1.ПЕРЕДОВИЙ ДОСВІД ВИРОЩУВАННЯ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ У РІЗНИХ ЗОНАХ УКРАЇНИ. ВЧЕНІ В ГАЛУЗІ БУРЯКІВНИЦТВА. Головною умовою одержання стабільно високих урожаїв цукрових буряків у СГВК «Авангард» Жовтневого району Миколаївської області вважають дотримання технології, якісне проведення всього комплексу робіт по вирощуванню та збиранню буряків в оптимальні строки. При цьому у господарстві одержують урожайність коренеплодів на рівні 65-70 т/га із рівнем цукристості 16-17 %. Головними елементами інтенсивної, адаптованої стосовно конкретних умов зрошення технології в господарстві є: - розміщення культури у ланці короткоротаційної сівозміни озима пшениця – цукрові буряки – ячмінь – люцерна трьох років життя; - двократне лущення стерні після збирання попередника; - внесення добрив N90P60 під оранку на 27-30 см у жовтні; - обов’язкове пізньоосіннє чизелювання, вирівнювання та гіпсування площ (3 т/га);

- навесні внесення Дуалу (2 кг/га), боронування; - сівба у ІІІ декаді березня, норма висіву 10-12 шт./п.м; - коткування після сівби; - доформування густоти вручну, густота 116-120 тис./га; - внесення фюзиладу або лонтрелу (осередково по куртинах осоту); - міжрядні рихлення у період вегетації; - підживлення N30 двократно; - зрошення при вологості метрового шару ґрунту не нижче 70-80-70% НВ, -8 поливів нормою 450 м3/га; - збирання у період 1.10 – 10.10. Природно, що розвиток насінництва цукрового буряку нерозривно пов'язаний із селекцією. Такі відомі вчені, як А. Є. Зайкевич, В. П. Зосимович,С. М. Богданов, П. Р. Сльозкін, які ґрунтовно досліджували становлення і розвиток вітчизняної селекції і вплив на неї закордонних насінницьких фірм, займалися насінництвом і селекцією буряку цукрового. Гомелюк В.О. пропонує спосіб підготовки ґрунту, який сприяє підвищенню продуктивності цукрових буряків і зниженню матеріальних витрат на їх вирощування за рахунок розподілу технологічних операцій на осінні та весняні роботи, їх виконують в наступній послідовності. З осені необхідно внести мінеральні добрива на глибину, що перевищує загортання насіння в 5-6 разів, з одночасним формуванням гребенів, ранньою весною зрізають їх на глибину загортання насіння з одночасним внесенням гербіцидів глибоким рихленням ґрунту між гребнями з наступним посівом в над поверховий шар. Результати дослідів показали, що через виключення ранньовесняного закриття вологи, шлейфування, суцільного внесення гербіцидів, передпосівної культивації зменшуються витрати гербіцидів та добрив, економія матеріальних та енергетичних засобів складає 20-25%. Н.М. Давиденко зазначає, що серія дослідів, проведених в різних ґрунтово-кліматичних регіонах України, свідчить, що застосування комплексного суспензійного добрива з мікроелементами забезпечує стабільний позитивний результат підвищення урожайності рослин і покращує якість цукрових буряків. Кількісний вміст мікроелементів можна корегувати під час регулювання розчину препарату. М.М. Зуєв вважає, що тільки за рахунок осінніх приростів урожаю і цукристості коренеплодів при умовах зменшення об'ємів і строків збору і підвищення якості зберігання можна очікувати збільшення збору урожаю в 1,2-1,3 рази, а вихід цукру на заводі в 1,3-1,4 рази з кожного гектару посівів цукрових буряків.

2. Народногосподарське значення, райони вирощування цукрових буряків.

Цукровий буряк — одна з основних у нашій країні технічних сільськогосподарських культур. Він є основною сировиною для цукрової промисловості. Корені цукрового буряку містять 17—20% цукру. Цукор має високі смакові якості, швидко засвоюється організмом, відновлюючи його енергію і працездатність. Цукровий буряк має високу кормову цінність. За врожайності 300 ц/га коренів вихід кормових одиниць становить понад 100 ц/га. Гичка цукрового буряку є цінним зеленим кормом. Використовують її і для виготовлення силосу. Так, 100 кг гички відповідають 20 кормовим одиницям, а на кожну кормову одиницю її припадає близько 90 г перетравного протеїну, багато вітамінів і мінеральних речовин. Як продукт переробки на цукрових заводах отримують жом, який має високу кормову цінність: 100 кг свіжого жому відповідають 8 кормовим одиницям. Патоку, яка залишається після переробки цукрового буряку і містить до 60% цукру, використовують для виробництва спирту, дріжджів та інших продуктів. Кормова цінність цукрового буряку майже вдвічі вища, ніж кормового. Відходи переробки цукрового буряку (дефекат) використовують для вапнування кислих ґрунтів. Цукровий буряк має велике агротехнічне значення. Під нього застосовують глибоку оранку, вносять органічні й мінеральні добрива. Як просапна культура він сприяє очищенню поля від бур'янів, тому є цінним попередником для наступних культур сівозміни, підвищує загальний рівень землеробства. Культура цукрового буряку зосереджена переважно в Європі. Найбільші площі його на території колишнього СРСР, Франції, Великої Британії, Польщі, Чехії, Словаччини. На значних площах його вирощують в Італії, Угорщині, Бельгії, Нідерландах, Швеції. Світова посівна площа цукрового буряку становить близько 9 млн га. У США посівна площа під цукровим буряком не перевищує 10% загальної світової. В Україні цукровий буряк вирощують на площі 1,4 млн га. Найбільше його сіють у господарствах Вінницької, Черкаської, Київської, Хмельницької, Полтавської, Харківської і Тернопільської областей. На великих площах цукровий буряк вирощують у Російській Федерації. Основними бурякосіючими областями є Воронезька, Курська, Бєлгородська, Липецька, Тамбовська, Рязанська, а також Краснодарський край. Висівають цукровий буряк також у Грузії, Вірменії, Казахстані, Киргизстані. Збільшилися його посівні площі у Молдові, Білорусі, країнах Балтії. УРОЖАЙНІСТЬ. Цукровий буряк належать до найурожайніших культур. У кращих господарствах Ямпільського району Вінницької області, Радзивилівського району Рівненської області, Підволочиського району Тернопільської області, Бузького району Львівської області за останні роки щорічні врожаї цукрового буряку становили 510—575 ц/га. За правильного застосування комплексу агротехнічних заходів інтенсивної технології виробництва цукровий буряк можна вирощувати на великих площах, отримуючи по 500 ц/га і більше коренеплодів з мінімальними затратами праці.