Операційна картка

Зміст навчального питання

Методичні рекомендації та дії керівника і тих, хто навчається

1. Огляд місцевості у секторі спостереження

Для зручності спостереження та детального огляду місце- вості сектор розбивається на три зони спостереження: ближ- ню, найбільш зручну для спостереження неозброєним оком, глибиною 400-500 м, се- редню – до 1000 м, дальню – до межі видимості.

Межі зон встановлюються по добре видимих орієнтирах. Спостереження розпочинається з ближньої зони і ведеться с права наліво по умовно визначених рубежами від себе в глибину шляхом послідовного огляду місцевості та місцевих предметів. Відкриті ділянки оглядаються швидше, закриті – більш детально.

Вказую кожному з тих, хто навчається, сектори спостережен- ня, наказую розбити його на зони, оглянути місцевість та приймаю доповідь про результати огляду місцевості. Змінюю фронти спостереження на новий напрямок.

Ті, хто навчається, розподіляють сектори спостереження на зони: ближню – глибиною 400-500 м, середню – до 1000 м, дальню – до межі видимості

2. Пошук цілей

При огляді місцевості більше уваги потрібно звертати на закриті ділянки, на дерева, що стоять окремо, кущі, споруди, пеньки, горби. Демаскуючими ознаками можуть бути: блиск скла приладів, поява нових кущів та предметів, яких раніше не було; вогневі амбразури біля основи насипів, під час стрільби з яких з’являється дим та спосте- рігаються спалахи вогню; зів'яле листя або трава яка відрізняється від загального фону; тінь фігури на місцевості; шум, тощо

Даю команду оператору на показ цілей, вказую демаскуючі звукові та видимі ознаки. Доповідаю тим, хто навчається, які бувають демаскуючі ознаки, характерні для тієї чи іншої цілі.

Ті, хто навчається, виявляють цілі на дійсних відстанях: блиск скла оптичного прицілу, автоматичну стрільбу з кулемета, переповзання розвідника противника. Спочатку ті, хто навчається, виявляють цілі за звуковими та видимими ознаками, потім тільки за видимими, при цьому відстані розташування цілей збільшуються

3. Цілевказівка

Способи цілезазначення:

- наводкою зброї (приладів) на ціль;

- відносно орієнтирів (місцевих предметів);

- трасуючими кулями та сиг- нальними патронами;

- по азимутальному покажчику

Доводжу способи цілевказівки: наводкою зброї (приладів) на ціль; відносно орієнтирів (місцевих предметів); трасуючими кулями та сигнальними патронами, по ази- мутальному покажчику. Пояснюю тим, хто навчається, прийоми ціле- вказівки.

Ті, хто навчається, відпрацьовують способи цілевказівки: а) наводкою зброї, з цією метою той, хто навчається, бере два візири та встановлює один на 50-60 см попереду себе, другий – у створі з ціллю та першим візиром на відстані 10-20 см від ока;

б) за допомогою орієнтирів, місцевих предметів, при цьому окремо доповідається питання визначення відстаней до цілей. Ті, хто навчається, виявляють цілі у безпосередній близькості від орієнтира, потім вказують ціл,і зміщені від орієнтиру не тільки у бік, але й за відстанню. Наприклад: орієнтир 2, далі 200 біля дерева – кулемет. «Орієнтир перший – вправо 40, ближче – 100 – снайпер»:

в) за допомогою сигнальних патронів та трасуючих куль – у бік виявлення цілі випускається черга трасуючих куль або сигнальний патрон, після чого змінюється місце спостереження;

г) по азимутальному покажчику – наводить зброю на ціль та доповідає місце цілі згідно з даними азимутального покажчика