5. Економічні закони та категорії.

Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя.

Економічні закони поділяються на:

1. загальні економічні закони, які охоплюють усі сторони і сфери економічних відносин (діють в усіх економічних системах);

2. специфічні (діють лише в одній економічній системі) закони.

Використання економічних законів:

економіко-теоретичний (відкриття ЕЗ, їх тлумачення, концепції розвитку економіки, визначення наукових рекомендацій щодо використання ЕЗ);

безпосередньо управлінський (через органи державної влади, розроблення нормативних документів з управління економікою);

практичний (впровадження господарських рішень в роботу підприємств, організацій і т.д.) – використання ЕЗ у практиці господарювання підприємства.

Економічні категорії – це теоретичний вираз, мисленні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують в економічній системі (“робоча сила”, “споживча вартість”, “товар”, “ринок”).

Розрізняють всезагальні, загальні, специфічні та особливі економічні категорії.

Всезагальні економічні категорії — це теоретичний вираз елементів економічних систем, властивих усім суспільним способам виробництва, — категорії, що відображають більшість елементів продуктивних сил і технологічного способу виробництва, взаємодію людини з природою у процесі праці (засоби праці, предмети праці, власна праця, людина тощо).

Загальні економічні категорії позначають розвиток спільних для кількох суспільних способів виробництва елементів економічної системи (гроші, товар, ціна тощо), які групуються навколо загальних економічних законів.

Специфічні економічні категорії — це мислені форми, які відображають відносини економічної власності, властиві лише одному суспільному способу виробництва, — відробна рента, продуктова рента, панщина та ін. (феодальні відносини власності); прибуток, додаткова вартість, підприємницький прибуток, кредитні гроші тощо (капіталістичні відносини власності).

6. Виникнення та основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.

Економісти-теоретики дотримуються різних поглядів щодо виникнення та становлення ЕТ. Й. Шумпетер стверджував, що історія економічного аналізу зародилася в Давній Греції, а як сучасна економічна наука виникла в інтервалі між серединою XVII і кінцем XVIII ст. К. Маркс доводив, що політична економія як самостійна наука з'явилася в мануфактурний період (середина ХVII ст.). На думку англійського вченого М. Блауга економічна теорія як самостійна наукова дисципліна до ХVII ст. не існувала.

Перші спроби теоретичного осмислення економічного ладу суспільства ми знаходимо в творах Ксенофонта, Конфуція, Платона, Аристотеля та ін.

Розвиток економічної науки

(з XVII до кінця XIX ст.)

Меркантилізм

І етап – монетаризм

ІІ етап середина ХVI – І половина ХVIІ ст.

Класична політекономія

Фізіократи

Маржиналізм

Марксизм

Меркантилізм пройшов два етапи:

1) XV – початок ХVI ст. – перший етап – в формі монетаризму (money = гроші), який ідеалізував благородні метали, вважав їх єдиною формою багатства. Представниками раннього меркантилізму були купці та банкіри – італієць Г. Скаруффі (1519—1612), в Англії — Вільям Стаффорд (1554—1612) та ін. Монетаристи намагались обґрунтувати теорію грошового балансу, в якій з метою збільшення багатства пропонували заборонити вивезення грошей за кордон, обмежувати імпорт, встановлювати високі мита на товари, що вивозилися, утвердити державну монополію на торгівлю валютою

2) середина ХVI – І половина ХVIІ ст. – другий етап – за розширення торгівлі, не забороняли вивезення грошей з країни, за високі мита на іноземні товари, за розвиток національного виробництва. Найвідомішими представниками його були Томас Мен (1571—1641) в Англії, А. Монкретьен у Франції та ін. Основою їх поглядів була теорія торгового балансу, яка пропонувала створити сприятливі умови для розвитку зовнішньої торгівлі.