1.2 Мета, зміст, завдання та умови статевого виховання дошкільників.

Організовуючи педагогічну роботу щодо статевого виховання, педагоги мають розуміти мету даного виховання для дітей дошкільного віку. На нашу думку – це:

• виховання статевої культури дошкільника ;

• елементарні знання та уявлення дитини про стать та взаємостосунки між представниками різної статі;

• використання цих знань у реальному житті.

У Базовому компоненті вперше визначено зміст статевого виховання у сферах «Люди», «Я сам»:

• взаємовідносини між людьми різної статі;

• норми таких взаємовідносин;

8

• особисте життя людей у сім’ї;

• сфери їх діяльності

Узагальнюючи психологічну науку і педагогічну практику БК орієнтує на рішення основних завдань статевого виховання дитини перших семи років життя в умовах дитячого садка:

• формування у дітей статевої свідомості;

• уміння диференціювати оточуючих людей не лише за зовнішніми (не суттєвими), але за біологічними (провідними) ознаками;

• виховання позитивного ставлення до дітей ідентичної та відмінної статі;

• формування у дітей статево рольових уявлень, орієнтацій

• виховання особистості як представника певної статі;

• виховання почуття відповідальності при взаємостосунках між представниками певної статі;

• виховання почуття поваги до представника протилежної статі, врахування специфічних статевих особливостей під час спільної діяльності;

• виховання відповідального ставлення до свого здоров’я та здоровс’я інших людей.

Статеве виховання передбачає не тільки мету та завдання, але базується на принципах, які мають враховуватися у виховній роботі з дошкільниками.

Виходячи з вище означених принципів та орієнтуючись на зміст, завдання та мету статевого виховання, можна зробити деякі висновки, а саме:

Розпочинати статеве виховання необхідно з раннього дитинства, а знання про етапи психічного, фізичного та психосексуального розвитку допоможуть вихователю зрозуміти, що відбувається з дитиною та що доступне для неї саме в дошкільному віці. [14, с.243]

1.3 Теоретичні основи проблем статевого виховання.

Основним джерелом інформації дитини про себе є оточуючі люди, які також допомагають їй усвідомити статеву належність. Наприкінці раннього дитинства відбувається ідентифікація дитиною себе зі статтю. Однак вона ще не знає, яким змістом наповнені слова "хлопчик" і "дівчинка".

Дорослі свідомо або несвідомо допомагають дитині опанувати її статеву роль відповідно до загальноприйнятих стереотипів, прищеплюючи зразки статево-рольової поведінки хлопчика чи дівчинки. Хлопчикам дозволяють більше проявів агресивності, заохочують активність, ініціативність, витримку ("Не плач. Ти не дівчинка. Ти - чоловік"); від дівчаток чекають ніжності, чуйності й емоційності ("Не бийся, не лазь по огорожі і деревах. Ти - дівчинка!"). Орієнтація дитини на статеву роль відбувається здебільшого в сім'ї.

Стереотипи чоловічої і жіночої поведінки дитина засвоює через безпосереднє спостереження за поведінкою чоловіків і жінок, а також через твори мистецтва.

9

До 3-х років малюк зауважує зовнішні відмінності чоловіків і жінок у манері поведінки, в одязі. Часто індивідуальні особливості поведінки чи зовнішності людини він сприймає як ознаки певної статі. Після 3-х років діти розуміють, що стать не змінюється з часом, зі зміною одягу, зачіски, роду занять тощо. Дитина наслідує не лише форми поведінки дорослих своєї статі, а й шкідливі звички, які іноді починає вносити у сюжети ігор. [3, с.43]

У дошкільному віці зароджуються і розвиваються відмінності у спрямованості спілкування хлопчиків і дівчаток, доброзичливість до дітей своєї статі: хлопчик частіше обирає хлопчиків, а дівчатка - дівчаток. Розвивається усвідомлення себе як хлопчика або як дівчинки. Граючись, діти часто групуються за ознакою статі. В іграх проявляється емоційність дитини, відпрацьовуються варіанти чоловічої і жіночої ролі форм поведінки. У рольовій грі хлопчик, наслідуючи

чоловіків, обирає роль шофера, космонавта, моряка; дівчинка - лікаря, вихователя, перукаря. Дівчатка швидше і легше пристосовуються до нової ситуації, ніж хлопчики.

Інтереси хлопчиків зосереджені на техніці, іграх-змаганнях, у яких можна реалізувати своє прагнення до перемоги, лідерства. Вони визнають лідерами сильних, сміливих та ініціативних однолітків. Водночас дівчатка надають перевагу міжособистісним стосункам з веселими, поступливими ровесницями з м'якою вдачею.

Статева належність дітей також проявляється у виборі іграшок, який відображає розрізнення дитиною специфіки чоловічої і жіночої діяльності: уже на 4-му році життя хлопчики вибирають для ігор машини, кубики, інструменти; дівчатка - ляльки, посуд. У хлопчиків спостерігається більший розвиток технічних навичок, у дівчаток - побутових. [3, с.44]

Усвідомлення статевої належності виникає в дитини у зв'язку з її загальними пізнавальними інтересами, коли вона починає цікавитися будовою власного тіла та інших людей. Воно включається у структуру образу Я. Дитина, чуючи від дорослих: "ти - хлопчик" або "ти - дівчинка", переосмислює ці найменування у зв'язку зі своїми статевими особливостями. її безпосередньо цікавить власне тіло, статеві органи, вона ніяковіє при оголенні перед іншими людьми. У результаті виховного впливу у неї з'являється почуття сором'язливості.

Здебільшого сучасні діти рано розрізняють ознаки тіла хлопчика і дівчинки, засвоюють ставлення дорослих до оголеного тіла. Батьки, які ніяковіють під час перевдягання у присутності дитини, передають їй своє почуття ніяковості, і навпаки - природна поведінка формує спокійне сприйняття оголеного тіла. Деяких дітей збуджує вид оголених батьків, вони проявляють спрямований інтерес до нього. Інтерес до статевих органів також може виявлятися у малюнках, де діти зображують їх.

10

Однак багато дітей дошкільного віку не знають про фізичні відмінності людей, не бачать їх, не сприймають відмінностей статі, дивлячись на оголену натуру, навіть коли їм пропонують уважно роздивитися її, щоб правильно зобразити. Деякі діти, вперше побачивши оголених ляльок, відразу звертають увагу на відмінності в їхньому фізичному вигляді. Одні з них спокійно сприймають це, інші, соромлячись, опускають очі. Чим старші діти, тим сильніше вони переживають почуття сорому внаслідок споглядання оголених ляльок (відвертаються, закривають очі руками, не хочуть малювати запропоновану їм натуру). [19, с.9.Процес статевої само ідентифікації дитини представники наукових шкіл пояснюють по-різному. У тлумаченні цієї проблеми домінують такі теорії:

• теорія ідентифікації. її представники основними вважають психологічні механізми цього процесу, підкреслюють роль емоцій і наслідування,

• стверджуючи, що дитина несвідомо імітує поведінку представників своєї статі;

• теорія статевої типізації. Ця теорія ґрунтується на концепції соціального навчання, пояснює статеву ідентифікацію дією підкріплення: батьки та інші люди заохочують маскулінну поведінку у хлопчиків; дівчатка отримують позитивне підкріплення фемінної поведінки. Спочатку дитина вчиться розрізняти диференційовані за статтю зразки поведінки, потім узагальнює цей досвід, переносити на нові ситуації, набуваючи вміння виконувати правила поведінки відповідно до своєї статі;

• теорія само категоризації. Вона зосереджена на пізнавальних (когнітивних) аспектах цього процесу: дитина спочатку засвоює статеву ідентичність, визначаючи себе як хлопчика або дівчинку, а потім намагається поводитися відповідно до статевої належності.

На етапі раннього дитинства відбувається первинна ідентифікація, починає вибудовуватися статева самоідентичність.

Статева самоідентичність (середньо лат. indenticus - той самий}- усвідомлення своєї належності до статі.

Культура статевої поведінки є результатом впливу стереотипів у сім'ї і найближчому оточенні дитини. За грамотного впливу дорослих у дитини формуватиметься адекватне ставлення до статевих відмінностей і ролей, стосунків між чоловіком і жінкою тощо. Дитина може ставити батькам і вихователям запитання про відмінності статей, походження дітей тощо.

Така природна допитливість повинна задовольнятися дорослими, які серйозно поставляться до запитань дітей, дотримуватимуться такту, враховуватимуть вік і психологічні особливості кожної дитини. Також ці питання діти обговорюють між собою.

11

Вихователь повинен знати позицію батьків щодо питань статевого виховання дітей і працювати насамперед з ними з метою подолання певних упереджень щодо цього.

Статеве виховання - засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки.

Роль дорослого у формуванні психологічних основ статевого виховання дошкільників надзвичайно важлива. Оскільки від правильності побудови виховного процесу залежить статева самоідентифікація, засвоєння ролей чоловіка чи жінки, адекватне ставлення до статевих відмінностей. Провідне значення при цьому має сім'я і найближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки.

В середині ХХ сторіччя, соціальна ситуація в нашій країні активізувала дослідження проблеми статевого виховання, яку ще на початку сторіччя розпочали російські вчені Є.А. Алкін, П.П. Болонський, Л.С. Виготський та інші. Зокрема. П.П. Болонський підкреслював, що таку важливу сферу, як інтимну, не можна, передавати в руки чужих (випадкових) людей та вуличних “просвітителів”.

В 60-70 роки питання статевого виховання дітей дошкільного віку знову набуває своєї актуальності і привертає увагу педагогів, психологів, медиків та, власне, батьків. У вивченні проблеми статевого виховання науковці виділяють три основні напрями:

психологічний напрям, який орієнтований на статеве просвітництво і розглядає дану проблему з позиції фізіології та сексології, психогігієни статі (С.І. Голод, Д.Н. Ісаєв, В.Є. Каган, І.С. Кон, Д.В. Колесов, А.Г. Хрипкова та ін.);

етичний напрям, який приділяє увагу морально-етичному аспекту, виховання почуття гідності особистості (хлопчика, дівчинки). Ця система роботи висвітлюється у роботах Л.А. Артюнової, Р.С. Буре,А.М. Виноградавої, В.С. Мухіної, Т.А. Репіної та ін.;

функціональний напрям, що присвячений формуванню сексуальної культури дошкільників. [19 с.10-11]Кожен з вищевказаних напрямів має свою специфіку та свої особливості. Але без правильно організованої виховної роботи, щодо проблеми статевого виховання знижується ефективність впровадження кожного з цих напрямків.

Узагальнюючи думки вчених щодо статевого виховання, ми зробили висновок, що ставлення педагогів та психологів до проблеми статевого виховання дітей дошкільного віку досить неоднозначне. Прихильники школи В.Е. Кагана, О.К. Лосева наголошують на тому, що в процесі статевого виховання необхідно повідомляти дитині всю інформацію, що стосується статі та статевих відносин в розумному “дозуванні” цієї інформації. Але для кожного розумне “дозування” має свої рамки і своє бачення. Останнім часом засоби масової інформації висвітлюють питання щодо статі та статевих відносин занадто відверто, навіть

12

у мультфільмах, які призначені для перегляду дітьми дошкільного віку можна почути та побачити інформацію, яка не є прийнятною для дітей даного вікового періоду. Саме тому, мабуть, ця інформація шокує і окремих педагогів, психологів та, в першу чергу, батьків. Інший погляд висловлюють представники наукової школи Т.А. Репіної. На їхню думку, обговорення питань щодо статевого виховання дошкільників має виключити сексуальну освіту – інформацію про сексуальні відносини статей та про репродуктивні функції людини. Свою позицію вони пояснюють тим, що дошкільний вік – найбільш спокійний період у сексуальному розвитку особистості. Проте не слід забувати, що діти отримують інформацію не тільки від батьків та педагогів, а і, знову ж таки, з телеекранів, журналів, рекламних плакатів тощо. Вони бачать те, що не зовсім можуть зрозуміти і пояснити. Тому задають питання близьким дорослим, на які хочуть отримати відповідь, що їх задовольнить.

Дитина не має бути покарана за такі запитання. Відповідати на дитячі запитання, навіть якщо вони здалися для дорослого “неприпустимими”, потрібно спокійно, не посилюючи голосу. Однак, враховуючи психологічні особливості дітей дошкільного віку, варто говорити не все, що знають дорослі про стать та статеві відносини. Ці пояснення мають бути простими, доступними для розуміння дитини, правдивими, але не містити “голої фізіології”. Бо завданням дошкільних закладів є не сексуальна просвіта, а морально-статеве виховання як комплексна проблема.

Іноді на запитання: “Звідки беруться діти?”, достатньо відповісти, що їх народжує мама. З віком дитина може задавати це питання знову, очікуючи від дорослого більш повної відповіді. Якщо дорослий хоче зберегти довіру дитини до себе і створити імунітет проти “вуличної” інформації, не має бути таких відповідей: тебе знайшли в капусті, купили в магазині, принесла лелека. Зміст відповіді має формувати здорове та природне ставлення до статі та відносин між статями. Бо основна мета статевого виховання є формування у дитини правильного ставлення до питань статі, оволодіння дитиною моральною культурою взаємостосунків між представниками протилежної статі.