16. Абіотичні фактори середовища визначаються кліматичними умовами, а також грунтовими та водними.

Класифікація

Існує кілька класифікацій абіотичних факторів. Одна з найпопулярніших ділить їх на такі складові:

 фізичні фактори (світло, температура, барометричний тиск, вологість);

 хімічні фактори (склад атмосфери, мінеральні та органічні речовини грунту, рівень рН в грунті та інші)

 механічні фактори (вітер, зсуви, руху води і грунту, рельєф місцевості та ін)

Абіотичні фактори навколишнього середовища істотно впливають на поширення видів і визначають їх ареал, тобто географічну зону, яка є місцем проживання тих чи інших організмів.

Температура

Особливе значення відводиться температурі, так як це найважливіший показник. В залежності від температури, абіотичні фактори середовища розрізняються термічними поясами, з якими пов’язане життя організмів у природі. Це – холодний, помірний, тропічний і субтропічний пояси. Температура, яка сприятлива для життєдіяльності організмів, називається оптимальною. Майже всі організми здатні жити в діапазоні 0 ° – 50 ° С.

Залежно від здатності живих організмів існувати в різних температурних умовах, їх класифікують як:

 евритермні організми, пристосовані до умов різких температурних коливань;

 стенотермние організми, існуючі у вузькому температурному діапазоні.

Еврітермние вважають організми, що мешкають переважно там, де переважає континентальний клімат. Ці організми здатні витримувати жорсткі температурні коливання (личинки двокрилих, бактерії, водорості, гельмінти). Деякі евритермні організми можуть впадати в стан сплячки, якщо «посилюється» температурний фактор. Обмін речовин в такому стані значно знижується (борсуки, ведмеді та ін.)

стенотермние організми можуть бути як серед рослин, так і тварин. Наприклад, більшість морських тварин виживають при температурі до 30 ° С.

Тварин розділяють по здатності підтримувати власну терморегуляцію, тобто постійну температуру тіла, на так званих пойкілотермних і гомойотермних. Перші можуть міняти свою температуру, тоді як у других, вона завжди постійна. Всі ссавці і ряд птахів є гомойотермним тваринами. До пойкілотермним відносять всі організми, крім деяких видів птахів і ссавців. Температура тіла у них близька до температури навколишнього середовища. У ході еволюція тварини, пов’язані з гомойотермним, пристосувалися захищатися від холоду (сплячка, міграції, хутро та інше).

Світло

Абіотичні фактори середовища – це світло і його інтенсивність. Його важливість особливо велика для фотосинтезуючих рослин. На рівень фотосинтезу впливає інтенсивність сонячної радіації, якісний склад світла, розподіл світла в часі. Однак при цьому відомі бактерії і гриби, які можуть тривалий час розмножуватися в повній темряві. Рослини поділяють на світлолюбні, тепловинослівие і теплолюбні.

Для багатьох тварин важлива тривалість світлового дня, яка впливає на статеву функцію, збільшуючи її в період довгого світлового дня і пригнічуючи при короткому світловому дні (осінь або зима).

Вологість

Вологість є комплексним фактором і являє собою кількість водяної пари в повітряному середовищі і води в грунті. Від рівня вологості залежить тривалість життя клітин, а, відповідно, і всього організму. На вологість грунту впливає кількість опадів, глибина залягання води в грунті та інші умови. Волога необхідна для розчинення мінеральних речовин.

Абіотичні фактори водного середовища

Хімічні фактори не поступаються за своїм значенням фізичних факторів. Велика роль належить газовому складу атмосфери, а також складом водного середовища. Майже всі організми потребують кисню, а ряд організмів – в азоті, сірководні або метані.

Фізичні абіотичні фактори середовища являє газовий склад, який надзвичайно важливий для тих живих істот, які живуть у водному середовищі. У водах Чорного моря, наприклад, багато сірководню, через що цей басейн вважається не надто сприятливим для багатьох організмів. Солоність – важлива складова водного середовища. Найбільше водних тварин проживає в солоних водах, менша кількість – в прісних водах, а ще менша – в трохи солонуватою воді. На поширення і розмноження водних тварин впливає здатність до підтримання сольового складу внутрішнього середовища.

17. Прикладами дії біотичних факторів на рослини, є нейтралізм, паразитизм, коменсалізм, аменсалізм, симбіоз, конкуренція, виїдання. Поняття «нейтралізм» говорить само за себе, при цьому співіснуючі на одній території організми не приносять один одному ні користі, ні шкоди.

При паразитизмі організми, що належать до різних видів, співіснують антагоністично, тобто паразит, мешкаючи в тілі свого господаря, живе за його рахунок і завдає йому шкоди, наприклад, багато бактерій ігрибів по відношенню до організму людини, деяких вищих рослин і тварин. Серед рослин є багато паразитичних видів: повитиця, вовчок, петрів хрест, омела, інші.

Коменсалізм - це спільне проживання різних організмів, коли один організм, що поселяється всередині тіла іншого та харчуюється за його рахунок, не заподіює шкоди носію (бактерії в кишечнику людини). При аменсалізмі один із співіснуючих організмів несе збитки, а іншому вплив першого байдужий (пеніцил вбиває бактерій, які не можуть вплинути на нього).

Симбіоз - це всі форми співжиття організмів різних видів. А взаємовигідне співіснування організмів, що відносяться до різних видів, називається мутуалізмом. Як приклад можна навести факт взаємовідносин між бобовими рослинами та азотфіксуючими бульбочковими бактеріями, які мешкають на їх кореневій системі. Аналогічно взаємодіє коріння вищих рослин із грибницею шапинкових грибів. І ті, й інші організми отримують один від одного необхідні для життєдіяльності речовини.

Конкуренція - це тип взаємодії, при якому рослини одного або різних видів можуть конкурувати між собою за ресурси навколишнього простору - воду, освітлення, поживні речовини, місце розташування, тощо. У цьому випадку споживання певних ресурсів одними організмами знижує їх доступність для інших. Приклад внутрішньовидової конкуренції - штучний одновіковий сосновий ліс, де дерева змагаються за світло. Ті дерева, які не встигають за зростаючими швидше, в тіні значно гірше розвиваються, та багато з них гине. Міжвидова конкуренція простежується серед близьких за потребами видів і родів рослин, які входять до складу однієї групи, наприклад, у змішаних лісах між грабом і дубом.

Багато тварин, що харчуються рослинами, рослиноїдні, а їх зв'язок з рослинами - виїдання. Так, на пасовищах тварини поїдають тільки певні види рослин, не доторкаючись до інших, отруйним або мають неприємний смак. З часом це призводить до корінних змін видового складу рослинності на даній ділянці. Деякі рослини мають захисні пристосування від виїдання тваринами, наприклад, виділення отруйних речовин, видозмінені листки-колючки, шипи на стеблах. Рідкісні види рослин-хижаків, наприклад, росичка, непентес, можуть харчуватися тваринами (комахами). Мутуалізм (від лат.mutuus - взаємний) - це біологічна взаємодія двох видів партнерів, що сприяє їх росту та виживан­ню. У природі такі види не можуть жити один без одного.

18. Насамперед пригадаємо, що найголовнішою формою функціонування екосистеми є кругообіг речовини, енергії та інформації - процес багаторазової участі речовин (біогенних і абіогенних) в явищах циклічного характеру, що відбуваються в атмосфері, гідросфері й літосфері.

Речовини, що залучаються до кругообігу, не тільки переносяться, а й трансформуються. При цьому дуже активну роль відіграють організми.

До процесів кругообігів геологічного характеру відносять випаровування, переміщення й опади, звітрювання гірських порід, обмін між глибинними й поверхневими шарами Землі, розчинення у воді різних речовин земної кори й перенесення їх в океан, відкладання та утворення осадових порід на дні. Процеси кругообігу постійно підтримуються енергією Сонця. Кругообіг речовин між Світовим океаном і сушею називають геологічним, великим.

Малим кругообігом називають біогеоцентричний кругообіг - багаторазове циклічне, нерівномірне в часі й незамкнене обернення частини речовин, енергії і інформації в межах елементарних екосистем.

Вирізняють ще біосферний кругообіг речовин - безперервний планетарний закономірний, циклічний процес нерівномірного в просторі й часі перерозподілу речовини, енергії та інформації, які входять до складу екосистем. Завдяки цьому кругообігу в природі забезпечується стабільність життя й успадкованість поколінь усіх живих істот.

Найголовнішими кругообігами речовин є кругообіги води, кисню, вуглецю, натрію, фосфору.

Основними типами наземних екосистем є біоми, які відрізняються один від одного характером рослинності.

Виділяють такі основні типи біомів:

Пустелі. Мають два підтипи - пустелі тропіків і пустелі помірного клімату.

Луки, підтипами яких є: тропічна савана; луки помірного поясу (прерія, степ); високотравні; низькотравні; полярні (арктична й альпійська тундра).

Ліси. Включають підтипи: тропічні вологі; тропічні сухі; листяні помірного поясу й бореальний ліс або тайга.