Живі організми

Всі без винятку живі організми беруть участь у кругообігу речовин у природі. Вони поглинають із навколишнього простору одні сполуки і виділяють інші. Наприклад, рослини всмоктують воду з розчиненими мінеральними речовинами і вуглекислий газ, утворюючи в процесі фотосинтезу кисень і виділяючи його в навколишнє середовище. Кисень вдихають тварини, виділяючи в простір вуглекислий газ, вони також з'їдають рослини, поглинаючи органічні речовини, синтезовані рослинами з вуглекислого газу і води. Залишки неперетравленої тваринами їжі, а також загиблі тварини і рослини піддаються розкладанню за участю бактерій і грибів з утворенням вуглекислого газу і мінеральних речовин, які потім знову засвоюються рослинами.

Внаслідок безперервного кругообігу речовин у біосфері атоми основних хімічних елементів регулярно мігрують із одного живого організму до іншого, а також з організмів рослин і тварин - в атмосферу, грунтовий покрив літосфери, гідросферу і в зворотному напрямку. Дані процеси відбуваються незліченна безліч разів. Так, встановлено, що весь запас кисню атмосфери проходить через живу речовину за два тисячоліття, а весь вуглекислий газ - за два-три століття.

Замкнуті кола постійної циркуляції хімічних елементів у біосфері називаються біогеохімічними циклами. Значення такої циркуляції полягає в тому, що запаси мінеральних речовин на Землі обмежені. Для забезпечення нескінченності життя хімічні елементи роблять кругообіг у біосфері. Кругообіг кожного конкретно взятого хімічного елемента перебуває в тісному взаємозв'язку з циркуляцією інших елементів.

Так само, як і всі процеси, що здійснюються в природі, кругообіг речовин вимагає певних енергетичних витрат. Приплив енергії забезпечується за рахунок сонячної радіації. Саме сонячна енергія полягає в основі біогенного кругообігу речовин. У різних ланках харчових ланцюжків кількість зв'язаної в органічних речовинах енергії зменшується у зв'язку з її витрачанням при віддачі тепла в навколишній простір і при здійсненні процесів життєдіяльності в живих організмах. Так, в біосфері потік енергії перетворюється і пересувається.

Біосфера може бути стійкою цілісною системою за умови безперервного кругообігу речовин і постійного припливу енергії Сонця.

В порівнянні з тривалістю існування біосфери людина існує надзвичайно короткий час. Проте, за цей короткий проміжок часу колообіг речовин в біосфері змінився радикально. В.І.Вернадський підрахував, що в античні часи люди використовували лише 18 хімічних елементів, у XVIII ст. - 29, у XIХ ст. - 62, а тепер використовуються 89 елементів, що є в земній корі, крім того одержані такі, яких у природі зовсім немає (плутоній, технецій тощо)

Людина небувало прискорила колообіг деяких речовин - родовища заліза, цинку, свинцю інших елементів, які природа накопичувала мільйони років, швидко вичерпуються. Людина швидкими темпами використовує сонячну енергію “минулих біосфер”, накопичену в вугіллі, нафті, природному газі, вона вивільняє енергію, що міститься в урані. Все це збільшує неврівноваженість біосфери. Створюючи водосховища, дістаючи воду з глибинних водоносних горизонтів, людина втручається в колообіг води в природі.

Людині слід чітко уявити, що вони намагаються побудувати для себе та своїх нащадків, бо нічого з того, що робиться з природою, виправити неможливо.

З екологічної точки зору найважливішими є колообіги речовин, які є основними компонентами живої речовини:

· колообіг кисню;

· колообіг вуглецю;

· колообіг води;

· колообіг азоту;

· колообіг сірки;

· колообіг фосфору.

Біогеохімічні процеси в біосфері пов'язані з діяльністю людини. З появою людини біосфера набула нової якості. Діяльність людини — потужний екологічний фактор. У сучасний період існування нашої планети найбільші перетворення в біосфері здійснює саме людина. Розорювання значних територій, створення великих населених пунктів і промислових підприємств, добування корисних копалин, спорудження каналів, водосховищ, зміна русел річок, насаджування лісів — всі ці дії людини значно змінюють природу. Діяльність людини відбивається на зміні клімату, рельєфу місцевості, видового і чисельного складу флори і фауни. Використання атомної енергії спричинило нагромадження радіоактивних речовин в атмосфері і Світовому океані. Видобутком із надр і спалюванням вугілля, нафти, газу, видобуванням руди і виплавлянням чистих металів, створюванням сплавів і синтетичних речовин, яких не існувало в природі, і нових хімічних елементів, розсіюванням, нарешті, продуктів своєї діяльності людина значно" посилила біогенну міграцію елементів.

34. Ноосферу слід приймати як символ віри, як ідеал розумного людського втручання в біосферні процеси під впливом наукових досягнень. Треба в неї вірити, сподіватися на її пришестя, вживати відповідні заходи. Ідеї ​​Вернадського набагато випереджали той час, в якому він творив. Повною мірою це відноситься до вчення про біосферу та її перехід в ноосферу. Тільки зараз, в умовах надзвичайного загострення глобальних проблем сучасності, стають зрозумілими пророчі слова Вернадського про необхідність мислити і діяти в планетному - біосферному аспекті. Тільки зараз руйнуються ілюзії технократизму, підкорення природи і з'ясовується сутнісна єдність біосфери і людства. Доля нашої планети й доля людства - це єдина доля.

Людина, як відомо, частина біосфери. Все необхідне для життя (воду, їжу, значну частину енергії та ін) він отримує з біосфери, в неї ж він скидає і відходи своєї діяльності. Довгий час природа переробляла їх і зберігала рівновагу. Однак в останнє століття втручання людини у природні процеси стало надмірним за своїми масштабами. Тому сучасний стан відносин між людиною і природою може бути охарактеризоване як екологічну кризу. Симптом сучасної екологічної кризи є порушення біотичного кругообігу речовини: людина прагне взяти з природи якомога більше, не віддаючи нічого натомість. По-цьому все, що було витягнуто з неї людиною, має бути відшкодовано. Вчення Вернадського про ноосферу включає 4 основні положення:

1. Ноосфера - історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини.

2. Ноосфера - сфера розуму і праці.

3. Зміни біосфери обумовлені як свідомою, такий підсвідомої діяльністю людини.

4. Розвиток ноосфери пов'язаний з розвитком соціально-економічних факторів / 6 /. Становлення етапу ноосфери Вернадський пов'язує з дією багатьох факторів: єдністю біосфери і людства, єдністю людського роду, планетарним характером людської діяльності та її сумірністю з геологічними процесами, розвитком демократичнихформ людського співжиття і прагненням до миру народів планети, небувалим розквітом ("вибухом") науки і техніки. Узагальнюючи дані явища, ставлячи в нерозривний зв'язок подальшу еволюцію біосфери з розвитком людства, Вернадський і вводить поняття ноосфери.

Необхідно мати на увазі, що завдання створення ноосфери - це завдання сьогоднішнього дня. Її рішення пов'язане з об'єднанням зусиль всього людства, з затвердженням нових цінностей співпраці та взаємозв'язку всіх народів світу. Народовладдя, демократичні принципи суспільного життя, відродження культури, науки і народного життя, корінний перегляд відомчого підходу до природокористування і т.д. - Все це і є складові ноосфери / 6 /. Спрямованість у майбутнє - характерна риса ноосферного вчення, яке в сучасних умовах необхідно розвивати з усіх його сторін. Необхідно працювати в ім'я цього, тому що, швидше за все, третього не дано: або людство вступить в етап ноосфери, або цивілізація просто загине. Зрозуміло, задовільну відповідь на питання про те, що і як треба робити для прискорення переходу до стадії ноосфери, дати неможливо. Людство щодня вступає в найрізноманітніші взаємини з природою, і щоб внести гармонію в усе, потрібні заходів. Перша група заходів пов'язана із запобіганням забрудненню навколишнього середовища. Друга група включає в себе конкретні заходи з очищення вже забруднених скидів і стоків, утилізації відходів виробництв, перспективні заходи щодо скорочення відходів за рахунок переходу до виробництва більш довговічної продукції, зручною для повторного використання. Третьої групи заходів, що об'єднуються загальним словом - моніторинг. Моніторинг - це система спостережень, оцінки і прогнозу стану природного середовища за великим набору пов'язаних між собою факторів або параметрів стеження. Три групи заходів, охарактеризованих вище і спрямованих на прискорення переходу до ноосфери, включають заходи, породжувані людським розумом. Але аж ніяк не завжди розумної діяльності достатньо для оптимізації взаємодії людини з природою. Тому четверту групу заходів можна об'єднати в напрямок екологічного виховання почуттів, адже ключ до досягнення гармонії лежить в наших душах / 6 /!Значимість вчення про ноосфери в тому, що воно розкриває необхідність нового, не порівнянного за своєю значимістю і масштабами з колишнім, етапу розвитку людства як єдиного планетарного організму

35. Природні ресурси — це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства. Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання — на вичерпні (поновлювані й непоновлювані) і невичерпні та ін. До природних ресурсів входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Основний напрям освоєння природних ресурсів — їх комплексне використання. Класифікація[ред. • ред. код]

Природні ресурси поділяються на ресурси неживої природи і ресурси живої природи. Речовина природи, яка залучена до суспільного виробництва і складає його сировинну й енергетичну базу.

Ресурси поділяються на: первинні, вторинні, невичерпні, вичерпні, відновлювані та невідновлювані.

Природними ресурсами є:

• землі, земельні ресурси

• надра

• води

• повітряний простір

• атмосферне повітря

• клімат^[1][2]

• радіочастотний ресурс

• фауна (тваринний світ)

• флора (рослинний світ)

• альтернативні джерела енергії.

Природні ресурси є складниками навколишнього середовища, серед якого виділяють

• водне середовище

• повітряне середовище

• ґрунт

• флора (рослинний світ) і фауна (тваринний світ)

• техногенне середовище

• соціальне середовище.