: ядра до 15 см. Попутний вітер збільшує результат на 5-10 см, а зустрічний зменшує на 10-20 см. Вплив попутного і зустрічного вітру збільшується у чотири рази при метанні гранати і м’яча.

При метанні аеродинамічних приладів - списа, диска, опір повітря та зустрічний вітер позитивно впливають на дальність результату.

Таким чином, дальність польоту приладу залежить від початкового швидкості, кута, висоти вильоту приладу і опору повітря. Сумарний вплив останніх трьох показників на результат складає близько 10%. Тому основний чинник підвищення результату полягає у збільшенні початкової швидкості вильоту приладу.

Техніку легкоатлетичних метань поділяють на таки основні фази:

1. розбіг, під час якого відбувається набір швидкості метальника з приладом;

2. фінальне зусилля, у якому метальник максимально пришвидшує рухи руки з приладом до початкової швидкості вильоту.

Розбіг. Рухове завдання фази розбігу полягає у попередньому пришвидшенні системи «метальник-прилад». Види розбігу бувають рі'їні і обумовлюються формою і вагою приладів, (прямолінійний, криволінійний - з поворотом).

У метанні списа, гранати, м’яча це досягається прискореним бігом, у штовханні ядра - скоком (чи поворотом), метанні диска і молота - поворотами. Рівень набору попередньої швидкості розбігу мас бу ти оптимальним, тобто таким, при якому спортсмен міг би контролювати свої дії для створення сприятливих умов виконання фінального зусилля.

Швидкість розбігу у метанні списа, гранати, м’яча сягає 6-8 м/с, її у штовханні ядра при виконанні скоку до 2,5 м/с.

Обгін приладу - ця частина розбігу, яку інколи виділяють у окрему фазу, розпочинається безпосередньо перед фазою фінального зусилля. Завданням цієї частини розбігу є оптимальна підготовка до фінального зусилля за рахунок мінімальної втрати попередньо набраної швидкості. Положення обгону приладу досягається за допомогою оптимального повороту, нахила, скручування тулуба в протилежну сторону від напрямку метання. Правильно виконаний обгін приладу дозволяє збільшити шлях впливу на прилад з метою його прискорення у фінальному зусиллі та розтягнути основні м’язові групи для їх швидкого подальшого скорочення..

Фаза фінального зусилля. Рухове завдання цієї частини метань полягає в тому, щоб випустити прилад з максимально можливою швидкістю під оптимальним кутом вильоту.

Рухи метальника мають відповідати наступним вимогам:

1. Вплив сили метальника на прискорення приладу повинно бути безперервним і плавним:

2. Шлях прикладання сили з метою прискорення має бути якомога довшим.

3. Ліва нога (для правші) виконує роль упора, який припиняє рух метальника вперед.

4. М’язи метальника по черзі включаються у виконання фінального зусилля, починаючи розганяти одну частину тіла за іншою у наступній жорстко регламентованій послідовності: ноги — таз — тулуб — плечі — рука.

Вага тіла на початку фінального зусилля сильно зігнута у колінному суглобі. Вся ліва половина тіла (від ноги до плеча) метальника випрямлена і відіграє роль вісі, навколо якої відбувається прискорення приладу.

Закінчення фази фінального зусилля характеризується повним випрямленням ніг, тулуба та руки, яка випустила прилад.