Лекція 1 креативна педагогіка в структурі наукового знання

План

1 .Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти.

2. Понятійний апарат сучасної інноватики.

3. Сутність креативної професійно-педагогічної діяльності.

4. Класифікація педагогічних нововведень.

5. Історія виникнення інновацій в освіті.

6. Інноваційний розвиток вищої освіти України.

1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти.

Інтеграція України у світове співтовариство актуалізує проблему готовності суспільства й особистості до змін у всіх сферах життєдіяльності: соціальній, економічній, науковій, політичній і техніко-технологічній. Пріоритетним завданням вищої професійної освіти стає розвиток у майбутнього фахівця таких якостей і здібностей, які дозволили б йому успішно адаптуватися до швидко змінних конкурентних умов, з готовністю сприймати й реалізовувати інновації, створювати якісно новий соціальний простір. Тому характерною тенденцією сучасної освіти є інноваційність, яка визначає її відкритість до нового, випереджувальний характер відносно інших галузей людської діяльності.

В теорії визначено чотири варіанти інноваційної політики - це: політика «інноваційного поштовху», «ринкової орієнтації», «соціальної орієнтації», «спрямування на зміну». Науковцями з’ясовано, що в Україні останнім часом, розвинулась саме політика «інноваційного поштовху», що характеризується тим, що пріоритетні напрями науки й техніки визначаються державою, яка володіє необхідними матеріальними ресурсами, на відміну від інших видів інноваційної політики, які лише зароджуються в державі, і в яких основні ресурси розподіляються ринковими структурами, вітчизняною й міжнародною громадськістю.

Враховуючи особливості інноваційної політики високорозвинутих країн світу, їх розуміння розвитку даної науки, в Україні на початку 90-х років XX століття взято курс на інноваційний розвиток, який знайшов своє відображення в ряді законодавчих і нормативно-правових документів, таких як: закони України: «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності»; у галузі освіти - закони України: «Про освіту», «Про вищу освіту» та інші.

Згідно із законом України «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Постановою КМ України від 7.02.2006 р. № 108 та наказом МОН України від 16.02.2006 р. № 109 створений Інститут інноваційних технологій і змісту освіти - державна науково-методична установа Міністерства освіти й науки України, який у 2015 році одержав назву Інститут модернізації змісту освіти. Інститут створений з метою реалізації державної політики в галузі освіти, задоволення потреб освіти в науково-методичному забезпеченні, удосконаленні змісту й методів навчання та виховання молодого покоління на всіх рівнях і в усіх ланках національної системи безперервної освіти. Серед його завдань є такі: «комп’ютеризація освіти й впровадження нових інформаційних технологій в навчально-виховний процес; вивчення та поширення вітчизняних і зарубіжних педагогічних інновацій, новітніх освітніх технологій, впровадження в навчальний процес прогресивних педагогічних технологій».

Г. Коберник відзначає, що формування в студентів готовності до інноваційної діяльності передбачає, перш за все, глибоке вивчення теоретичних питань удосконалення навчально-виховного процесу, позитивних сторін педагогічних теорій, ідей та технологій, які вже досліджувалися й упроваджувалися в педагогічну практику. Тільки на основі ґрунтовної роботи щодо вивчення фундаментальних педагогічних теорій і технологій, осмислення механізму їх упровадження є можливість підвищити рівень підготовки майбутніх учителів до інноваційної діяльності у сфері навчання й виховання.

Концептуальні засади інноваційних процесів у системі вищої освіти визначається комплексом фундаментальних філософських, загально-наукових та конкретно наукових закономірностей і принципів, обумовлюється загально цивілізаційними, національними, соціальними, регіональними умовами розвитку освіти та особистісними детермінантами суб’єктів інноваційних процесів.