18. Організаційні структури й лідери антиглобалістського руху.

В основу структури антиглобалістського руху покладено мережевий принцип організації. Мережа складається з великої кількості елементів, кожен із яких має свої відмінні ознаки та значення для всього руху.

Іспанія «ATTAК-Іспанія»,«EТА». - Карлос Мартін Мартінес і Фернандо Перес (ATTAК); Хуандра Родрігес (ЕТА)

Італія – «Блек блок», «Меридіональна мережа повстанців півдня». - Лука Казаріна, Франческо Карузо

Франція – «селянська конфедерація»- Жозе Бове

Німеччина - антиглобалістський-грінпісовская організація «АТТАК-Німеччина». - Міхаель Кіт

Сша - «антикапіталістичний блок анархістів», Ya Basta, «Борці за свободу», «Інтернешнл екшен центр». - Рамзей Кларк, ряд рок-зірок

19. Основні політичні течії в антиглобалістському русі: радикальна та реформістська.

20. Різновиди форм, способів і заходів діяльності антиглобалістів.

21. Критика антиглобалізму.

Антиглобалістський рух критикують як прихильники лібералізму, так і противники капіталізму з числа більш «традиційних» анархістів і марксистів.

Прихильники лібералізму виходять з того, що глобалізація є об'єктивний процес, а тому бачать в антиглобалізмі реакційний утопізм, який прагне зупинити розвиток цивілізації. У зв'язку з цим підкреслюється відсутність позитивної програми, а також масове насильство і безлади, якими супроводжуються майже всі акції антиглобалістів.

Крім того, прихильників руху звинувачують в екстремізмі. Підставою цього, зокрема, є заклики Наомі Кляйн силою захоплювати продовольство і роздавати, самостійно підключатися до електричних мереж, займати необроблювані землі і т.д.

Соціалісти і анархісти зі свого боку вважають, що антиглобалізм ідейно розпливчастий і тому не дозволяє реально кинути виклик існуючій політичній і економічній системі. Крім того, озвучуються припущення про підкуп лідерів антиглобалістського руху

22. Альтерглобалізм та його особливості.

Альтерглобалізм - це якісно новий суспільно-політичний рух, який виник на початку ХХI століття на соціальній базі так званих помірних антиглобалістів кінця ХХ століття.

Його основними рисами є:

-визнання об'єктивного характеру глобалізації;

-заперечення безальтернативності існуючої моделі глобалізації нав'язування її всьому світу;

-розробка альтернативних моделей глобалізації та альтернативного шляху розвитку сучасної цивілізації;

-ведення боротьби з конструктивних позицій.

На даний момент найбільш розробленими є дві моделі альтерглобалізму:

-ноосферно-гуманістична (заснована на ідеях сталого розвитку)

-соціально-ринкова (заснована на ідеях соціально орієнтованої ринкової економіки)

Альтерглобалізм - це складна і суперечлива мережу різноманітних рухів, в яку входять різні за своєю ідеологією та соціальним складом політичні і громадські течії.

Альтерглобалісти не сприймають як дії світових лідерів, що носять несправедливий, насильницький характер, так і принципи, які їх виправдовують. Також вони виступають проти монополії і диктату одних країн над іншими. Також вимагають від світових лідерів враховувати інтереси більшості населення планети, в тому числі в країнах третього світу. Часто плутають альтерглобалізм і антиглобалізм. Це два різних рухи, що відрізняються за своєю суттю.

Антиглобалісти стоять на ізоляціоністських і консервативних позиціях, альтерглобалісти - на класичній лівої платформі, що має на увазі стирання національних кордонів.