1. Концептуальні основи управління охороною праці
Управління – це цілоспрямований вплив керівника на трудовий колектив з метою вирішення поставлених завдань.
Систе́ма (від дав.-гр. σύστημα - «сполучення») - множина взаємопов'язаних елементів, що взаємодіє з середовищем, як єдине ціле і відокремлена від нього.
Концепція управління охороною праці спрямована на peaлізацію положень Конституції та Законів України щодо забезпечення охорони життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, належних умов для формування у працівників свідомого ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих, впровадження нових і вдосконалення існуючих механізмів управління охороною праці.
Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) – це сукупність органів управління галуззю, які на підставі діючих нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконанням завдань охорони праці.
Законом України “Про охорону праці”
Стаття 31. Органи державного управління охороною праці. Державне управління охороною праці здійснюють:
Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
планування робіт з охорони праці;
організація та координація робіт із охорони праці;
стимулювання діяльності в галузі охорони праці;
облік, аналіз, оцінка показників стану охорони праці;
контроль за станом охорони праці та функціонування системи.
ЗАВДАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
опрацювання заходів щодо впровадження Національної концепції розвитку в сфері управління охороною праці на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях;
удосконалення нормативної бази з питань охорони праці, організаційно-методичного керівництва та інформаційного забезпечення;
навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;
забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;
професійний добір працівників з окремих професій;
нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
забезпечення працівників необхідними засобами індивідуального захисту;
забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
організація лікувально-профілактичного обслуговування;
підвищення соціального захисту працюючих (обов’язкове страхування працівників від нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві);
стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;
впровадження позитивного світового досвіду у сфері охорони праці.
Основні функції та завдання управління в структурі СУОП
Комплексне управління охороною праці
Управління ОП здійснюється на таких рівнях:
загальнодержавному (національному) рівні;
регіональному рівні;
галузевому рівні;
виробничому рівні ( рівень підприємства).
На загальнодержавному рівні управління охороною праці здійснює:
Кабінет Міністрів України;
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державна служба України з питань праці та Державна інспекція техногенної безпеки України);
Генеральна Прокуратура;
ФССНВ;
Спілка промисловців та підприємців України;
Центральні всеукраїнські органи об’єднань профспілок тощо.
На регіональному рівні:
місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
територіальні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
регіональні органи об’єднань профспілок;
регіональні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) тощо.
На галузевому рівні:
галузеві міністерства: Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Міністерство соціальної політики, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та інші міністерства;
Державна архітектурно-будівельна інспекція України;
Центральні органи об’єднань профспілок у галузі;
Центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) у галузі;
Центральні органи виконавчої влади тощо.
На виробничому рівні:
роботодавець чи уповноважена ним особа;
служба охорони праці підприємства;
керівники відповідних структурних підрозділів і служб підприємства тощо.