38. Основні техніки біхевіріально-когнітивної терапії при птср

Біхевіріально-когнітивна терапія:Когнітивно-імажинативний метод; «Заповнення пробілу»; «Логіча та емпірична конфронтація»; Десенсибілізація;

Переструктурування мислення; Терапія занурювання….

Відповідно до когнітивної моделі ПТСР, зцілення пов’язано з наступними процесами:

• для позбавлення від симптомів повторного небажаного переживання травми необхідно провести ретельну оцінку спогадів, інтегрувати травматичний досів;

• необхідно змінити ті дисфункіональнікогнітивні оцінки травми та її наслідки, які пов’язані з переживанням постійно існуючої загрози;

• необхідно змінити дисіункіональні поведінкові та когнітивні стратегії, що блокують відновлення пам’яті про події, посилюють симптоми ПТСР.

В перші тижні після травми постраждалому може бути запропонована «перша психологічна допомога». Не рекомендується на цьому етапі застосовувати будь-які спеціальні психологічні інтервенції.

Основні рекомендації:

• забезпечити можливість задоволення всіх фізіологічних потреб (медикаменти, їжа, вода);

• забезпечити атмосферу безпеки;

• надати практичну допомогу у побутових питаннях;

• допомогти відновити контакти з близькими та друзями;

• орієнтувати на постійний контакт з близькими людьми.

Почати «психологічну освітню» роботу:

• інформувати постраждалих про різні реакції, що виникають у відповідь на «тяжкі» події, нормалізувати ці реакції;

• розповісти про те, що типовий розвиток подій призводить до одужання, зробивши акцент на можливостях людської психіки;

• рекомендувати не дивитися телевізор;

• надавати допомогу при прийнятті конкретних життєвих рішень.

Будь-які обговорення травми в перші тижні після неї мають проходити за бажанням постраждалого. Психотерапевтам не рекомендується заохочувати клієнтів знову і знову розказувати про психотравмуючу подію для попередження формування ПТСР.

Етапи когнітивної психотерапії:

• діагностичний етап;

• інформування про хід психотерапії;

• відновлення занять, які раніше доставляли задоволення;

• відновлення травматичних спогадів та когнітивне їх переструктурування;

• пролонговане поринання у уявлення;

• поринання invivoі когнітивне переструктурування;

• виявлення тригерів спогадів та емоцій, що повторюються;

• тренінг управління тривогою;

• когнітивне переструктурування;

39. Робота з родиною дітей з птср. Ігротерапія дітей з птср

У початковій школі діти ще не навчилися себе контролювати. Вони все ще вчаться поводитися у суспільстві. Вони вчаться, як подружитися з кимось, як приборкати агресію, як контролювати свої емоції.

Основними ознаками стресу в учня початкової школи є: недовіра; біль у животі та головний біль. Батьки праві, думаючи, що це не просто вияв фізичного болю, адже, дитина навряд чи буде вдавати хворобу. Дитина відчуває необхідність уникнути того, чого боїться і реально це відчуває. Таким чином вона бореться зі стресом. У випадку неприйняття дійсності дитиною і обману, батькам краще прийняти цей обман без перебільшення.

Діти середньої школи проходять етап дорослішання. Відбувається багато змін і діти часто розчаровані тим, що не можуть впоратися із ситуацією. Причиною розчарувань стають стосунки з однолітками, і дуже часто їх різкі зміни. Всі ситуації треба розбирати вдома. Підтримайте дитину і дайте зрозуміти, що підліток може приходити зі своїми проблемами додому. Тим паче, проблеми не вирішуються швидко і легко. Виховання підлітка займає набагато більше часу, ніж дитини початкової школи. У старшокласників свої проблеми. Напруження позначається на успішності і суперечливості поведінки. У старших підлітків стресові ситуації проявляються порушенням режиму харчування, курінням або зловживанням алкоголем. Будьте уважні до дитини, щоб вчасно помітити ці ознаки і вжити заходів.

Наступні психологічні рекомендації (поради) допоможуть Вам прибрати стрес з життя дитини:

• Дізнайтеся про почуття Вашої дитини.

• Створіть атмосферу довіри і завірте дитину, що на помилках вчаться.

• Підтримуйте і цінуйте свою дитину.

• Демонструйте турботу, тепло і любов. Частіше обіймайте дитину.

• Ставте чіткі обмеження, але не будьте занадто суворими; підкреслюйте важливість співробітництва, а не змагання. Не перезавантажуйте графік своєї дитини великою кількістю справ.

• Знайдіть способи, як Ваша дитина може допомагати родині.

• Звертайте увагу на те, чого хоче Ваша дитина (а не тільки на те, чого хочете ви).

Важливо допомогти дитині розвинути позитивні навички боротьби зі стресом, саме вони будуть потрібні їй у дорослому житті. Ви можете допомогти наступним чином:

1. Показуйте дитині хороший приклад. Зберігайте спокій і контролюйте гнів. Продумайте план, як скоротити стрес, і поділіться цим планом з сім’єю.

2. Сприяйте раціональному мисленню. Переконайтеся, що Ваші діти замислюються про наслідки своїх дій, розуміють Ваші дії. Допоможіть їм зрозуміти, що є фантазія і що – реальність. Наприклад, завірте дитину, що це не його поведінка викликала сумні настрої (гнів, роздратованість, відчай) батьків, і він не невдаха, якщо у нього щось не виходить.

3. Контролюйте дитину, але в міру. Дозвольте дітям приймати рішення в рамках сім'ї. Наприклад, дозвольте їм облаштувати свою кімнату, вибрати сімейні заняття і допомогти приймати сімейні рішення.

4. Говоріть з ними відкрито. При відповідній ситуації обговоріть з ними свій важкий робочий день, причини свого емоційного стану. Заохочуйте їх говорити про те, що їх турбує.

5. Знайдіть фізичне заняття чи хобі, яке їх зацікавить, і заохочуйте їхній інтерес. Фізичні вправи сприяють зняттю напруги, оптимізації емоційних станів, впорядкованості думок.

Розвиток дитини після її травматизації обумовлює порушення інтеграції сенсорної, емоційної і когнітивної інформації, може призводити до формування реактивної лабільності, що, в свою чергу, стає причиною дисфункціональних відповідей на стресову ситуацію. Заходи вторинної профілактики здійснюються на долікарняному рівні безпосередньо в громаді як заходи первинної психологічної допомоги.

Заходи вторинної профілактики мають включати заходи, спрямовані на:

- підвищення стійкості до стресу,

- забезпечення безперервності звичного способу життя для дитини,

- активацію підтримки з боку групи первинної підтримки,

- забезпечення корекційно-педагогічного супроводу (в разі потреби),

- психоосвітню роботу з батьками, спрямовану на підвищення ефективності управління поведінкою дитини;

- моніторинг наявності належної підтримки дитини з боку групи її первинної підтримки, виявлення та запобігання випадкам насильства, сексуального насильства в родині.

Залучення батьків, інших законних представників дитини, а також вихователів/вчителів, дуже важливе при роботі з дітьми і підлітками, так як саме вони зазвичай приводять/направляють їх для обстеження та лікування.

Ігротерапія. За допомогою гри діти висловлюють ті переживання, емоції і почуття, які не вміють або не можуть розкрити в повсякденному житті. Гра вільна від тиску та нагляду дорослих. Діти грають не тільки для задоволення, а й для подолання негативних емоцій.

Потрібно використовувати такі методи в ігровій терапії з дітьми-переселенцями при груповій роботі:

Гра «Не чіпай мене». Мета гри – розслаблення.

Діти рухаються по колу, виконуючи вказівки ведучого гру (психолога), але не торкаючись один до одного. Ведучий, наприклад, просить дітей рухатися як у сні: швидко, повільно, стомлено, радісно і тощо.

Гра з повітряними кулями. Діти під музику рухаються з повітряними кулями. Їх завдання - утримати повітряні кулі в повітрі за допомогою легких груп.

Рух у вигляді ланцюжка. Мета гри – розслаблення.

Діти складають ланцюг і перша дитина робить якийсь рух, у той же час інші його повторюють. Рухи повинні бути швидкими, кожна дитина повинна реагувати негайно після свого попередника.

«Міністерство веселої прогулянки». Мета гри – розслаблення, підбадьорювання пасивних груп і стимулювання творчості.

«Пошук успіху». Мета гри – визначення завдань на майбутнє або позитивних результатів, релаксація і розвага.

«Коло довіри». Мета гри –зміцнення довіри в групі.

«Розповідь по малюнку». Мета гри – розвиток уяви і аналіз проекції внутрішнього світу дитини на малюнок.

«Долоні, що розповідають історії». Мета гри – розвиток уяви, а також аналіз проекції внутрішнього світу дитини на малюнок.

«Писанина». Мета гри – розвиток уяви, відверте вираження внутрішнього світу дитини та аналіз її проекції на малюнок.

«Моє серце». Мета гри – спонукання до висловлювань про події та речі, що зробили позитивний чи негативний вплив на дитину, і виявлення неусвідомлюваних переживань.

«Маленька чарівниця». Мета гри – стимулювання уяви і спонукання до творчої діяльності, усвідомлення неусвідомлюваного і рішення проблем за допомогою метафор.

«Гарячий стілець - теплий стілець». Мета гри - стимулювання і підтримка позитивних проявів у поведінці і адаптивних реакцій, навчання спостереженню, поліпшення групової динаміки і розвиток добрих відносин у групі.

«Керована фантазія». Мета гри – зменшення м'язової напруги, а також спонукання до прояву пригнічених психотравмуючих переживань.

«Вільне малювання». Мета гри – проекція внутрішнього світу дитини на малюнок, який можна використовувати як основу для подальшої терапії та гри.