9. Удобрення.

Удобрення. Серед факторів, які визначають приріст урожайності цукрових буряків за оптимальних умов вирощування, близько 50% припадає на добрива. Виходячи з цього, для кожного поля розробляється науково обґрунтована система внесення добрив, яка передбачає найбільш сприятливе поєднання органічних і мінеральних добрив, а також сидератів для поповнення органічної частини ґрунту і підвищення його продуктивності.

Для підтримання бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті надзвичайно велике значення мають органічні добрива. При внесення одної тонни гною, в залежності від зони зволоження, утворюється 42-56 кг. гумусу. З 40 тонами якісного напівперепрілого гною в ґрунт надходить 200 кг азоту, 100 кг фосфору, 240 кг калію, а також значна кількість мікроелементів, вітамінів, амінокислот, які створюють добрі умови для живлення рослин. Такі властивості має тільки напівперепрілий гній, який зберігався в гноєсховищах або в буртах, вкритих соломою, не менше ніж 4-6 місяців. Якість рідкого гною суттєво нижча.

Подрібнення і внесення в ґрунт соломи після збирання озимої пшениці дає можливість поповнити ґрунт органічною масою, що рівнозначна 4 тонам гною. Для кращої мінералізації соломи при цьому потрібно вносити до 30 кг діючої речовини селітри.

Передові господарства використовують також сидерати. Для цього після збирання озимої пшениці зразу ж, поки ще є волога в ґрунті, проводиться сівба стерньовими сівалками редьки олійної, ярого ріпаку або фацелії. Редька олійна за сприятливих умов здатна давати після 1,5 -2х місяців вегетації понад 300 ц/га зеленої маси, яка після подрібнення і заробки її в ґрунт може замінити до 10т/га гною.

Внесення мінеральних добрив планують згідно балансово-розрахункового методу, враховуючи винос поживних речовин з ґрунту запланованим врожаєм цукрових буряків і побічною продукцією – гичкою, ступінь забезпеченості ґрунту основними елементами живлення, коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунту і добрив. Виходячи з цього, потребу в добривах на заплановану врожайність розраховують за такою формулою:

Д=(В-30*Г*Кг-Гн*Вгн*Кгн)/Кд

де, Д-доза добрив, кг/га діючої речовини; В – винос поживних речовин з програмованим урожаєм коренеплодів і відповідною к-стю гички, кг; 30 – постійний коефіцієнт для перерахунку поживних речовин із мг на 100 г ґрунту в кг/га; Г – вміст в ґрунті рухомих форм елемента, мг на 100 г ґрунту; Кг – коефіцієнт використання поживного елемента з ґрунту;Гн – доза внесення гною, т/га; Вгн – вміст у гною відповідного поживного елемента, кг/т; Кгн – коефіцієнт використання поживного елемента з гною; Кд – коефіцієнт використання поживного елемента з добрива.

Як правило, для отримання 450-500 ц/га цукрових буряків необхідно внести 140-160 кг/га діючої речовини азотних добрив, 140-160 кг/гафосфорних і 160-180 кг/га калійних добрив. При цьому 80% фосфорних і калійних, особливо важкорозчинних, вносять з осені при основному обробітку, азотні – восени під культивацію в формі аміачної води, безводного аміаку, абов виді аміачної селітри по мерзлоталому ґрунту чи під передпосівну культивацію.

Останнім часом деякі господарства, маючи достатні грошові ресурси, вносять під цукровий буряк до 5 ц/га нітромофоски і 2-3 ц/га аміачної селітри, переносячи їх внесення перед передпосівною культивацією. Це не правильно, тому що створюється верхній перенасичений шар ґрунту, який може пригнічувати молоді проростки цукрових буряків і навіть викликати їх загибель.

Також не звертається останнім часом на кислотність ґрунту, що є однією з причин отримання низьких врожаїв цукрових буряків. При кислотності ґрунту PH нижче 6 потрібно проводити вапнування. Норму внесення вапна розраховують за формулою:

н=Нг*1,8,

де н – доза вапна, т/га; Нг – гідролітична кислотність ґрунту, мг-екв на 100г ґрунту.

При внесенні дефекату роблять поправку на вміст у ньому вапна. Вапнування можна проводити при підготовці ґрунту як під цукрові буряки, так і під попередник – озиму пшеницю.

Система удобрення цукрових буряків орієнтує виробництво на різноглибинне внесення добрив у три строки: восени — основне удобрення, під час сівби — рядкове і в період вегетації — підживлення. Добрива основного удобрення загортають на глибину 15-30см, рядкового — на 4-6 при підживленні — на 12-14 см. Підживлення практикують у зоні достатнього зволоження, а в зоні несталого зволоження — коли недостатньо внесено добрив під оранку. В умовах недостатнього зволоження підживлювати рослини не рекомендується.

З органічних добрив під цукрові буряки найчастіше застосовують гній. В зоні достатнього зволоження 30-40 т/га вносять безпосередньо під буряки. В районах несталого зволоження гній у нормі 30-40 т/га вносять під озиму пшеницю, а в ланці з багаторічними травами — під буряки по 30 т/га. У зоні недостатнього зволоження гній з розрахунку 20-30 т/га застосовують під озиму пшеницю або під парозаймаючу культуру.

До 90% мінеральних добрив вносять восени під глибоку зяблеву оранку. Середня норма мінеральних добрив на фоні гною N140-170 Р140-170 К160-190. Кількість азоту в ланці сівозміни з багаторічними травами зменшують приблизно на 30 кг/га. При сівбі в рядки дають N10Р15-20К10 і в підживлення N90Р30К30. Дози добрив потрібно коригувати щодо кожного окремого поля. Мікродобрива вносять у міру потреби на окремих полях.

Кислі ґрунти один раз за ротацію сівозміни вапнують, вносячи вапняні матеріали під озиму пшеницю. Дозу СаСО3 розраховують, перемножуючи величину гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5. Солонці та солонцюваті ґрунти необхідно 1-2 рази за ротацію гіпсувати. На солонцюватих ґрунтах вносять 2-4 т/га, на плямах солонців — 6-10 т/га гіпсу.

Сівба. Насіння цукрових буряків готують до сівби на насінних заводах. Насіння, крім сушіння, очищення й сортування, калібрують, шліфують, дражують обробляють захисними стимулюючими речовинами. Для сівби пунктирним способом його калібрують на дві посівні фракції діаметром 3,5-4,5 і 4,5-5,5 мм. Проти комплексу ґрунтових і наземних шкідників обробляють фураданом з розрахунку 30-35 л на 1 т насіння. Рослини зберігають токсичність до 30 днів. Відпускається насіння за посівними одиницями. Одна посівна одиниця — це 100 тис. насінин.

Сівбу починають, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5-6 °С, а ґрунт при обробітку кришиться і не липне до знарядь. Сіють цукрові буряки пунктирним способом з шириною міжрядь 45 см, а в умовах зрошення — 60 см. Глибина загортання насіння — 2,5-3 см, а при підсиханні ґрунту — 3,5-4 см. При сівбі на кінцеву густоту висівають 8-10 схожих насінин на 1 пог. м рядка, щоб одержати 6-7 сходів. За механічного формування густоти висівають до 15 насінин на 1 пог. м рядка. Сівбу на одному полі потрібно закінчувати за 1-2 дні, відхилення середньої глибини загортання насіння не повинне перевищувати ?0,5 см, а ширина стикових міжрядь має становити 50 ?5 см.

Догляд за посівами. Система заходів догляду за посівами включає: до- і післясходове суцільне розпушування ґрунту, формування (у разі потреби) густоти насадження рослин, розпушування ґрунту в міжряддях і рядках, підживлення рослин, захист від бур’янів, шкідників і хвороб. Якщо цукрові буряки вирощують за інтенсивною технологією, то після сходів лише 1-2 рази розпушують міжряддя.

Оптимальна густота насадження рослин на період збирання повинна становити для зони оптимального зволоження 115-120 тис./га, несталого зволоження — 110-115 та недостатнього — 100-105 тис. га.

Найпоширенішими хворобами цукрових буряків є коренеїд сходів, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, вірусна мозаїка і жовтуха, гнилі коренеплодів. Заходи боротьби — дотримання чергування культур у сівозміні, протруєння насіння, обробка посівів фунгіцидами: акробатом МЦ (2 кг/га), альто 400 (0,2 кг/га), фундазолом (0,6 кг/га), байлетоном (0,6 кг/га), бенлатом(0,6-0,8 кг/га), дерозалом(0,3-0,4 кг/га) та ін.