3. Правила пожежної безпеки в приміщеннях експлуатації електронно-обчислюваних машин

Пожежна безпека об’єкта — стан об’єкта, за яким з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Нормативні акти:

• КОДЕКС ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ.

• НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні.

• ПУЕ-2013 Правила улаштування електроустановок.

• НПАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

• НАПБ Б.03.02-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

• ДБН В.1. 1-7-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва.

• ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які там знаходяться (обертаються), з урахуванням особливостей технологічних процесів

Відповідно до норм технологічного проектування (НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) Пожежна безпека ), приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій: А, Б, В, Г, Д

Будівлі та приміщення, де розміщені робочі місця операторів, мають бути не нижче II ступеня вогнестійкості згідно з ДБН В.1.1.7-2002.

Неприпустимим є розташування приміщень категорій А і Б, а також виробництв з мокрими технологічними процесами поряд з приміщеннями, де розташовуються ЕОМ з ВДТ і периферійні пристрої, а також над ними чи під ними.

Згідно з ДСанПіН 3.3.2-007-98 не дозволяється розташування приміщень з робочими місцями операторів у підвалах і цокольних поверхах.

Приміщення, де розміщені робочі місця операторів, мають бути оснащені вогнегасниками, кількість яких визначається згідно з вимогами Типових норм належності вогнегасників.

Проходи до засобів пожежогасіння мають бути вільними.

Лекція 5 ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА АНАЛІЗ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Землетруси − це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі.

Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу, точка на поверхні землі, розміщена над центром осередку землетрусу, називається епіцентром землетрусу.

Сейсмоактивні зони України на південному заході і півдні, а саме: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.

У сейсмічному плані найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

У 1998 році в Україні сталося 2 землетруси - в Криму та Закарпатті. На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою МСК-64) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява.

У 1974-1976 роках тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.

Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив району Вранча (Румунія).

Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча розташована на ділянці стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80-160км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові.

Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір Вранча та Східних Карпат у Румунії.

Починаючи з 1107 року до сьогодні там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Карпатські землетруси поширюються на значну територію.

Зсув − зміщення гірських мас вниз по схилу під дією сили ваги.

Причини зсувів:

- природні - збільшення кута нахилів схилів, підмивання їхніх основ річковими водами, сейсмічні поштовхи та інші.

• штучні (антропогенні) - руйнування схилів дорожніми роботами, надлишковий вивіз ґрунту, вирубка лісу.

Згідно із сучасними уявленнями, до 80% зсувів пов'язані з антропогенним фактором.

Затоплення, повінь − це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів.

Негативні наслідки при затопленні, повені:

• гинуть посіви сільськогосподарських культур,

• загибель людей, тварин, матеріальних цінностей,

• руйнування ліній зв'язку і енергозабезпечення,

• пошкодження житлових будинків і виробничих споруд.

Річки Карпат і Криму в середньому дають 6−7 повеней на рік у будь-який сезон року.

Повені на гірських річках формуються дуже швидко, від кількох годин до 2−3 діб. У таких ситуаціях ставляться високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.

Пожежа − неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.

Основні причини пожеж природного та техногенного характеру

• необережне поводження з вогнем,

• порушення технологічних процесів,

• вимог пожежної безпеки та протипожежних норм під час будівництва і експлуатації об'єктів а обладнання,

• несвоєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів електрообладнання.

Види аварій

• аварії з витоком сильнодіючих отруйнх речовин (аміак, хлор, сірчана та азотна кислота, чадний газ, сірчаний газ та ін.); (16 червня 2009 р. на ВАТ "Сумихімпром" сталася аварія. Внаслідок розгерметизації ємності стався вилив 1000 тон небезпечної хімічної речовини - аміаку. )

• аварії з викидом радіоактивних речовин; (26 квітня 1986 р. Чорнобильська аварія; Аварія потяга, що перевозив радіоактивні відходи з Німеччини до Великобританії, Апачі, Франція)

• пожежі та вибухи; (16 липня 2007. Ожидів. Ліквідація пожежі. 15 цистерн з отруйним "жовтим фосфором", який везли із Казахстану до Польщі для утилізації)

• аварії на транспорті.

Катастрофа – великомаштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного та рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

ІСТОРІЯ ЯДЕРНИХ КАТАСТРОФ

• Селафілд/Великобританія, 10 жовтня 1957 року . На першому реакторі Віндскейл, де відбувався процес обробки плутонію, сталася пожежа. У результаті значна хмара радіоактивних речовин потрапила в повітря. Радіоактивні хмари пройшли через усю Європу до Швейцарії. У Британії довелося вилити тисячі тонн зараженого молока.

• Киштим/СРСР, 29 вересня 1957 року . Поломка охолоджувача в колекторі рідких відходів зумовила пожежу. Ємність з відходами вибухнула, відкинувши 2,5-метрову бетонну кришку з підземного бункеру. Стався викид 7080 тонн високорадіоактивних речовин. Унаслідок аварії виявилися зараженими тисячі квадратних кілометрів поверхні землі. Катастрофа була засекречена. Назви 30 сіл та невеликих міст зникли з мап.

• Харрисбург/США, 28 березня 1979 року. Поєднання людського фактору та технічних недоліків призвело до того, що частково розплавилася активна зона другого блоку реактора електростанції в Тримайл-Айленді. Стався викид радіоактивних газів, було евакуйовано 3,5 тисячі дітей та вагітних жінок.

• Чорнобиль/Україна, 26 квітня 1986 року. Під час випробувань нової системи безпеки 4 блоку Чорнобильської АЕС низка помилок операторів АЕС призвела до того, що стала плавитися активна зона реактора. Вибух пари зірвав 1000-тонну кришку реактора. Радіоактивні хмари дійшли до Європи. В Україні та Белорусі виявилися зараженими 160 тис. км2 території. В колишньому СРСР від аварії постраждали 9 млн людей.

• Токаимура/Японія, 30 вересня 1999 року. На заводі з виготовлення ядерного пального два робітники, нехтуючи нормами безпеки, змішали у контейнері занадто велику кількість розчину рідкого урану. Почалася ланцюгова реакція, утворилися радіоактивні продукти розпаду. Двоє робітників, що отримали високу дозу радіації, через місяць померли у лікарні. Близько 400 місцевих мешканців зазнали впливу радіаційного випромінювання.