59.Державний сувернітет.
Держави в умовах глобалізації відстоюючи власні інтереси водночас вимушені вдаватися до самообмеж. в питанні реалізації окремих суверенних прав, делеуючи право їх здійснення міжнар. організаціям( ООН, рада Європи) Ці організації допомагають державі здійснювати їх функції , передусім охороняти права і свободи. Як наслідок захист прав і свобод виходить за межі самої держави. Обмеження сувернітету може бути добровільним і примусовим. Добровільне відбувається тоді,коли держава ств. міжнар. організац. або обєднанняв союзи, що призводить до необхідності узгодження своїх дій з іншими членами. Примусове за своїхм характером є неоднорідним. Воно може застосовуватися як легально так і без санкцій( під виглядом гуманіт. допомогти
60.ПЛ і боротьба з тероризмом і екстремізмом.
Тероризм є основною загрозою пл.З іншого боку неприпустимо поруш.права людини під ча боротьби з тероризмом. Взаємодія між службами безпеки іноді ставиться вище, ніж запобіг. тероризму.та іншим серйозним порушенням пл. Сучасний тероризм є проявом кризи існуючого світового порядку. Розвязати проблематику тероризму можливо лише зупигивши там гуианітарну катастрофу, але в жодному разі не шляхом військової інтервенції .В силовий спосіб рзвязати прблему неможливо. Випадки його прояву існуватимуть допоки будуть порушуватися сувернітет держави, поки буде діяти право сили, а не сила права, поки економ. потужні країни дозволятимуть оголошувати собі терит інших країн зоною своїх інтересів і діятимуть з позиції сили. Екстремізм — прихильність крайнім поглядам і, особливо, методам, діям, заходам в політиці. Серед таких методів можна відзначити провокацію заворушень, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни. Найбільш радикально налаштовані екстремісти часто заперечують в принципі будь-які компроміси, переговори, угоди.
Зростанню екстремізму зазвичай сприяють: соціально-економічні кризи, різке падіння життєвого рівня основної маси населення, тоталітарний політичний режим з придушенням владою опозиції, переслідуванням інакомислення. В таких ситуаціях крайні заходи можуть стати для деяких осіб та організацій єдиною можливістю реально вплинути на ситуацію, особливо якщо складається революційна ситуація чи держава охоплена тривалою громадянською війною — можна говорити про «вимушений екстремізм».