41. Сталість складу повітря – найважливіша умова існування людства. Тому будь-які зміни його складу розглядаються як забруднення.

У нормі атмосферне повітря містить наступні компоненти: азот – 78%, кисень – 20%, аргон – 0,9%, вуглекислий газ – 0,03%, озон – менше 0,001%. Співвідношення між основними компонентами повітря в процесі розвитку цивілізації істотно не змінилося, проте в період промислової та науково-технічної революцій збільшився обсяг емісії в атмосферу газів і аерозолів техногенного походження. Розвиток сучасної економічної бази міст супроводжується підвищенням концентрації, кооперування, комбінування та інтенсифікації виробничого процесу промислових підприємств. Наслідком стрімкого зростання виробництва, що характеризується многоотходной технологією, є багатокомпонентне забруднення атмосфери. Масштаби забруднення вельми значні: викид вуглекислого газу становить 20 млрд. Т / рік (приблизно 0,7% вуглекислого газу, що міститься в атмосфері); викид двоокису сірки – 200 млн т / рік (більш ніж в 2 рази перевищує природне надходження в атмосферу сірки у формі газоподібних сполук); викид фреонів – 1 млн т / рік; викид свинцю – 0,4 млн т / рік (більш ніж на 2 порядки перевищує надходження з природних джерел). За останні 100 років викиди вуглекислого газу в атмосферу зросли в 30 разів, свинцю – в 20 разів, двоокису сірки – в 15 разів.

Джерела забруднення атмосфери можуть бути природні (виверження вулканів, лісові пожежі, розкладання живих організмів) і штучні (промисловість, транспорт, ЖКГ). В останні десятиліття антропогенні фактори забруднення повітря стали значно перевищувати за масштабами природні. Наприклад, техногенне надходження в навколишнє середовище широко використовуваних у виробництві та побуті хімічних сполук (більше 100 тис. З 3 млн відомих) в 10-100 разів перевищує їх природне надходження при вулканізації і вивітрюванні гірських порід. Якщо все вулкани Землі щорічно викидають на поверхню близько 3 млрд. Т речовини, то людина дістає із земних надр понад 120 млрд. Т різних руд, горючих копалин, будівельних матеріалів.

Основними джерелами забруднень атмосфери є енергетика, автомобільний і авіаційний транспорт, підприємства чорної і кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості. Причому значимість тих чи інших джерел забруднення повітря на різних територіях змінюється в залежності від рівня науково-технічного прогресу, стратегії взаємодії техніки і природи, рівня благоустрою населених місць і багатьох інших соціально-економічних факторів.

Основними інгредієнтами забруднення атмосфери є оксиди вуглецю, азоту та сірки, феноли, формальдегід, вуглеводні і зважені частинки (пил).

За агрегатним станом викиди шкідливих речовин в атмосферу класифікуються: на газоподібні (діоксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю), рідкі (кислоти, луги, розчини солей) і тверді (канцерогенні речовини, свинець та його сполуки, органічна та неорганічна пил, сажа, смолисті речовини).

· Забруднюючі речовини, викинуті в атмосферу можуть:

· Осідати під дією сили тяжіння;

· Фізично захоплюватися осідаючими частками (туманами і опадами) і надходити в літо- та гідросферу;

· Включатися в біосферний кругообіг відповідних речовин (вуглекислий газ, пари води, оксиди сірки та азоту);

· Змінювати свій агрегатний стан (конденсуватися, випаровуватися, кристалізуватися, вступати в хімічні реакції з іншими забруднювачами);

· Перебувати в атмосфері відносно тривалий час, переносячись повітряними потоками в різні географічні області планети до тих пір, поки не створяться умови для їх фізичної або хімічної трансформації (наприклад, фреони).