Міністерство
освіти і науки України
Департамент освіти і науки Донецької облдержадміністрації
Донецьке територіальне відділення МАН України
Секція: Інформаційна
ВИДИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Роботу виконали:
Свірін Павло Павлович,
Пархоменко Світлана Сергіївна,
учні 201 групи
Красноармійського міського ліцею «Надія»
Науковий керівник:
Гром Ірина Юріївна,
викладач інформатики
Красноарміського міського ліцею «Надія»
Покровськ-2016
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ…….........................5
Виникнення комп’ютерної графіки ……..……………….......................5
Пристрої введення графічних зображень………………………………6
Пристрої виведення графічних зображень ………..……………............7
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНОСТІ РОСЛИН…………………….12
2.1Способи зараження рослин радіацією…………………………………..12
2.2 Захист рослин від радіації……………………………………….............13
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНОСТІ ГРОШЕЙ……………………16
3.1 Небезпека заражених радіацією грошей……………………………….16
3.2 Причини заражених радіацією грошей………………………………...16
3.3 Відомі випадки виявлення заражених грошей……………………...…17
3.4 Як захистити себе від заражених купюр……………………………….18
РОЗДІЛ 4. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………………….….19
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...………20
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...……21
ВСТУП
Мета: виявити сфери застосування комп'ютерної графіки та проаналізувати їх. Задачі: Розглянути що являє собою комп`ютерна графіка, її основні види; Розкрити суть, переваги та недоліки растрової та векторної графіки; Вивчити застосування комп'ютерної графіки в різноманітних областях; Проаналізувати умови застосування кожного виду графіки в окремих сферах діяльності людини;
Методи: аналітичний, порівняльний, теоретичний.
Новизна: дослідження різних сфер використання комп’ютерної графіки в Україні.
Комп'ютерна графіка - розділ інформатики, який вивчає засоби і способи створення і обробки графічних зображень за допомогою комп'ютерної техніки. Незважаючи на те, що для роботи з комп'ютерною графікою існує безліч класів програмного забезпечення, розрізняють чотири види комп'ютерної графіки. Це растрова графіка, векторна графіка, тривимірна і фрактальна графіка. Вони відрізняються принципами формування зображення при відображенні на екрані монітора або при друці на папері.
Растрову графіку застосовують при розробці електронних (мультимедійних) і поліграфічних видань. Ілюстрації, виконані засобами растрової графіки, рідко створюють вручну за допомогою комп'ютерних програм. Найчастіше для цієї мети використовують відскановані ілюстрації, підготовлені художником на папері, або фотографії. Останнім часом для введення растрових зображень в комп'ютер широко використовують цифрові фото- і відеокамери. Відповідно, більшість графічних редакторів, призначених для роботи з растровими ілюстраціями, орієнтовані не стільки на створення зображень, скільки на їх обробку. В Інтернеті застосовують растрові ілюстрації в тих випадках, коли треба передати повну гаму оттенклв кольорового зображення.
Програмні засоби для роботи з векторною графікою навпаки призначені, в першу чергу, для створення ілюстрацій і в меншій мірі для їх обробки. Такі засоби широко використовують в рекламних агентствах, дизайнерських бюро, редакціях і видавництвах. Оформлювальні роботи, засновані на застосуванні шрифтів і найпростіших геометричних елементів, вирішуються засобами векторної графіки набагато простіше. Існують приклади високохудожніх творів, створених засобами векторної графіки, але вони скоріше виключення, ніж правило, оскільки художня підготовка ілюстрацій засобами векторної графіки надзвичайно складна.
Тривимірна графіка широко використовується в інженерному програмуванні, комп'ютерному моделюванні фізичних об'єктів і процесів, в мультиплікації, кінематографії та комп'ютерних іграх.
Програмні засоби для роботи з фрактальною графікою призначені для автоматичної генерації зображень шляхом математичних розрахунків. Створення фрактальної художньої композиції полягає не в малюванні або оформленні, а в програмуванні. Фрактальну графіку рідко застосовують для створення друкованих або електронних документів, але її часто використовують у розважальних програмах.
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ
Виникнення комп’ютерної графіки.
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.
Пристрої введення графічних зображень.
Миша - найбільш поширений тип маніпуляторів. Маніпулятори здійснюють безпосереднє введення інформації, вказуючи курсором на екрані дисплея команду або місце введення даних.
Комп'ютерна миша з'явилася в 1964 році. Її винайшов Дуглас Карл Енгельбарт зі Стенфордського дослідницького інституту. Це була невелика дерев'яна коробочка з двома дисками. Один з дисків повертався, коли пристрій рухали вперед і назад, другий відповідав за рух миші вправо і вліво. Енгельбарт говорить, що назвав пристрій мишею через його невеликого розміру й проведення, схожого на хвіст.
У корпусі сучасної механічної миші встановлені кнопки для виконання дій і кулька для її переміщення по килимку. Якість миші визначається її роздільною здатністю, яка вимірюється числом точок на дюйм - dpi (dot per inch). Ця характеристика визначає, наскільки точно курсор буде пересуватися по екрану. Для мишей середнього класу дозвіл складає 400-800 dpi.
Миші різняться:
- За способом зчитування інформації (механічні, оптико-механічні, оптичні);
- Кількості кнопок (2- і 3-кнопкові миші);
- Способу з'єднання (провідні та безпровідні миші).
Установка коліщатка між двома традиційними кнопками миші забезпечує переміщення по документу без використання екранних лінійок прокрутки.
Перші бездротові миші з'явилися в середині 90-х років. Бездротові миші використовують для передачі інформації інфрачервоний промінь або радіосигнал.
Перші оптичні миші працювали на принципі відображення світла, що виходить від одного світлодіода, від спеціальної підкладки з координатної сіткою. Технологія сучасних оптичних мишей була розроблена Agilent Technologies в кінці 1999 р Тепер в якості приймача відбитого світла використовується ПЗС-матриця, можна сказати, мініатюрна відеокамера, яка передає в цифровий процесор зображення освітлюється джерелом світла ділянки підстильної поверхні. Миша оснащена невеликим червоним світлодіодом, який підсвічує поверхню.
Спеціалізований процесор, що знаходиться всередині миші, має продуктивність приблизно 18 мільйонів операцій в секунду. Він виділяє окремі ділянки зображення і визначає їх переміщення щодо попереднього знімка. Комп'ютер пересуває курсор на екрані відповідно до інформації, отриманої від миші. Завдяки великій частоті опитування руху курсора виглядають плавними. Така миша незамінна при роботі з графічним додатками. Вона не вимагає спеціального килимка. Не потрібно проводити гігієнічну протирання килимка, кульки миші і роликів.
Графічний планшет, дігітайзер, використовується для введення в комп'ютер креслень або малюнків. Зображення перетвориться в цифрові дані. Умови створення зображення наближені до реальних, досить спеціальним пером зробити малюнок на спеціальній поверхні. Результати роботи відтворюються на екрані монітора і в разі необхідності можуть бути роздруковані на папері. Дигитайзерами зазвичай користуються архітектори і дизайнери.
Перо є джерелом сигналу, який приймає антена, яка перебуває всередині планшета. Вона являє собою дротяну сітку з кроком 3-6 мм або аналогічну друковану плату. Антена приймає сигнал і визначає положення маніпулятора, а також інші дані. Фізичний межа дозволу планшета визначається кроком сітки. Похибка сучасних графічних планшетів не більше 0,1 мм.
Зараз планшети стали дуже популярні в зв'язку з бурхливим розвитком Інтернету та популяризацією електронних підписів для використання їх в різних операціях. На новий рівень вийшли програми проектування, де без графічних планшетів доводиться досить важко.
Сканер розпізнає зображення, автоматично створює його електронну копію, яка може бути збережена в пам'яті компьтера.
Відмінні риси сканерів:
- Глибина розпізнання кольору: чорно-білі, з градацією сірого, кольорові;
- Оптичне дозвіл або точність сканування, вимірюється в точках на дюйм (dpi) і визначає кількість точок, які сканер розрізняє на кожному дюймі; стандартні дозволу - 200, 300, 600, 1200 крапок на дюйм;
- Програмне забезпечення: учні сканери мають зразки почерків для розпізнання рукописного тексту, інтелектуальні самі навчаються;
- Конструкція: ручні, сторінкові (листові) і планшетні.
Сканери знаходять широке застосування у видавничій діяльності, в системах проектування, анімації. Сканери незамінні при створенні ілюстративних матеріалів для презентацій, доповідей, реклами.
Цифрова фотокамера відрізняється від звичайного фотоапарата тим, що зображення не фіксується на фотоплівці хімічним шляхом, а сприймається матрицею ПЗС, після чого записується в мікросхеми пам'яті фотокамери.
CCD ( "Прилад із зарядовим зв'язком") складається з великої кількості осередків. Падаючий на окремий датчик ПЗЗ світло створює на ньому електричний заряд, величина якого визначається інтенсивністю падаючого світла. Зображення ділиться на безліч осередків, і кожна клітинка реального зображення відповідає осередку ПЗС. Осередки реагують тільки на яскравість, до кольору вони байдужі, тому для отримання кольорового зображення перед матрицею ставлять кольорові фільтри. Кожен з пікселів реєструє світло або в червоній, або в зеленій, або в синій частині оптичного спектру. Потім зображення обробляється в процесорі, і на основі цих трьох кольорів відновлюється вся картина.
Основною характеристикою цифрової фотокамери є кількість пікселів матриці ПЗС. Для представленої фотокамери це 2,1 млн. Пікселів. Глибина кольору для сірого зображення 8 біт, для кольорового зображення від 10 біт і вище. Дозвіл 1600х1200 (інтерполяція 2048х1536).
Файли зображення зберігаються в стислому вигляді в форматі JPEG. Стиснення зменшує розмір файлу від десятих часток відсотка до ста разів. Процес стиснення призводить до втрат в якості зображення. У дорогих професійних камерах для зберігання зображення використовують нестислий формат TIFF або нестислий і необроблений формат RAW.
Для запису і зберігання зображень використовуються або вбудована пам'ять, або змінні носії інформації (Compact Flash (Type I, Type II) card, Ultra Compact Flash card і ін. З обсягом пам'яті від 8 Мбайт і вище). Основні вимоги до таких носіїв - малі розміри і низьке енергоспоживання. Для даної фотокамери на що входить в комплект мапі SM 8 Мбайт можна зберігати до 8 знімків розміром 1600х1200 або до 22 знімків розміром 640х480.
Зображення з фотокамери надходить в комп'ютер, де відбувається остаточне доведення картинки (ретуш, монтаж і т.д), Записується в зовнішню пам'ять комп'ютера і роздруковується на принтері.