Кутових величин у тисячних
Постріл, при якому траєкторія снаряда (кулі) на всьому своєму проміжку не піднімається над лінією прицілювання вище цілі, називається прямим пострілом.
Дальністю прямого пострілу називається найбільша дальність польоту кулі (снаряда), при якій снаряд (куля) не піднімається вище цілі (рис. 3.12).
Рис. 3.12. Дальність прямого пострілу
Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі і настильності траєкторії. Чим вище ціль і чим найстильніша траєкторія, тим більше дальність прямого пострілу.
Практичне значення стрільби на дальність прямого пострілу полягає в тому, що у межах цієї дальності стрільба може вестися без зміни установки прицілу.
Дальності прямого пострілу по цілях найбільш характерної висоти звичайно вказуються у Таблицях стрільби. Для визначення дальності прямого пострілу по цілі іншої висоти необхідно, використовуючи Таблиці стрільби, знайти дальність, для якої висота траєкторії дорівнює висоті цілі, яка цікавить нас.
Стрільба у межах дальності прямого пострілу у напружені моменти бою може вестися без зміни установки прицілу.
Тому небезпечні цілі на дальності прямого пострілу різними боєприпасами стріляючий повинен знати напам'ять. Якщо дозволяє обстановка (в обороні, із засідки тощо), то відкривати вогонь необхідно, коли ціль виявиться у межах дальності прямого пострілу.
І в цих умовах ціль повинна знищуватися з першого пострілу (черги).
Простором, що уражається (глибиною простору, що уражається) називається відстань на місцевості, протягом якої спадна гілка траєкторії не перевищує висоти цілі (рис. 3.13). Чим більше величина простору, що уражається, тим вище ймовірність враження цілі.
Величина глибини простору, що уражається, залежить від висоти цілі, кута падіння, кута нахилу місцевості у районі цілі й перевищення стріляючого танка над ціллю. Зі збільшенням висоти цілі глибина простору, що уражається, збільшується, а зі збільшенням кута падіння, кута нахилу місцевості на передньому скаті у районі цілі, перевищення стріляючого танка над ціллю - зменшується.
Глибина простору, що уражається, Ппр може бути визначена за таблицями перевищення траєкторії шляхом порівняння перевищення спадної гілки траєкторії на відповідну дальність стрільби з висотою цілі. Крім того, у тих випадках, коли висота цілі менша 1/3 висоти траєкторії, глибину простору, що уражається, можна визначити за формулами: Ппр = Вц ·1000 / θс, якщо танк і ціль розташовані на рівній місцевості; Ппр = Вц ·1000 / θс ± ωck, якщо ціль розташована на скаті (у знаменнику ставиться знак «плюс», коли ціль розташована на скаті, зверненому до стріляючого танку, і знак «мінус», коли вона розташована на зворотному скаті); Ппр = Вц ·1000 / θс ± ε, якщо танк розташований з перевищенням над ціллю, де Вц – висота цілі; θс – кут падіння, тис.; ε – кут місця цілі, тис.; ωck – кут ската (нахилу) місцевості.
Рис. 3.13. Простір, що уражається, у залежності:
а – від висоти цілі; б – від настильності траєкторії (кута падіння)
У тих випадках, коли ціль розташована на скаті або танк розташований з перевищенням над ціллю, глибину простору, що уражається Ппр, визначають за таблицями перевищення траєкторії, при цьому отриманий результат необхідно помножити на відношення кута падіння до кута зустрічі.
Таким чином, практичне значення простору, що уражається, (у точці падіння) полягає у тому, що ціль буде уражена прямим влученням снаряда навіть при деякій помилці у визначенні дальності до цілі. Наприклад, якщо простір, що уражається дорівнює 200 м, а стріляючий прицілюється у центр цілі, то при помилці в 100 м у будь-який бік ціль може бути уражена, тому що середня траєкторія пройде через ціль. Якщо ціль перебуває у межах простору, що уражається то вона буде уражена без зміни установки прицілу або положення точки прицілювання по висоті.
Якщо при стрільбі з місця по фронтальному танку, що рухається, (ціль рухається у бік стріляючого танка) при першому пострілі з гармати буде отриманий недоліт поблизу цілі, то вогонь можна продовжити без зміни. У цьому випадку ціль буде уражатися прямим влученням протягом усього простору, що уражається.
Якщо ціль перебуває за непробивним укриттям, то відстань, протягом якої ціль не може бути уражена прямим влученням, називається мертвим простором (рис. 3.14). Величина мертвого простору залежить від висоти укриття, висоти цілі і крутості траєкторії.
Мертвий простір збільшується зі збільшенням висоти укриття, зі зменшенням висоти цілі та зі зменшенням кута падіння і, навпаки, зменшується зі зменшенням висоти укриття, зі збільшенням висоти цілі і зі збільшенням кута падіння.
Рис. 3.14. Мертвий простір:
Н – висота укриття; h – висота цілі; ВА – мертвий простір;
ВC – прикритий простір
Мертвий простір може бути визначений за кутом падіння, за таблицею перевищень і за зміною дальності польоту снаряда при виносі точки прицілювання за висотою на величину різниці висоти укриття та цілі.
За кутом падіння мертвий простір визначається за формулою: Мпр = ( H – h ) 1000 / θс , де Мпр – мертвий простір, м; Н – висота вкриття, м; h – висота цілі, м; θс – кут падіння, тис.
Явище розсіювання. Якщо зробити кілька пострілів за можливо однакових умов стрільби (ті самі установки прицілу, однакові снаряди, ретельне наведення для кожного пострілу тощо), то виявиться, що точки влучення окремих снарядів (пробоїни на щиті, ямки на землі) не будуть збігатися одна з одною. Тому й траєкторії окремих снарядів не будуть збігатися одна з одною.
Це явище розкидання снарядів при стрільбі з однієї зброї в однакових умовах називається розсіюванням (рис. 3.15).
При великій кількості пострілів в однакових умовах стрільби траєкторії випущених снарядів утворять сніп траєкторій.
Рис. 3.15. Сніп траєкторій, площа розсіювання, осі розсіювання:
А – на вертикальній площині; б – на горизонтальній площині; ББ1 – вісь розсіювання за боковим напрямком; ВВ1 – вісь розсіювання за висотою; ДД1 – вісь розсіювання за дальністю. Середня траєкторія позначена пунктирною лінією
При перетинанні цього снопа траєкторій з вертикальною або горизонтальною площиною точки падіння (пробоїни) розташовуються на деякій площі, названою площею розсіювання. Площа розсіювання у більшості випадків за формою наближається до еліпса й тому називається еліпсом розсіювання, у відповідному випадку площа розсіювання може бути колом.
Центр площі розсіювання називається центром розсіювання, а його розрахункове положення - середньою точкою влучності.
Якщо на вертикальному щиті через центр розсіювання провести горизонтальну й вертикальну лінії, то одержимо осі розсіювання. Горизонтальна лінія ВВ1 буде віссю розсіювання за висотою, а вертикальна ББ1 – віссю бокового розсіювання. Для площі розсіювання на горизонтальній площині (на землі) віссю бокового розсіювання буде напрямок стрільби – лінія ББ1, лінія ДД1, яка проходить через центр розсіювання й перпендикулярна до напрямку стрільби, буде віссю розсіювання за дальністю.
Відстані від точок падіння до осей розсіювання називаються відхиленнями. Відстані від осі розсіювання за висотою називаються відхиленнями за висотою, від осі бокового розсіювання – боковими відхиленнями й відстані від осі розсіювання за дальністю - відхиленнями за дальністю. Вплив розсіювання на стрільбу видно з рисунку. Якби не було розсіювання, то при правильному визначенні відстані до цілі, при обліку впливу всіх факторів на політ снаряда і при правильному наведенні всі снаряди влучили б у центр цілі. При наявності розсіювання снаряди будуть розташовуватися всередині площі розсіювання. Якщо ця площа менша за ціль, то всі снаряди потраплять у ціль, якщо ж площа розсіювання більша за ціль, то частина снарядів (а іноді і всі снаряди) пройдуть повз ціль. Тому при великому розсіюванні враження цілі буде менш надійно. Знадобиться велика витрата снарядів, а отже, і часу для того, щоб отримати необхідну кількість попадань у ціль.
Рис. 3.16. Вплив розсіювання на стрільбу:
А – мале розсіювання; б – велике розсіювання
Причини розсіювання. Розсіювання снарядів (траєкторій) викликане різними причинами. Їх можна поділити на три групи: причини, що викликають розмаїтість початкових швидкостей; причини, що викликають розмаїтість кутів кидання і напрямків стрільби для кожного пострілу; причини, що викликають розмаїтість умов польоту снарядів.
Причинами, що викликають розмаїтість початкових швидкостей, є неоднакова маса бойових зарядів; різна температура зарядів; розмаїтість балістичних властивостей; різна маса снарядів внаслідок заводських допусків при виготовленні; зношування каналу ствола.
Розмаїтість кутів кидання викликає розмаїтість відстаней польоту снаряда при всіх інших рівних умовах (та сама початкова швидкість, ті самі умови польоту снаряда) і отже, є причиною розсіювання снарядів на дальності.
Причинами, що викликають розмаїтість кутів кидання й напрямків стрільби, є не одноманітність наведення; мертві ходи у механізмах наведення; розмаїтість кутів вильоту для кожного пострілу; збивання наведення при автоматичній стрільбі.
Причинами, що викликають розмаїтість умов польоту снарядів, є зміна стану атмосфери за час від одного пострілу до іншого; розмаїтість балістичних коефіцієнтів.
Явище розсіювання повністю усунути не можна, але його можна значно зменшити. У результаті зменшуються площа розсіювання й шкідливий вплив розсіювання на стрільбу.
При рішенні різних завдань зі стрільби доводиться визначати положення центра розсіювання (середню точку влучності).
Центр розсіювання може бути знайдено графічним і розрахунковим (аналітичним) способами.
Графічний спосіб визначення середньої точки влучності (рис. 3.17). Для двох пробоїн середньою точкою влучності буде точка, що лежить посередині відстані між двома пробоїнами.
Для трьох пробоїн середню точку влучності знаходять у такий спосіб. Визначають середню точку влучності для двох яких-небудь пробоїн; наприклад, для першої й другої пробоїн середня точка влучності буде в точці А. Знайдену середню точку влучності з'єднують із третьою пробоїною й відстань між точкою А третьої пробоїни ділять на три рівні частини. Точку С, що лежить ближче до точки А, приймають за середню точку влучності для трьох пробоїн.
а
б в г д
Рис 3.17. Визначення середньої точки влучності:
а - для двох пробоїн; б - для трьох пробоїн; в, г – для чотирьох пробоїн; д - для п'яти пробоїн
Для чотирьох і п'яти пробоїн середню точку влучності знаходять подібним чином. Приклад рішення такого завдання наведений на рисунку.
Для чотирьох пробоїн, розташованих симетрично, може застосовуватися і більш простий спосіб. Треба з'єднати пробоїни прямими лініями. Точка перетину цих ліній приймається за середню точку влучності.
Усі елементи траєкторії снаряда у безповітряному просторі можуть бути легко визначені з рівняння траєкторії.
Елементи траєкторії при стрільбі у звичайних умовах (у повітрі) можна визначити за емпіричними формулами, однак результати при цьому виходять приблизні. Ці формули, як правило, громіздкі й мало придатні для користування при рішенні практичних завдань, тому вони не знайшли широкого застосування. Значення елементів траєкторії, розраховані за спеціальними балістичними таблицями і перевірені випробними стрільбами, даються в Таблицях стрільби.
Таблиці стрільби складаються окремо для кожної артилерійської системи. Для гармат, що мають кілька різних снарядів (бронебійні, осколково-фугасні, кумулятивні тощо) і кілька зарядів, Таблиці стрільби складаються окремо для кожного снаряда і заряду.
Значення елементів траєкторії даються для відстаней від 200 м і до граничної дальності польоту снаряда. Дальності даються через 200 м.
У заголовку Таблиць стрільби вказуються: калібр, тип снаряда (назва й індекс), заряд, початкова швидкість і для яких шкал прицілів розраховані дані Таблиць. Крім того, іноді вказуються кут вильоту і дальність прямого пострілу для типової цілі.