Посткейнсіанство.
Посткейнсіанство – один з напрямів розвитку західної економічної науки, що розглядає теорію Кейнса лише як один із елементів нової системи економічних поглядів (А.Лейонхувуд – США, Д.Робінсон – Англія, Л.Пазінетті – Італія).
Інституціоналізм — один із напрямів економічної думки, об'єктом дослідження якого є низка інститутів, які відіграють вирішальну роль в соціально-економічній політиці країни.
Етапи пізнання економічних законів та рівні їх використання.
Існують дві основні форми пізнання та використання економічних законів: емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності, та наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність економічних законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.
Суспільне виробництво та його структура.
Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей щодо перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Будь-якому виробництву притаманні певні загальні ознаки (риси):
завжди є суспільним виробництво;
має безперервний характер розвитку, постійно повторюється, тобто відтворюється;
у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;
є складовою частиною певної соціально-економічної системи.
Структура суспільного виробництва як процесу суспільної праці включає чотири ланки (фази):
безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг) – предметів споживання Але перед тим, як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим.
розподіл, у процесі якого встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержані суспільного продукту.
Види розподілу:
розподіл засобів виробництва;
розподіл трудових ресурсів;
розподіл предметів споживання.
Але, щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.
обмін, в процесі якого, отримана частка при розподілі (натуральна, грошова), обмінюється на необхідні конкретні засоби існування.
Види обміну:
обмін діяльністю і здібностями;
обмін засобами виробництва;
обмін предметами споживання.
споживання – використання створених благ, тут вироблений продукт завершує свій рух. Відбувається кінцеве споживання, а тим самим дається поштовх до початку нового виробничого циклу.
Види споживання:
виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту;
особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.
Отже, виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле.
Фактори суспільного виробництва.
Фактори виробництва – це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.
Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію.
Найважливішою складовою частиною виробництва у будь-якому суспільстві є праця.
Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.
Праця – свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення матеріальних і духовних благ з метою задоволення потреб.
Капітал - це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що використовуються для виробництва товарів та послуг.
Земля – як фактор виробництва включає в себе землю, лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.
Наука – це специфічна форма діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Наука перетворилась на головну продуктивну силу суспільства.
Інформація в сучасних умовах виступає найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері.
Екологічний фактор – це система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.
Підприємницькі здібності – особливий, специфічний фактор виробництва, що відображає діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.